29 серпня відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.
Саме на ці серпневі дні 2014 року припав пік Іловайської трагедії, коли в результаті протистояння російським військам українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення.
Символікою цього дня є квітка соняшника, адже в серпні 2014 року на полях саме із цією рослиною полягло багато українських воїнів.
Одним серед загиблих в зоні АТО є наш Скадовчанин Дмитро Сивоконь.
Дмитро Сивоконь народився 14 вересня 1982 року на Херсонщині, мешкав у Скадовську.
2014 року, фактично з перших днів війни, пішов добровольцем у зону АТО. Служив у ЗСУ на посаді головного сержанта взводу в спецпідрозділі ВСП “Сармат”. Згодом отримав офіцерське звання (молодший лейтенант).
Після трьох контузій і поранення у 2017 році перевівся у військкомат Скадовська. Але зрештою все одно повернувся на передову, вже у званні старшого лейтенанта. Військовослужбовець 17-го окремого мотопіхотного батальйону “Кіровоград” 57-ї мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка.
“Він завжди спілкувався українською мовою. Був уважний до всіх, завжди виявляв співчуття. Допомагав усім. У травні Дмитро написав рапорт, що хоче продовжити службу на сході, допомагати хлопцям. І перевівся у військову частину, яка виходила в ООС”, – розповідає товариш по службі майор Михайло Матвєєв.
“Саме керування таким великим підрозділом, як рота – це дуже тяжко. Але він ніколи не полишав надії, завжди прагнув до кращого. Тривалий час виконував обов’язки. Найближчим часом планувався на іншу посаду. На жаль, під час порушення режиму тиші з боку незаконних збройних формувань, які вчинили артилерійський обстріл, Дмитро отримав тяжкі поранення, несумісні з життям”, – каже ще один побратим Олександр.
Це сталося у полі, на командному пункті. 13 липня о 17:30 фактично тилові позиції ЗСУ в районі села Причепилівка Новоайдарського району на Луганщині накрило 152-мм снарядом. Саме тоді загинув старший лейтенант Андрій Бєляєв, а ще п’ятьох військовослужбовців було поранено.
Фактично весь перший вибух Дмитро Сивоконь прийняв на себе, захистивши товаришів по службі власним тілом.
Тяжко пораненого, його рятували у Харківському госпіталі. Але через десять днів, 23 липня близько 16:00, Сашко помер.
Залишилися батьки, дружина і троє дітей: 2,5 і 9 років та 13-річний син від першого шлюбу.
Поховали Дмитра на Алеї героїв цвинтаря у Скадовську.
Залишилися батьки, дружина та троє дітей.
Тож у цей день висловлюємо щирі співчуття родинам загиблих захисників, які втратили у війні з російським окупантом своїх синів, дочок, чоловіків, братів, сестер.
Вічна пам’ять загиблим, слава і честь живим захисникам!