8 клас

Урок №1

Тема уроку: Будова атома. Ядро і електронна оболонка. Склад атомних ядер(протони і нейтрони). Протонне число. Нуклонне число

Більшість з нас вважають, що ми достатньо багато знаємо про атоми. Але спробуйте дати визначення поняття «атом». У вас десять секунд. Ну як? Хочете вірте, хочете ні, але важче за все пояснити самі прості поняття. Науці потрібно більше 2000 років, щоб визначити, на що ж схожий атом. І навіть зараз він все ще залишається для нас загадкою. Але спробуємо зрозуміти, що таке атом, звертаючись до девізу сьогоднішнього уроку.

Отже, атом - будь-яке тіло в газуватому, рідкому, твердому агрегатному стані; неймовірно малий за розмірами. То як же влаштований атом?

Д. І. Менделєєв, який узагальнив великий обсяг хіміч­них знань, відкрив фундаментальний закон природи — періодичний закон. Проте рівень тогочасних знань не давав змоги виявити причини періодичності. Це стало можливим після відкриття будови атома.

У науці довго панувала думка, що атоми не містять простіших складових частинок, тому вони неподільні і не можуть перетворюватися на інші. Проте наприкінці XIX ст. було виявлено факти, які засвідчили складну будову атомів. Серед них особливу роль відіграло відкриття радіоактивності.

Поняття про радіоактивність. Досліджуючи солі Урану, французький фізик А. Беккерель виявив, що елемент Уран випромінює невидимі для ока промені, подібні до рентгенівських. Його дослідами зацікавилися інші вчені. Зокре­ма, М. Склодовська - Кюрі встановила, що сполуки Торію Th також мають цю здатність. Разом із своїм чоловіком, французьким фізиком П. Кюрі, вона відкрила два нові елементи, названі за її пропозицією Полонієм (від лат. і Polonia —Польща) і Радієм (від лат. radius —промінь), які і виявилися значно потужнішими джерелами випромінюван­ня, ніж Уран і Торій. Таку здатність деяких елементів назвали радіоактивністю, а елементи—радіоактивними.

Вивчаючи природу радіоактивного випромінювання, англійський фізик Е. Резерфорд встановив, що воно неод­норідне: під дією електричного поля поділяється на три пучки, один з яких не змінює свого початкового напрямку, отже, не несе електричного заряду,—це γ-випромінювання (електромагнітні хвилі), а два інші — відхиляються у Протилежні боки до зарядів електричного поля. Це α-проміння (ядра атомів елемента Гелію) і β-проміння (потік електронів).

Вивчення радіоактивності підтвердило складність будови атома.

Були запропоновані різні моделі будови атома. Ми розглянемо тільки дві з них.

В кінці XIX ст. Дж. Томсон запропонував модель атома під умовною назвою «пудинг з родзинками». Згадайте, що заряджені частинки відштовхуються від часток з таким же зарядом і притягуються до частинок з протилежним зарядом . Томсон в результаті своїх досліджень підтвердив існування частинок, що мають негативний заряд (електронів), і визначив їх масу . Він встановив, що маса електронів дуже мала порівняно з масою атома. Модель Томсона зображує атом як куля, що складається з певної позитивно зарядженої матерії, містить маленькі частини з негативним зарядом (демонстрація моделі Томсона).

На початку XX ст. одним з найбільш великих дослідників в області радіоактивності і будови атома був Ернест Резерфорд. Якось він пропускав a-частинки крізь тонку золоту фольгу, щоб побачити, як вони будуть відхилятися хмарою позитивного заряду, існування якого припустив Томсон. Однак деякі а-частинки не просто відхилялися, але навіть відлітали назад, у бік джерела випромінювання! (Демонстрація схеми досліду Резерфорда.) Це було несподівано. Таке може бути, якщо а-частинки вдариться в частку настільки ж важку, як весь атом, але у багато разів меншу атома. У кінцевому рахунку Резерфорд зміг пояснити відкриття, побудувавши свою модель атома. Він припустив, що позитивний заряд сконцентрований в ядрі атома, а негативно заряджені електрони перебувають навколо нього.

Учитель. Зараз ми знаємо, що атом складається з ядра і електронів, розташованих навколо нього. Однак було експериментально доведено, що ядро ділиться на протони і нейтрони.

