А осінь щедро барви роздає,
Вплітає позолоту у діброви.
І тиху пісню з вітром виграє —
Дарує світу затишок казковий.
Кружляє листя в золотім танку,
Лягає ніжно на стежини й трави,
А сонце усміхається в садку,
Малюючи узори для забави.
Вже павутинки срібні у гаю
Гойдаються на сонячній стежині.
І я красу осіннюю впізнаю
У кожній неповторній намистині.
Ще осінь сипле золото з небес,
Мережить тихо стежку край порога.
Дарує світові красу чудес,
І стелить в далеч золоту дорогу.
( Л. Медина.)