А осінь закружляла з вітром в танці,
Зриваючи листочки із гілок.
Він їх підхоплював, немов у вальсі,
І ніс у далечінь поміж стежок.
Кружляло листя в золотім намисті,
Шуміли тихо клени край доріг,
А вітер, наче музикант барвистий,
Кленове листя сипав їй до ніг.
Вона сміялась сонячно й привітно,
Торкалась пензлем кожного куща.
І розливала барви оксамитні,
Й співала їх від радості душа.
А вітер знов торкався ніжно клена,
Гойдав гілки — любов'ю обіймав.
І танцювала осінь– наречена,
Коли пісні він лагідно співав.
( Л. Медина.)