А стежка мене знову привела -
до батьківського рідного порогу,
Там знову матіола зацвіла
І чорнобривці скрізь цвітуть довкола.
Все серцю миле, все навкруги своє,
до болю рідне, з дитячих літ знайоме,
де я дитинство й юність провела,
світанки зустрічала малинові.
У пам'яті лишився гарний слід
від спогадів про теплі дні дитинства,
від солов'їних вранішніх пісень
і від веселки, що гне спину коромислом.
Як після зливи у спекотний день,
калюжі теплі міряла босоніж
забратись в поле, де квіток розмай
зірвати ще не зовсім спілий сонях...
Летять по осені у вирій журавлі,
дитинство із собою прихопили,
лиш спогади лишили - такі милі
і незабутній той дитячий час
Як над колискою вербовою щоночі,
матусин погляд й такі ніжні очі
і пісня колискова вже звучить,
та жаль, що не вернуть дитинство ні на мить...
Людмила Якушевич.
