*******
А ми, попри війну й болючі втрати,
Все ж любимо, цінуємо життя,
Не забуваємо пісні свої співати -
В нас загострилися всі добрі почуття.
Встигаємо від вибухів ховатись
І поміж гуркоту, коли трясеться світ,
Уміємо весною любуватись,
А ще понюхати, як гарно пахне цвіт.
Ми підмітаєм вулиці, лиш стихне звук тривоги,
Хоч знаємо, що може прилетіти знов,
Всі прагнемо і миру, й Перемоги,
Ще не забули, що на світі є любов.
Ми молимось і не втрачаєм віри,
Чужого болю нам знайома сіль,
Когось порадами годуємо без міри,
Везем для фронту все і звідусіль.
Сміємося крізь сльози й тихо плачем,
Не опускаєм руки ні на мить,
Комусь шепочемо "терпи, тримайсь, козаче",
Хоч серце у самих щодня болить.
Ми знаєм всі новини у фейсбуці,
Зідзвонюємось з рідними щодень,
Сумуємо, бо гірко у розлуці,
Розказуємо безліч теревень.
Ми не існуємо у час війни, а ми живемо,
Хоч ворог знищити прийшов наш край,
І зерно сіємо й, надіємось, зіжнемо
Гіркий свій найстрашніший урожай.
А ще щоранку, рівно о дев'ятій,
Ми мовчимо... це дань загиблим сестрам і братам,
А потім кажем ворогам - "прокляті!",
І напрям вказуємо їхнім кораблям.
Ми нездоланні, ми непереможні,
І навіть втік від нас, сховався десь ковід,
За Україну ми на все, на все спроможні -
Бо з нами сили світла, з нами - цілий світ!
@Богдан Іваночко
Чотириста двадцять восьмий день великої війни
