Тема уроку. Jan Kochanowski (Ян Кохановський). Фрашка «Do gór i lasów»
Мета: ознайомити з творчістю Яна Кохановського; дати уявлення учням про представників польської літератури доби ренесансу; розвивати уміння працювати з інформацією, аналізуючи їх; узагальнювати фактичний матеріал, робити висновки; виховувати дбайливе ставлення до предмету та усвідомлення важливості навчання як засобу існування
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, зошит, мультимедія.
Хід уроку
І Організаційний
1. Привітання
Dzień dobry!
Cieszę się że Wаs widzę!
Proszę usiąść!
2. Введення в іншомовну атмосферу. Повторимо вивчене:
3. Перевірка домашнього завдання
Sprawdzanie słόwek
Sprawdzanie ćwiczenia
4. Повідомлення теми і мети уроку
II Основна частина уроку
1.Записуємо у зошит: Osme wrzesnia
Praca w klasie
Ян Кохановський (Jan Kochanowski) — один з найвідоміших польських поетів епохи Відродження, який найбільше прислужився для творення польської літературної мови.
2. Вступне слово вчителя (перечитуємо).
Чому нам досі варто повертатися до Яна Кохановського? Тому, що він був першим поетом, який досконало володів польською мовою і підніс її рівень на таку висоту, що до сьогодні ми можемо звертатися до його творчості та відкривати її для себе.
Перечитуючи гімн «Чого хочеш від нас, Господи» Яна Кохановського, спільно з автором дякуємо Богові, що нам випало жити «в цьому найкращому зі світів». Звертаючись до фрашок, можемо сміятися разом із поетом над веселими описами тогочасного товариського життя, задуматись над проминанням, похвалити разом наш дім, нашу родину, поки вона в нас є.
Чому Кохановський? Бо він увіковічнив свою дочку Уршульку в дев’ятнадцяти «Тренах», змагаючись із Богом, болем, роздумуючи над сенсом життя і смерті маленької істоти. Кохановський тому, що він створив «Святоянську пісню про Собутку» (Собутка – купальське вогнище, – ред.), у якій Панна XII співає: «Село спокійне, село веселе, який голос його славу подолає». Кохановський тому, що не втрачають актуальності його слова із Пісні XIV «Других книг» про те, якими повинні бути ті, що керують державою.
Кохановський тому, що до псалмів його «Давидового псалтиря», перекладених із грецької та латинської мов, Миколай Гомулка в 1580 р. написав зворушливу музику «Мелодії до польського псалтиря».
Кохановський тому, що він створив трагедію «Відправа грецьких послів» і сказав пророчі слова: «О нещасне королівство і погибель близька». А тоді було ще далеко до першого поділу Польщі.
Ян Кохановський помер раптово у 54-річному віці від сердечного нападу в Любліні, куди прибув із надією на допомогу короля у справі брата дружини, якого вбили в Туреччині. Поховали його в каплиці костелу в Зволині, поруч із батьками, де й до сьогодні знаходиться нагробна плита з його барельєфом. Музей Кохановського розміщений у Чорнолісі, це відділ Музею імені Яцека Мальчевського, відомого художника, в Радомі.
Важко собі уявити, що хтось не знає, хто такий Ян Кохановський. Попри те, що минуло п’ять століть, його твори залишаються популярними, захоплюють своєю красою, впливають на наші емоції та розум.
3. Nаuczyciel: Czytаmy ciekаwostrę (stronа 7, читаємо) 
4. Czytаmy А) stronа 7.
В) Записуємо в зошит поняття польською і українською, запам’ятовуємо!
Фрашки - різновид епіграми у польській поезії, коротенький жартівливий чи сатиричний твір з актуальною чи етичною проблематикою, інколи з ознаками філософствування, виповнений каламбурами, сентенціями. Може мати від двох до двадцяти віршових рядків. Жанр цей створив сам Кохановський, він же дав йому назву.
«Трени» — цикл 19 надгробних плачів, які були відповіддю на смерть його маленької дочки Уршулі, яка померла 30-місячною чи то 1578 чи 1579 р. У «Тренах» автор-батько намагався зрозуміти смерть дочки і знайти розраду.