Яку роль в атомах грають нейтрони?

- Нейтрони подібні ледачій людині в домі. Він нікому не доставляє неприємностей - просто сидить і дивиться телевізор.

-У будинку сваряться, лаються, сперечаються. Але він може гасити вогнище напруги своєю коронною фразою: «Замовкніть зараз же! Я дивлюся телевізор ». Таким же чином нейтрони не дозволяють ядру розвалюватися на частини. Протони, відштовхуються один від одного, розділені нейтронами.

Таким уявляється нам зараз будова атома. Однак, ми не забуваємо, що атом для нас все ще загадка.

Будова атома. З курсу фізики вам відомо, що в 1911 р. Е. Резерфорд, вивчаючи розсіювання а-частинок, які проходять крізь тонкі металеві пластинки, запропонував схему будови атома, що дістала назву ядерної моделі атома. Згідно з цією моделлю атом складається з позитивно вирядженого ядра та електронів, що обертаються навколо нього. Позитивний заряд ядра нейтралізується сумарним негативним зарядом електронів, так що атом загалом електронейтральний. Маса атома та його розміри надзвичайно малі. Ще менше ядро атома. Воно у 10—100 тисяч разів менше за атом. Якби атом можна було збільшити до розмірів Землі, то його ядро мало б радіус лише 30—60 м.

Порядковий номер елемента—заряд ядра його атома.

Численні експериментальні дослідження англійських уче­них (Е. Резерфорда, Г. Мозлі) показали, що порядковий номер хімічного елемента збігається з зарядом ядра його атома. Отже, заряд ядра атома дорівнює порядковому номе­ру елемента в періодичній системі.

Так було встановлено фізичне значення порядкового номера. Він виявився дуже важливою константою, яка виражає заряд ядра. А через те, що атом загалом електро-нейтральний, то й число електронів, що обертаються навколо ядра, також дорівнює порядковому номеру елемента. Наприклад, порядковий номер елемента Феруму 26. Це означає, що заряд ядра його атома +26, а через те, що атом елекгронейтральний, то й електронів повинно бути 26, сумарний негативний заряд яких становить -26 (заряд електрона—найменший негативний заряд, прийнятий за одиницю).

Відкриття фізичного значення порядкового номера дало нове обґрунтування розміщенню елементів у періодичній! системі. З'ясувалося, що елементи розміщені не стільки за! зростанням атомної маси, скільки за зростанням заряду ядер їхніх атомів. Дістала пояснення й удавана супереч­ність у системі Д. І. Менделєєва — розміщення трьох пар елементів (Телур і Іод, Аргон і Калій, Кобальт і Нікол) не в порядку зростання їхніх атомних мас, а навпаки. Вияви­лось, що таке розміщення відповідає зарядам ядер атомів цих елементів. Отже, суперечності немає.

На основі цього відкриття періодичний закон Д. І. Менделєєва нині формулюється так:

Властивості елементів і утворених ними простих і складних речовин перебувають у періодичній залежності від величини заряду ядер їх атомів.

Заповніть порожні клітинки в таблиці(письмово):

Підсумок уроку.

1. До відкриття радіоактивності атом вважався неподільним. З відкриттям цього явища вдалося встановити складну будову атома.

2. Атом складається з позитивно зарядженого ядра та негатив­но заряджених електронів і в цілому є незарядженою (електронейтральною) частинкою.

3. До складу ядра, крім протонів, входять нейтрони. Ней­трон — це незаряджена частинка з масою, що приблизно дорівнює масі протона.

4. Абсолютні маси складових частинок атома дуже малі, тому користуються їх відносними масами: у протона і нейтрона вони приблизно однакові і прийняті за 1, в електрона маса у 1836 раз менша.

5. Ядро порівняно з атомом має дуже малі розміри, але в ньому зосереджена основна маса атома.

6. Відкриття на межі XIX і XX ст. будови атома та радіоактив­ності — визначне досягнення науки.

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал уроку, зробити конспект, повторити параграфи 5-7

Урок №2

Тема. Сучасне формулювання періодичного закону. Ізотопи

— Чому явище радіоактивності було сприйняте як катастрофа періодичного закону й періодичної системи?

