А осінь бал казковий свій справляє,
Вдягає в золото гаї й сади.
Вітрами ніжно листячко гойдає,
Дарує світу дивні кольори.
Танцює листя у повітрі стиха,
Пливе, мов човник у ранковій млі.
І пахне яблуками й стиглим літом,
А сонце усміхається землі.
Ще хризантеми зорями палають,
В калинових намистах — кожен гай,
А журавлі курличуть й відлітають,
Несуть у вирій спогадів розмай.
А я душею до краси прилину,
Вдихну осінніх пахощів тепло.
І збережу у серці цю хвилину —
В думках щоб літо лагідне цвіло.
( Л. Медина.)