А ми були б вітали всіх з весною..
Підсніжники тримали у руці,
Тримаєм Україну ми і зброю,
І сльози витираєм,на лиці...
А ми були б збирали діток в школу,
-Чому не вивчив віршика,Максим?!
Ми просим Бога,вирватися з кола..
Де б"ють ракети,в небі чорний дим...
А ми б ще нарікали на роботу...
Начальник вже із ранку, розізлив,
Тепер ми не чекаємо,суботи..
Ох що ти,кате ,людям наробив...
Хтось планував поїхати з країни,
Хтось одружився,збудував сім'ю,
У когось народилася дитина,
А хтось,і залишився "на нулю"...
Усі ми різні,різні інтереси...
І плани теж,у кожного,свої,
Та закровили путінські абсцеси!
Вже навіть прилетіли журавлі..
-Курли,курли...то наша Україна?!!
Моя тополя чорна ,як вдова?!
І розриває серце,журавлине,
Цей клекіт ,як до Господа слова!!
Кружляють бідні, просяться додому...
До Харкова,Чернігова,до Сум,
Вони клекочуть,то прокляття злому!
І стигне серце,від тривожних дум..
Та хтось кричить,-Це наша Україна!
І синьо-жовті стрічки у руках!
Тут мама,батько тут моя родина!
Який до біса може бути страх?!
Залопотіли крилами у небі!
І сіли на малесенькій землі!
Ми Україну збережем,для тебе!
Щоб звили знов гніздечко, журавлі!
Ще вчора- мрії,задумів багато!
Чекали люди радісно, весну,
Пробачте нас,небесні пташенята,
За ту тополю, чорну,як вдову...
