А ВИ ПАМ’ЯТАЄТЕ ?
ГОСТИНЕЦЬ ВІД ЗАЙЦЯ...
Наші діди, і прадіди й батьки,
То жива мудрість українського народу,
То та історія, що йде через віки…
Із року в рік, від свого родоводу…
Здавалось би, старечий сивий дід,
А скільки в ньому ніжності й краси,
Міг захистити від усяких бід,
І дозволяв усе... -Лиш попроси….
Кожен народ свої святині має,
А в українського — воістину святі,
Та хто ж із нас, скажіть, не пам’ятає?
Нехитрі ласощі в дитячому житті…
Нехитрі ласощі—черствий кусочок хліба,
І розповідь про нього… Та яка!!!
Роззявиш рота, слухаючи діда,
Як перейняв він зайця-русака…
Дід півстоліття як пішов у вічність,
Та я з любов’ю пам’ятаю… -До цих пір,
Переплітав фантазію і дійсність,
Розповідав, заходячи у двір…
А ми, малі, вже знали…-І чекали…
Того гостинця , що з кишені діставав,
І біля нього з вдячністю стрибали,
За те, що всім по крихті роздавав…
Мені здається, що почую й зараз,
« А подивіться, що я вам приніс!!!»..
Поважна, добра, сива, мудра старість,
Ловила зайця, що «протепом» біг у ліс…
-
