ЩО ЦЕ ЗА ПОДІЯ?
Кваліфікованої медичної допомоги часом потребують не тільки люди, а й тварини. В такому разі на допомогу приходять спеціалісти дуже шляхетної й доброї професії —лікарі ветеринарної медицини або ветеринари. Їхня праця нелегка, адже чотирилапі чи пернаті пацієнти не можуть розповісти, що й де болить, та й слів вдячності від них годі чекати. Тому займатися цією роботою можуть тільки ті, хто по-справжньому любить тварин, а також володіє талантом спілкування з ними. Для вшанування всіх ветеринарів та їхньої надзвичайно потрібної роботи існує свято — Всесвітній день ветеринара (World Veterinary Day), який відзначають щороку в останню суботу квітня.
ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ВЕТЕРИНАРА?
Необхідність лікування домашніх тварин люди усвідомили дуже давно — з часів, коли з’явилися перші приручені тварини — коні, рогата худоба та собаки, які виконували роль пастухів. З ростом чисельності поголів’я в стаді зростала ймовірність різних хвороб, а оскільки від стану господарства залежав добробут родини, то для лікування тварин використовували всі можливі засоби, якими на той час лікували й людей — цілющі трави й мінерали, магічні ритуали та замовляння, навіть примітивні хірургічні операції.
В Давньому Єгелі, які лікували людей і тварин. Давній папірус, датований 1800-м роком до нашої ери, містить відомості про способи лікування великої рогатої худоби та ліки від паразитів для собак. В кодексі вавілонського царя Хаммурапі регламентувалися наслідки ветеринарних операцій: власник тварини, яка видужала, мав заплатити цілителю певну суму, а якщо в результаті операції тварина гинула, ветеринар відшкодовував господарю чверть її вартості.
Давньогрецький лікар Гіппократ вперше висловив думку, що на хвороби тварин, як і на людські недуги, впливає харчування та навколишнє середовище, а не гнів богів. Арістотель класифікував тварин і описав деякі їхні захворювання, зокрема, сказ. Першість серед домашніх тварин греки віддавали коням, тому ветеринарів називали гіппіатрами (від слова «hyppos» — кінь), а роботи грецьких вчених щодо анатомії та хвороб коней складають цілу збірку під назвою «Hippiatrica», датовану V-VI століттями.
В Древньому Римі ветеринарія піднялася на досконаліший рівень, оскільки була важливою для держави. Велике регулярне військо потребувала багато здорових і витривалих коней, тому в римській армії були ветеринарні лікарі й лазарети для хворих тварин. Крім ветеринарів, до лікування коней допускалися й звичайні лікарі.
В часи середньовіччя церква заборонила зцілювати тварин, мотивуючи це відсутністю в них безсмертної душі. Тому античні традиції ветеринарії забулися, і тільки в XII – XIII століттях європейці знову почали звертати увагу на домашніх тварин. Щоправда, ця увага обмежувалася лише конями, які були транспортним засобом, та рогатою худобою, яка забезпечувала м’ясом і працювала на полях. Всерйоз зацікавилися ветеринарною наукою лише в епоху Просвітництва.
