4 квітня – дуже смачне та корисне свято для всіх поціновувачів свіжих овочів, яке називається Всесвітнім днем моркви. Випити морквяного соку, скуштувати морквяний пиріг чи просто похрумтіти соковитий коренеплід – в цей день можна робити будь-які морквяні страви, адже цей овоч не тільки надзвичайно смачний, він є джерелом великої кількості вітамінів та мікроелементів.
ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ СВЯТКУВАННЯ ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ МОРКВИ?
Якщо ви ще не чули про Всесвітній день моркви, то це зовсім не дивно, адже свято відносно нове і було запроваджене в 2003 році. В цей день у великих містах світу кав’ярні додають до свого меню свіжі морквяні фреші, пюре, салати, пироги тощо. Ми настільки звикли, що морква у тій чи іншій кількості зустрічається у багатьох наших стравах, що нам навіть важко собі уявити, як люди готували страви без неї.
НАЙДАВНІША ОВОЧЕВА КУЛЬТУРА
Окультурені сорти цього помаранчевого коренеплоду є нащадками дикої рослини, що росла в Передній Азії. Вирощення моркви як овочевої культури почалося ще у 2000-х роках до н.е. З неї готували страви представники стародавніх цивілізацій. А розкопки, які здійснювалися на території колишніх давньоримських міст Помпеї та Стабії, які у 79 році були стерті з лиця Землі нищівним вулканом Везувієм, показали, що тодішні жителі неабияк полюбляли цей овоч та додавали його до різних страв. Пучками моркви були прикрашені стіни будинків, а залишки закам’янілого помаранчевого коренеплоду зустрічалися набагато частіше, аніж сліди від інших овочів. І це не дивно, адже морква вважається найдавнішою овочевою культурою та налічує понад 7 000 років.
МОРКВА У СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ЄВРОПІ
Перші письмові згадки про цей овоч можна віднайти у документах короля франків – Карла І Великого, які належать до 9 століття. Проте загальне визнання як овоча для приготування страв на теренах Європи морква отримала тільки в 15 столітті. І вже пізніше культура отримала поширення на інших материках та територіях – в Америці, Новій Зеландії, Австралії тощо.
Цікавими для дослідників виявилися книги рецептів французьких кухарів 16-17 століть. Виявляється, вже тоді люди готували багато цікавих страв з моркви. Особливо обожнювали гурмани соуси, до яких додавали тушковану моркву та цибулю. Однак широко використовувалася не тільки нижня частина овочу. Часто до перших страв додавали молоду морквяну зелень.
ЛЕГЕНДИ ТА ЗВИЧАЇ ПОВ’ЯЗАНІ З СОКОВИТОЮ МОРКВОЮ
Помаранчевий коренеплід часто згадується в переказах середньовічних мешканців Німеччини. Вони вважали, що морквою полюбляли поласувати лісові гноми. Від покоління до покоління передавалося повір’я, начебто тарілка вареної моркви, принесена вночі до лісу, може перетворитися на золотий злиток. Добрі гноми з’їдять страву та щедро за неї заплатять. Цікаво, що було чимало дивакуватих людей, які вірили в це повір’я та носили миски з морквяними стравами до лісу. Проте вони швидко розчарувалися, адже забрати золото назад нікому не вдавалося.
СТАВЛЕННЯ ДО МОРКВИ В ІСТОРІЇ НАШОЇ КРАЇНИ
На території українських земель морква, як культурна рослина, вирощується з незапам’ятних часів. В Давній Русі вона була обов’язковим даром, які приносили небіжчикам. А в одного зі східнослов’янських племен – кривичів, без моркви не обходився жоден обряд поховання. Небіжчика клали до човна, а поряд з ним завжди лежала велика морквина. Після обряду моркву з померлим спалювали. Вважалося, що якщо спалити моркву разом з мерцем, то у потойбічному світі він не буде страждати від голоду.
Городи, на яких вирощували цю культуру у великих кількостях, зустрічалися в українських селах та навіть у містах.
