А на душі... Ну що там на душі?
Одні морози, весни, спориші.
Похмурі ранки, надвечір"я, ночі.
Зів"ялі квіти і вологі очі.
І нескінченні про війну думки.
Ці паводки бурхливої ріки.
Заплави і затоплені луги.
А на душі сніги, сніги, сніги.
Коли розтануть і коли стечуть.
Коли лелеки звістку принесуть
Про перемогу доброго над злим.
Коли земля покриється святим.
А поки що лиш попіл, жар, вогонь.
І сива мла біля таких же скронь.
І просить квіточка, ця квіточна весни,
Давайте, люди, жити без війни.
Г.Потопляк.
