А ви знали, що душі насправді у світі самотні?
Не існує ніяких отих чарівних половинок.
А коли ти не спиш і рахуєш овець до сотні,
То жалієш себе і шукаєш у всьому винних.
А ви знали, що тиша вночі найнестерпніша мука,
І що в темряві пульс завмирає, буває, у скронях?
А годинник настінний розмірено вперто грюка,
Він рахує чуже життя, мов гудки в телефоні.
А ви знали, що сонячний промінь крізь штори не гріє,
І що кава, що вранці на двох, зазвичай, ще смачніша?
А є люди, які живуть, а любити не вміють,
І вважають, що їхнє життя геть нічим не гірше.
А ви знали, що цінності в світі давно не духовні,
І що промисел Божий привів нас сюди не для статків?
Та оцінюють всіх зазвичай лиш за те, що ззовні,
А про те, що у тебе є ще душа - ані згадки.
А ви знали, що діри в серцях залатати вкрай важко,
І що шрами на них відчувають лише одиниці?
А з підбитим крилом не літає вже більше пташка,
Їй високий політ над землею тепер лиш сниться.
А ви знали, що час наші травми ніяк не лікує,
І що рани зцілити під силу спорідненим душам?
Тим хто сонце щоранку для нас на вікні малює.
Ми ж у відповідь їх так жорстоко й безжально душим.
Так бувало не раз, так ще є, і на жаль іще буде,
Люди дивні сліпці, хто ж підкаже, що ними керує.
Пам'ятайте ж про те, що є ті непомітні люди,
Ті, хто сонце щоранку для вас на вікні малює.
Сергій Яровий
