З наданих відеосюжетів ознайомтеся з найвідомішими музеями культурної спадщини України.
Національний музей народної архітектури та побуту в селищі Пироговому:
Національний музей народної архітектури та побуту України розташовано на мальовничій околиці Києва, поблизу селища Пирогів. За свою вже сорокарічну історію він прийняв мільйони відвідувачів. Фондова збірка Музею налічує понад 70 тисяч експонатів. На території розміщено близько 300 пам'яток народної архітектури, датованих XVI − XX століттями.
Яготинська картинна галерея:
Картинна галерея розташована в історичному будинку, колишньому палаці Розумовських-Рєпніних, який є пам”яткою провінційного зодчества кінця ХVІІІ – початку ХІХ століть. Будівля добре збереглася до наших днів.
Яготинська Картинна галерея відкрита в 1983 році. В експозиції Картинної галереї широко представлені твори українського мистецтва – зразки живопису, скульптури, графіки, декоративного мистецтва, зокрема глибоко висвітлена творчість художників Яготинщини. В роботах живописців висвітлюється історія краю, оспівується духовна краса людини, з любов'ю написані чудові краєвиди.
Окрасою експозиції є твори народної художниці України Катерини Білокур. Неосвічена жінка-селянка самотужки оволоділа висотами малярського мистецтва і по праву вважається славою та гордістю української художньої культури. В її глибоко-поетичних картинах струменіє любов до рідного краю і щире захоплення його неповторною красою. В Картинній галереї представлене найбільш повне зібрання творів Катерини Білокур (більше 70) – живопис, акварель, графіка, ескізи, начерки, етюди, ранні та незавершені твори.
Борщівська чорна сорочка:
Особливість борщівської вишиванки, якій уже понад п'ять століть, – у чорному кольорі її вишивки, що обрали неспроста. Виникнення такої техніки вишивання пов’язують із трагічними подіями, що колись трапились у цьому краї. За легендою у XV–XVIII століттях на Борщівський край постійно нападали турки й татари, що несли за собою смерть. Так, під час одного з набігів, у кількох селах Борщівського району на Тернопільщині були вбиті всі чоловіки. Дівчата та жінки важко переживали втрати та оплакуючи свою гірку долю заприсяглися, що носитимуть траур за загиблими упродовж кількох поколінь. Вони поклялися одягати вишиванки з чорною вишивкою на весілля та інші свята, і виконали свою обіцянку. Саме ті жінки, які вишивали такі сорочки у 20-30-х роках минулого століття, були останнім поколінням пов’язаним з цією клятвою. Після цього, для вишивання сорочок замість чорної вовни, жінки почали використовувати кольорові, яскраві нитки.
Існувало два типи борщівських вишиванок: повсякденна – із візерунками на комірі і манжетах, та святкова – з вишивкою на комірі, грудях, спині та по всій довжині рукавів. Справжня борщівська вишиванка виготовлялася з білого домотканого, найчастіше конопляного полотна та мала простий крій. Вишивали сорочку “чорною бавною” – грубою вовняною ниткою, а сам візерунок був густим та тугим.
Переяслав-Хмельницький музей народного побуту та архітектури:
Практичне завдання: підготуйте повідомлення на тему: «Яке значення для українців має традиція носіння вишиванки? Які символи приховані в візерунках?» Обсяг - не більше 1 сторінки (Word-файл або робота в зошиті).
Виконану роботу відправити на ел.скриньку art_school3@ukr.net або у Viber(0999693763) (обов'язково вказати П.І.Б, клас).