УРОК ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ №31
Дата: 23.04.2020р. Група: 28
Тема. Провідні тенденції в драматургії другої половини ХХ ст.
Мета: допомогти учням усвідомити характерні риси постмодернізму як одного з найяскравіших явищ літератури другої половини XX ст.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент.
Доброго дня, шановні учні!
Запишіть дату та тему уроку до своїх зошитів. Дайте письмові відповіді на запитання, опрацюйте навчальний матеріал, зробіть тезисний запис до зошитів. Виконайте домашнє завдання та надішліть для перевірки на ел.адресу: vik8ka@gmail.com
ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок
- Який «рецепт» порятунку людства від самознищення пропонує Ґ. Маркес?
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Перегляньте експрес-урок:
https://www.youtube.com/watch?v=V8eMQC-QSVE
Робота зі словником літературознавчих термінів
Постмодернізм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятилітті XX ст. прийшов на зміну модернізму.
Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.
Уперше термін «постмодернізм» згадується в роботі німецького філософа Рудольфа Панвіца «Криза європейської культури» (1914), але поширився він лише наприкінці 1960-х років спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі — у літературі, малярстві та музиці.
Як філософська категорія термін «постмодернізм» отримав розповсюдження завдяки філософам Ж. Дерріда, Ж. Батаю, М. Фуко й особливо книзі французького філософа Ж.-Ф. Ліотара «Стан Постмодерну» (1979).
Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвіду, визнали марносилі спроби поліпшити світ, утратили ідеологічні ілюзії, уважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Прогрес визнається ними лише ілюзією, з’являється відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Реальним увижається варіювання та співіснування усіх (і найдавніших, і новітніх) форм буття.
Принципи повторюваності та сумісності перетворюються на стиль художнього мислення з притаманними йому ознаками еклектики, тяжінням до стилізації, цитуванням, переінакшенням, ремінісценціям, алюзіями. Митець має справу не з «чистим» матеріалом, а з культурно освоєним, адже існування мистецтва в попередніх класичних формах неможливе в постіндустріальному суспільстві з його необмеженим потенціалом серійного відтворення й тиражування.
Енциклопедія літературних напрямків і течій подає такий список ознак постмодернізму:
• культ незалежної особистості;
• потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;
• прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій;
• бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;
• використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя;
• зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо);
• суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;
• сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох;
• запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях;
• присутність образу оповідача;
• іронічність і пародійність.
Розглянемо різні точки зору на співвідношення модернізму й постмодернізму.
Американський літературознавець Ігаб Хассан відзначає такі ознаки постмодерністської літератури:
• невизначеність;
• фрагментарність;
• деканонізація;
• втрата «Я»,
• іронія;
• гібридизація;
• карнавальність;
• сконструйованість.
Порівняльна таблиця «модернізм-постмодернізм» за Брайніним-Пассеком
|
Модернізм |
Постмодернізм |
|
Скандальність |
Конформізм |
|
Антиміщанський пафос |
Відсутність пафосу |
|
Емоційне заперечення попереднього |
Ділове заперечення попереднього |
|
Первинність як позиція |
Вторинність як позиція |
|
Оціночне в самоназві: «Ми — нове» |
Безоціночне в самоназві: «Ми — все» |
|
Декларована елітарність |
Недекларована демократичність |
|
Переважання ідеального над матеріальним |
Комерційний успіх |
|
Віра у високе мистецтво |
Антиутопічність |
|
Фактична культурна спадкоємність |
Відмова від попередньої культурної парадигми |
|
Виразність кордону «мистецтво — немистецтво» |
Усе може називатися мистецтвом |
Серед перших виразно постмодерністських творів — романи У. Еко «Ім’я троянди» (1980), П. Зюскінда «Запахи» (1985), Д. Апдайка «Версія Роджерса» (1985), Т. Пінчона «Веселка гравітації» (1973).
ІV. Узагальнення та систематизація матеріалу
Прочитайте висловлювання літературознавців про постмодернізм, прокоментуйте їх. Яке з них вам найбільш зрозуміле?
«...Постмодернізм — це відповідь модернізму: якщо вже минуле неможливо знищити, бо його знищення веде до німоти, його треба переосмислити: іронічно, без наївності...» (У. Еко).
«Якщо модернізм вирізняється прагненням до абсолютної влади, то постмодернізм — це досвід кінцевості, досвід, у якому знаходить відображення приреченість всіх завойовних планів» (Ж. Дерріда).
«Модернізм і постмодернізм не розділені ані залізною завісою, ані Китайською стіною, бо історія — то є палімпсест, а культура відкрита минулому, теперішньому й майбутньому часам. Я підозрюю, що в усіх нас є дещо від вікторіанства, модернізму й постмодернізму водночас. І автор може протягом свого життя писати і модерні, і постмодерні твори...» (І. Хассан).
«Постмодернізм — не хронологічно фіксоване явище, а певний духовний стан... У цьому сенсі правомірним є твердженням, що кожна доба має власний постмодернізм... Мабуть, кожна доба підводить нас до порога кризи, яка описана Ніцше в “Несвоєчасних роздумах”, де йдеться про вади історизму... Якщо “постмодернізм” означає саме це, зрозуміло, чому “постмодерністами” можна вважати Стерна, і Рабле, і, безумовно, Борхеса...» (У. Еко).
«Одне слово, земна куля переживає постмодерністський спад, напевне, найзначніший і найдоленосніший упродовж усієї історії людства. Принаймні — найпомітніший. Він, як заведено, плутає карти, але відкриває очі. Тому тільки сьогодні стає можливим — як це не парадоксально — краще визначити деякі загальні закономірності земного буття й уявити собі його саме у вигляді вічної зміни модерністських “злетів” і постмодерністських “спадів”» (Д. Затонський).
V. Домашнє завдання.
1. Опрацюйте за підручником ст.179 – 185: https://pidruchnyk.com.ua/458-svtova-lteratura-sayeva-klimenko-melnik-11-klas.html
2. Дайте відповіді на запитання зі ст.184: https://pidruchnyk.com.ua/458-svtova-lteratura-sayeva-klimenko-melnik-11-klas.html