А я прийшла до осені у гості
Набратися любові і краси.
Вона мені всміхнулася так просто,
І подарунки простягла мені.
Із золотого листя та туману,
Вона накинула на плечі шаль,
Щоб я повірила у мрію нездоланну —
Із вітерцем розвіяла печаль,
В саду червоні яблука світили,
Та пахла медом стигла тиша дня,
А квіти лагідно мене зустріли,
Щоб відчувала щастя я щодня.
Я їй сказала: "Осене, спасибі
За кожну барву, кожен теплий час,
За те, що навіть у похмурім небі
Ти вчиш знаходити тепло для нас".
І я пішла, душею молодою,
Несла любов, мов сонячний букет,
А осінь усміхалася зі мною,
Лишаючи лиш теплий силует.
( Л. Медина.)