А до весни рукою вже подати,
Біжить з гори розпатлана зима.
Їй хочеться сліди позамітати,
Лютує, злиться, але все дарма.
А день росте! і ніч щораз маліє,
І час, як вітер , все кудись летить.
У серці тепло світиться надія -
Дай Боже, й цю межу переступить...
Хай буде сніжно, лагідно і тихо,
Хай буде сонце, небо і краса!
Хай відведуть від України лихо
У лютому назавжди небеса!
ID: 972488 Марія Зубрій
