А до весни рукою вже подати,
Біжить з гори розпатлана зима.
Їй хочеться сліди позамітати,
Лютує, злиться, але все дарма.
А день росте! І ніч щораз маліє,
І час, як вітер, все кудись летить.
У серці тепло світиться надія -
Дай, Боже, й цю межу переступить ...
Хай буде сніжно, лагідно і тихо,
Хай буде сонце, небо і краса!
Хай відведуть від УКРАЇНИ лихо
У лютому назавжди небеса! 
НАДІЯ ЗУБРІЙ
