А я іду на осінь подивитись,
Зібрати в серце всю її красу.
У тихім шелесті листків спинитись —
Я в ніжну осінь подумки ввійду.
Там яблука червоні у садочку
Дарують сонцю усмішки ясні,
І жовтий лист кружляє у таночку,
Немов про літо шепотить мені.
А небо синє лагідно всміхнеться,
І сонце позолотить тихий гай.
А срібна тиша в травах лиш озветься,
І з вітром скаже: "Осене, співай!"
Я понесу у серці цю гостинність,
Цей дивний світ, де стільки чарів є,
Де осінь розсипає свою ніжність
І тиху казку у душі плете.
Нехай вітри розгублюють намисто,
Нехай туман вкриває виднокрай —
Я збережу у серці все барвисте,
Щоб ця краса цвіла, неначе рай.
( Л. Медина.)