У результаті розпаду атомів радіоактивних елементів утворювалися атоми вже відомих елементів, але з іншими атомними масами. А періодична система була побудована на основному понятті «хімічний елемент» — це вид атомів з однаковою атомною масою. Але закон не можна знищити чи створити. Людина може лише відкрити закон! Система була вираженням закону природи.

Чому відносна атомна маса елемента є не цілим, а дробовим числом?

Дослідження показали, що в природі існують атоми одного і того ж елемента з різною масою, тому що містять однакове число протонів, але різне число нейтронів.

У результаті експериментальних досліджень було встановлено, що, наприклад, у природному кисні, крім атомів Оксигену з масою 16, є також атоми Оксигену з масою 17 і 18. їх співвідношення таке:

Виявилося, що інші елементи також складаються з атомів з різною масою. Так, у природній воді, крім атомів Гідрогену з масою 1, є також атоми Гідрогену з масою 2; співвідношення чисел цих атомів таке:

В ядерних реакціях також одержано Гідроген з атомною масою 3: ³₁H. Причому «важка вода» шкідлива для живих організмів. Тож притчі про «живу» і «мертву» воду мають реальне наукове пояснення.

Розглянте таблицю «Ізотопи деяких елементів, виявлених у земній корі».

Різновиди атомів того самого хімічного елемента, що мають однакове число протонів у ядрі, але різну масу, називають ізотопами. «Ізотоп» означає «той, що займає те саме місце».

Ізотопи – це нукліди (види атомів) одного елемента.

Нуклід — різновид атома з певною кількістю протонів і нейтронів у ядрі.

Кожний нуклід характеризують певними числами:протонне число (Z) указує на кількість протонів і дорівнює заряду ядра атома;

нейтронне число (N) указує на кількість нейтронів;

масове (нуклонне) число (А) указує на загальну кількість нуклонів,

дорівнює сумі протонного й нейтронного чисел: A = Z + N.

Зверніть увагу! Зліва у верхньому індексі пишеться маса, а в нижньому-кількість електронів(порядковий номер)

Нуклонне число(Атомна маса елемента) відповідає певному нукліду, а відносна атомна маса – елементу, який найчастіше представлений сумішшю різних ізотопів.

Ізотопи одного елемента не відрізняються хімічними властивостями.Розглянемо характеристики ізотопів Гідрогену

У природі існують хімічні елементи ізобари — атоми, що мають однакове атомне число, але різні величини зарядів ядра, наприклад:

⁴⁰₁₈Аr і ⁴⁰₁₉К.

Атомні маси елементів у періодичній системі є середнім значенням масових чисел природних сумішей ізотопів. Тому вони не можуть, як пропонував Д. І. Менделєєв, служити головною характеристикою атома, а отже, й елемента. Такою характеристикою, як ми тепер знаємо, є заряд ядра. Він визначає число електронів у нейтральному атомі, які розподіляються цілком визначено навколо ядра. Характер же розподілу електронів визначає хімічні властивості атомів. Зазначені міркування дозволили дати нове визначення хімічного елемента:

Хімічний елемент — це сукупність атомів з однаковим зарядом ядра. А також уточнити формулювання періодичного закону:

Властивості елементів, а також властивості й форми їхніх сполук перебувають у періодичній залежності від заряду ядра атома елемента.

Чому ж атомні маси більшості елементів дробові? З'ясувалося, що слід розмежовувати поняття «відносна атомна маса» і «відносна атомна маса елемента». Значення відносних атомних мас ізотопів дуже близькі до цілих чисел. Відносні ж атомні маси елемента як сукупності ізотопів виражаються дробовими числами. Наприклад, відносна атомна маса елемента Хлору — 35,5. Відмінність цих понять неважко зрозуміти. Відносна атомна маса елемента розраховується з урахуванням масової частки ізотопів у природі.

Відносна атомна маса хімічного елемента в періодичній системі —середнє значення відносних атомних мас його ізотопів з урахуванням їх поширеності в природі у відсотках.

