А скільки дітей вже не прийде, до школи..
Не сядуть за парти,ніколи,ніколи...
Їх підло убила проклята росія!
В раю зустрічає наш Господь, Месія..
Я чесно, не знаю,як маю писати!
Як рідним,батькам співчуття нам складати?
Вони...прилітають на перший дзвіночок.
І гладить Софійка у шафі,віночок.
А Петрик,не можу,наплічник новий!
Прийми їх мій Боже,у рай золотий.
Хай Ангели дзвонять малим школярам,
Лиш щира молитва лишається нам...
Ридають росою букети сумні,
Ті квіти-протест цій жахливій війні!
Кладуть на могилки,і серце болить,
А парта порожня ,у школі стоїть...
Я пишу і плачу,бо мати також!
Батьки не витримують цих важких нош,
У небо кричать,розривають серця!
І просять про Царство,святого Отця...
Не можна змиритись,ніколи,ніколи!
Не підуть малята,вже більше до школи...
В душі -божевілля,не хочеться жити..
Як біль той нам рідні,на всіх розділити?
У шафі віночок, наплічник новий...
Пробачте,маленькі,за дзвоник такий...
Вам Господь-учитель,в чудовім раю,
Прийми їх Всевишній в небесну сім'ю.
Світлана Дубницька
