А я в глибоких снах шукаю вічність,
Де вітер польову траву колише.
У шепоті тих хвиль, як в океані:
Про віщі, вічні сни, душевні рани.
Спілкуюсь в них, кого давно не має,
А в пам'яті, усе святе, кохане,
Все близьке, вічне, що лікує рани.
Ось так і в снах, торкаюся душею
До тих світів, що в просторі моєму.
(с) Любов Братащук
Світлина з Інтернету