Ar(E) = (ω₁ ∙ A₁ + ω₂ ∙ A₂ + … + ω_n∙ A_n)/100

Елемент Хлор складається з двох ізотопів з відносними атомними масами, дуже близькими до 35 і 37. Ізотопу₁₇³⁵Сl в природній суміші міститься 75%, а ізотопу ₁₇³⁷Сl — 25 %. Звідси середня відносна атомна маса елемента Хлору дорівнює

Ar = 35 · 0,75 + 37 · 0,25 = 35,5

Отже, атомна маса елемента тим більша, чим більше важких ізотопів входить до складу елемента.

Можна пояснити аномалію в положенні в періодичній системі Калію й Аргону, розрахувавши їх відносну атомну масу з урахуванням природних ізотопів:

Натрій, Алюміній, Флуор не мають стабільних ізотопів. У Стануму їх десять.

Число ізотопів для 112 елементів становить більше 2000.

Радіоактивність – це самовільне руйнування ядра атома з виділенням великої кількості енергії і перетворення в ядра атомів менш складних ізотопів.

Якщо всі ізотопи елемента є радіоактивними, то його відносна атомна маса в періодичній системі зазначена у квадратних дужках. Розрізняють природні радіоактивні ізотопи (Уран) та ізотопи штучного походження — радіонукліди, що утворюються в результаті випробувань атомної зброї, під час роботи ядерних виробництв.

Небезпечні ізотопи: ₃₈⁹⁰Sr (заміщає в кістках Са), ₃₅¹³⁷Cs, ₅₃¹¹³І. Радіоактивні ізотопи в процесі радіоактивного випромінювання розпадаються на атоми інших елементів, унаслідок чого відбувається ядерна реакція, що супроводжується шкідливим випромінюванням:

Швидкість радіоактивного випромінювання характеризується періодом напіврозпаду й може тривати від частки секунди до мільярдів років. Більш докладно явище радіоактивності ви вивчатимете в курсі фізики. У хімічних реакціях радіоактивні перетворення атомів не відбуваються.

Практика на прикладах

Завдання 1. Знайдіть серед елементів такий, відносна атомна маса якого — 23, а число протонів — 18:

Завдання 2. Знайдіть серед елементів такий, відносна атомна маса якого — 40, а число протонів —11.

Завдання 3. Обчисліть відносну атомну масу атомів Аргону й Гелію за такими даними:

Одержаний результат пояснює аномалію розташування цих хімічних елементів у періодичній системі хімічних елементів Д. І. Менделєєва.

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал і виконати завдання в уроці.

 Розв’яжи задачу. Природний Магній складається з ізотопів ²⁴Mg, ²⁵Mg і ²⁶Mg. Обчисли відносну атомну масу Магнію, якщо відсотковий уміст його ізотопів відповідно дорівнює 78,99 %, 10,00 % і 11,01 %.

13.04-17.04

Урок № 3-4

Тема: Електронні та графічні електронні формули атомів хімічних елементів № 1-№ 20. Поняття про радіус атомів. Стан електронів у атомі

Використовуючи періодичну систему хімічних елементів Д.І.Менделєєва пригадай.

1. Вкажіть заряд ядра атома цинку.

2. Вкажіть протонне число Фосфору.

3. Запишіть символ нукліду Хлору з атомною масою 37.

4. Запишіть символ нукліду Калію з атомною масою 41.

5. Вкажіть число нейтронів в ядрі нукліду Карбону.

6. Вкажіть елемент нуклонне число якого дорівнює 55.

7. Запишіть формулу нукліду тритію.

8. Скільки протонів і нейтронів в ядрі нукліду Літію.

9. Нуклід має 10 нейтронів і відносну атомну масу 19. Визначити, що це за хімічний елемент.

10. Елемент стоїть у ІІІ групі. Відносна молекулярна маса його вищого оксиду дорівнює 102. Визначте який це елемент. Розрахуйте кількість протонів і нейтронів у ядрі його атома.

11. У якого атома більший радіус Na чи Mg?

12. У якого елемента більше радіус Na чи K?

13. Вкажіть найбільш електронегативний елемент V групи.

14. Вкажіть найбільш електронегативний елемент 2-го періоду.

15. Вкажіть елемент 3-го періоду у якого сила притягання валентних електронів до ядра найбільша.

