А доброти не купиш в магазині.
В кишені не сховаєш, як копійку.
Вона живе в середині людини,
І буде жити, скільки Бог дасть віку.
Вона в тобі з насіння проростає,
І світлом розтікається по тілі.
В твоєму серці сонцем розцвітає,
І гріє душу в дощ і в заметілі.
Ніколи тобі злого не порадить.
Підставить плечі у скрутну годину.
А коли, часом, на дорозі впадеш,
Дасть тихо руку і тебе підійме.
Загорне ніжно у свої обійми.
Теплом своїм поділиться з тобою.
Лише серця зупинять розбрат, війни,
Наповнені по вінця добротою.
Ольга Дриль
