А осінь заглядає у віконце,
І ніжно посміхається мені.
В долоні простягає тепле сонце,
І будить тихі мрії чарівні.
В саду кружляє листя золотаве,
Лягає тихо на моє плече.
Проміння світле ллється так ласкаво,
І щастя тихо у душі росте.
На небі хмари стеляться крилато,
І журавлі курличуть вдалині,
Несе нам осінь затишок до хати
Даруючи тепло й свої пісні.
Я назбираю сонячного цвіту,
І промінці сховаю я в душі,
Щоб крізь осінні дні — тепло, ще літа
Нести у серці і в своїм вірші.
( Л. Медина.)