Електрон — це частинка, маса спокою якої — m е = 9,1 · 10-31 кг, заряд — qe = —1,6 · 10-19 Кл.

У теорії будови атома Резерфорда передбачалося, що рух електрона навколо ядра відбувається за певною траєкторією — орбітою, і в кожен момент часу ми можемо знайти його. Але насправді це було помилкою. Виявилося, що рух електрона значно складніший. Швидкість його обертання навколо ядра настільки велика, що в масштабах атома поняття траєкторії втрачає зміст. Тому не можна розглядати електрон як частинку, що рухається та положення якої в просторі точно відоме в будь-який момент часу. Можна лише вказати деяку частину простору навколо ядра, в якому перебування електрона є найбільш імовірним. Ця частина простору навколо ядра називається електронною хмариною, або електронною орбіталлю.

Електронна орбіталь — це простір навколо ядра атома, в якому найбільш імовірне перебування електрона.

Електронні орбіталі різняться за формою й напрямком у просторі. (Проектуємо на екран або показуємо на плакаті форми електронних орбіталей.) Ці електронні орбіталі різної форми позначаються літерами s, р, d,f.

Для опису форми орбіталей використовують орбітальне квантове число 1. Воно набуває позитивних цілочислових значень від 0:

l = 0— сферична форма електронної орбіталі (s-орбіталь);

l = 1 — гантелеподібна форма електронної орбіталі (p-орбіталь);

l = 3 — d-орбіталь;

l = 3 — f-орбіталь.

Електронні орбіталі, що є більш складними, ніж f-орбіталі, в атомах, описаних у періодичній системі на сьогодні, не використовуються.

Положення орбіталі в просторі можна визначити в системі координат. Орієнтація орбіталі в просторі описується магнітним квантовим числом ml. Умовно кожен підрівень поділяється на квантові комірки за напрямками орбіталі в просторі.

На s-підрівні така квантова комірка лише одна, умовно позначається □ або _.

На p-підрівні їх три

На d-підрівні їх п'ять

На f-підрівні їх сім

Кожна квантова комірка може розмістити лише два електрони. Крім руху навколо ядра, електрон має ще і власний обертовий рух навколо своєї осі. Цей рух описує спінове квантове число (або спін, від слова «веретено»). Набуває два значення: +1/2 або -1/2.Для запису ми використовуємо умовну позначку електронів або .

У квантовій комірці можуть знаходитись або один електрон, або два електрони, але з протилежними спінами .

Рух електрона в атомі складніший, ніж здається на перший погляд. Сьогодні ми спробували відповісти на деякі питання руху електронів у атомі.

• Чому негативні електрони не падають на позитивно заряджене ядро? (Тому що електрони обертаються навколо ядра з величезною швидкістю)

• Що необхідно електрону, щоб обертатися з такою швидкістю й утримуватися біля ядра, а не полетіти? (Відповідний запас енергії)

Моделі атомів передбачають розташування електронів на різних відстанях від ядра. Електрони з більшими чи меншими запасами енергії розташовуватимуться ближче до ядра?

Енергія розподіляється між електронами порціями. Тому розташування електронів навколо ядра обмежується енергетичними рівнями. Кількість енергетичних рівнів у атомі описується головним квантовим числом п і дорівнює номеру періоду, в якому знаходиться атом.

Наприклад: ¹²₆С )₂ )₄

Повторюючи будову атома на попередньому уроці ми з вами більш детально зупинились на складі атомних ядер. Але під час хімічних реакцій ядро атома не змінюється, а змін зазнають оболонки атома, які називають електронними оболонками. Знаючи будову електронних оболонок можна пояснити властивості хімічних елементів. Тому під час вивчення хімії велика увага приділяється вивченню будови електронних оболонок атомів.

Сьогодні ми повторимо і поглибимо ваші знання про будову електронних оболонок атомів елементів, складемо електронні та електронно-графічні формули елементів.

Будова електронних оболонок атомів елементів.

Стан електрона в атомі описує наука, яка називається квантова механіка. Згідно з уявленнями квантової механіки електрон в атомі поводиться і як частинка і як хвиля. Електрон в атомі не має траєкторії руху, але існує імовірність його перебування навколо ядра, це місце називають електронною хмарою, або електронною густиною, або орбіталлю.