4. Прочитати:
5.Вчимося читати виразно разом: https://youtu.be/I1MVQv6Ft-U
6. Коментар вчителя про зміст фрашки:
Do gór i lasów to fraszka o charakterze autobiograficznym. Podmiot liryczny, którego tym razem możemy utożsamiać z samym Kochanowskim, pod wpływem obserwowanego krajobrazu przywołuje z pamięci dawne zdarzenia, wymieniając w wierszu najważniejsze z nich:
Wysokie góry i odziane lasy!
Jako rad na was patrzę, a swe czasy
Młodsze wspominam, które tu zostały.
Utwór rozpoczyna się apostrofą do „wysokich gór” i „odzianych lasów”.
Zarówno góry jak i lasy są symbolem nieprzemijalności, długowieczności, stałości. Kilkadziesiąt lat w życiu gór czy lasów to niewielki odcinek czasu, który nie zmienia ich wyglądu. Poeta widzi więc zapewne krajobraz takim, jakim go widział rozpoczynając swoje bujne życie i od tego momentu prowadzi jego rewizję:
Kiedy na statek człowiek mało dbały.
Gdziem potym nie był? Czegom nie skosztował?
Poeta sam się dziwi ilości i różnorodności swoich życiowych doświadczeń. Jego udziałem były liczne podróże:
Jażem przez morze głębokie żeglował,
Jażem Francuzy, ja Niemce, ja Włochy,
Jażem nawiedził Sybilline lochy.
Kochanowski wspomina również kolejne etapy swojego życia zawodowego, które tworzą biografię typową dla renesansowych humanistów. Role podmiotu zmieniały się: od ucznia przez rycerza, potem dworzanin, następnie ksiądz (Kochanowski rzeczywiście sprawował funkcję proboszcza, ale nie przyjął święceń kapłańskich):
Dziś żak spokojny, jutro przypasany
Do miecza rycerz; dziś miedzy dworzany
W pańskim pałacu, jutro zasię cichy
Ksiądz w kapitule, tylko że nie z mnichy
W szarej kapicy a z dwojakim płatem;
I to czemu nic, jesliże opatem?
Zwróćmy uwagę na prosty zabieg, jakim posłużył się poeta by ukazać intensywność zmian zachodzących w jego życiu. Kochanowski posłużył się okolicznikami czasu: „jutro”, „dziś”, a ominął czasowniki (konstrukcja eliptyczna), w ten sposób zmniejszył dystans między oddalonymi od siebie w rzeczywistości często o wiele lat etapami życia. Powoduje to, że odbieramy jego długie życie jako nie tylko dynamiczne, ale również chwilowe, ulotne.
Dalej poeta porównuje siebie do Proteusza, morskiego bożka, który posiadał cudowną umiejętność przybierania coraz to nowych postaci:
Taki był Proteus, mieniąc się to w smoka,
To w deszcz, to w ogień, to w barwę obłoka.
Kochanowski postuluje w ten sposób aktywną postawę wobec własnego losu. Podmiot utworu uważa, ze człowiek sam może siebie tworzyć, wybierać drogę swojego życia. Ostatnie dwa wersy to pytanie: „Dalej co będzie?”. Poeta widzi nadchodzącą starość „Śrebrne w głowie nici”, ale nie ma w nim melancholii, rozpaczy. Bo czemu miałby się tak czuć, przecież miał wspaniałe, intensywne życie. Najważniejsze okazuje się rozpoznanie i uchwycenie różnych przeżyć, doznań, rozkoszowanie się nimi wtedy, kiedy jest na to czas:
A ja z tym trzymam, kto co w czas uchwyci.
Puenta utworu jest nawiązaniem do renesansowego carpe diem – chwytaj dzień, żyj chwilą. Podmiot pochwala postawę tego, kto potrafi przeżyć swoje życie korzystając z dobrodziejstw każdego dnia.
Закріплення вивченого матеріалу
Підсумки уроку
«Сьогодні я дізнався/дізналася про…»
«Мені сподобалося…»
Домашнє завдання
Виразно читати «Do gór i lasów», перекласти українською (усно), усвідомити зміст прочитаного.