Орбіталь – це простір навколо ядра в якому перебуває електрон найімовірніше.

Орбіталі мають різні розміри і різні форми:

s- орбіталь має сферичну форму,

p- орбіталь має форму гантелі,

d- орбіталь – форму пелюстки.

Однакові за розмірами орбіталі утворюють електронні шари.

Про кількість електронних шарів в атомі можна дізнатись по номеру періода.

Електронні шари називають енергетичними рівнями, так як електрони які на них містяться мають певний запас енергії. Найменший запас енергії мають електрони першого енергетичного рівня і електрони кожного наступного рівня характеризуються більшим запасом енергії.

Енергетичні рівні нумеруються починаючи від ядра: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

n або K, L, M, H, O, P, Q

Різні рівні мають різну кількість орбіталей: n s s s s

n² p p p

d d

f

Заповнення орбіталей

1. Черговість заповнення – принцип найменшої енергії 1s

(правило Клечковського). 2s 2p

2. На кожній орбіталі може бути не більше 2-х електронів 3s 3p 3d

(принцип Паулі). 4s 4p 4d 4f

3. Спочатку електрони заповнюють орбіталі по одному, 5s 5p 5d

а коли всі орбіталі на підрівні вичерпані, вони заповнюються 6s 6p 6d

повністю (правило Хунда). 7s 7p

Послідовність заповнення орбіталей електронами

1 2 3 4 5 6 7

1s 2s2p 3s3p 4s3d4p 5s4d5p 6s4f5d6p 7s5f6d7p

Пройти тест до 17.04. 17.00

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=991425

Домашнє завдання.

Параграф 9-11опрацювати, ст.58 №2-10

21.04-24.04

Урок № 5-6

Тема: Електронні орбіталі. Енергетичні рівні та підрівні; їх заповнення електронами в атомах хімічних елементів № 1-20.

Пригадайте:

1. Орбіталь — простір навколо ядра, де ймовірність знаходження електрона максимальна.

2. Орбіталі різної форми позначають буквеними символами: s, p, d і f.

3. Орбіталі близьких за енергією електронів перебувають приблизно в одній і тій самій ділянці простору й утворюють енергетичні рівні (електронні шари).

4. Кожний енергетичний рівень з номером n містить n2 орбіталей.

5. Кількість енергетичних рівнів в атомі хімічного елемента дорівнює номеру періоду, у якому він розташований.

6. Максимальну кількість електронів на кожному енергетичному рівні обчислюють за формулою: N(e) = 2n², де n — номер рівня.

7. Кількість електронів на зовнішньому енергетичному рівні атома хімічного елемента дорівнює номеру групи, у якій він розташований (для елементів головних підгруп).

8. Електрони з однаковою енергією та формою електронних орбіталей утворюють підрівні, які також називають s-, p-, d- і f-підрівнями.

9. Кількість підрівнів дорівнює номеру енергетичного рівня.

10. Спін електрона — властивість, що характеризує відношення електрона до магнітного поля, можливість обертання електрона навколо своєї осі.

11. На одній орбіталі можуть перебувати не більше ніж два електрони, причому їхні спіни мають бути антипаралельними (протилежними).

12. В атомі кожний електрон розміщується так, щоб його енергія була мінімальною.

13. У межах одного енергетичного підрівня електрони розподіляються по орбіталях таким чином, щоб число неспарених електронів було максимальним.

14. Підрівні заповнюються електронами за порядком збільшення суми (n + l), де n — номер енергетичного рівня, на якому знаходяться орбіталі, а l — число, що відповідає підрівню (типу орбіталі).

Опрацюйте матеріал за посиланням

https://miyklas.com.ua/p/himija/8-klas/periodichnii-zakon-i-budova-atomiv-39913/budova-elektronnoyi-obolonki-atoma-39920/re-6d890da4-1b93-4287-be55-f3612bc45d66

Переглянте відео як складати електронні та електронно-графічні формули

Запишіть у зошит приклади будови атомів елементів № 1-20 (електронні і електронно-графічні формули)

Зареєструйтесь на порталі "Мій клас" вказавши клас ІФ та назву школи Смілянський НВК “Лідер”

Домашнє завдання: повторити параграфи 9-11

1.Визнач хімічний елемент за електронною формулою атома.

1s²2s²2p⁶ —

1s²2s²2p⁶3s²3p⁶4s² —

1s²2s²2p⁶3s²3p⁵ —

1s²2s²2p⁶3s²3p⁶3d¹⁰4s² —

1s²2s²2p⁶3s²3p⁶3d²4s²-

Виконай тестові завдання.

2. Кількість орбіталей на f-підрівні:

А 3; Б 5; В 7; Г 8.

3. Хімічний елемент, з якого починається заповнення 3d-підрівня:

А Ca; Б Sc; В V; Г Cr.

4. Максимальна кількість електронів, що можуть розміститися на одній електронній

орбіталі:

А два електрони з паралельними спінами;

Б один електрон;

В два електрони з антипаралельними спінами;

Г будь-яка кількість електронів.

5. Максимальна кількість електронів, які можуть розміститися на другому енергетичному рівні:

А 18; Б 2; В 8; Г 32.

6. Орбіталь/орбіталі, з якої/з яких складається перший енергетичний рівень:

А s- і p-орбіталі;

Б лише s-орбіталь;

В p- і d-орбіталі;

Г лише f-орбіталь.

7. Хімічний елемент, зовнішній енергетичний рівень якого завершений:

А Ar; Б S; В Si; Г Mn.

8. Формула, за якою обчислюють максимальну кількість електронів на енергетичному рівні:

А 4n²; Б n²; В 2n²; Г 2n.

9. Установи відповідність між електронною формулою атома хімічного елемента та його розміщенням у періодичній системі.

1 1s²2s²2p⁶3s²3p² А 4 період, VII Б підгрупа

2 1s²2s²2p⁶ Б 3 період, IV група

3 1s²2s²2p⁶3s²3p⁶3d⁵4s² В 4 період, III А підгрупа

4 1s²2s²2p⁶3s²3p⁶3d¹⁰4s²4p¹ Г 2 період, VIII група

Д 2 період, V група

04.05-08.05

Урок № 7-8

Тема: Природа хімічного зв’язку. Електронегативність атомів хімічних елементів. Ковалентний зв'язок, його утворення. Полярний і неполярний ковалентний зв’язок. Електронні формули молекул.

Опрацювати параграфи 15, виконати № 9-13 на ст.78

16, виконати № 5-7 на ст.82

Переглянути відеоуроки

За посиланням

https://miyklas.com.ua/p/himija/8-klas/tipi-khimichnogo-zv-iazku-40899

можна ознайомитися із теорією.

Шановні учні, контрольну роботу за 2 семестр зробити з 13.05 по 17.05 перейшовши за посиланням

https://vseosvita.ua/test/start/trg237

18.05-22.05

Урок № 9-10

Опрацювати параграф 20

Оформити практичну роботу. Сфотографувати прислати мені

Практична робота №3

Тема. Дослідження фізичних властивостей речовин з різними типами кристалічних граток.

Мета: ознайомитись з фізичними властивостями речовин атомної, молекулярної та йонної будови.

Обладнання та матеріали: пісок, цукор, кухонна сіль (натрій хлорид), вода, скляна паличка, шпатель, порцелянова ступка з товкачиком, хімічні склянки.

Завдання 1. Розглянути зразки речовин (пісок, цукор, натрій хлорид) та описати їхні властивості за планом:

а) агрегатний стан за н.у., кристалічна чи аморфна речовина, колір, наявність запаху, тверда чи крихка (для цього декілька кристаликів речовини покладіть у порцелянову ступку і обережно розітріть товкачиком. Чи вдалося їх подрібнити?);

б) темпаратури плавлення та кипіння (за інтернет-джерелами);

в) визначити розчинність речовин у воді:

для цього налийте у хімічні склянки на 1/3 води та додайте у кожну з них за допомогою шпателя невелику кількість досліджуваних речовин: у першу – пісок, у другу – цукор, у третю – кухонну сіль. Вміст кожної склянки перемішайте. Чи зменшується з часом кількість твердої речовини у кожній склянці? Чи розчиняються речовини у воді?

Завдання 2. Результати спостережень та висновки запишіть у таблицю:

Загальний висновок:_________________________________________________