У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня у день весняного рівнодення. Вперше це свято відмічалося у Парижі, де знаходиться штаб-квартира цієї організації. "Поезія, — говориться в рішенні ЮНЕСКО, — може стати відповіддю на найгостріші найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів”.
Серед кращих винаходів людства поезія займає почесне місце. Скільки століть люди намагаються розумом пояснити чудо поезії! Перефразовуючи слова поета Бориса Олійника, можна сказати, що поезія «нас охрестила на людину, піднявши з чотирьох до піднебесь». Де і коли був написаний перший віршований твір – невідомо. Можливо, то була молитва, первісне заклинання чи гімн природі? А можливо, це було перше зізнання в коханні? В Японії вважається, що поезію принесли на землю боги. Існує легенда, що колись веселий бог вітру Сусаноо переміг восьмиголового дракона, врятувавши красуню Кусінаду. Сусаноо одружився з нею і побудував шлюбні покої, а під час будівництва склав перший вірш. Тож не дивно, що японців вважають найпоетичнішою нацією світу — в давнину у Японії існувало ціле Міністерство поезії, і до сьогодні в цій країні відбувається величезна кількість поетичних конкурсів, і навіть солідні ділові журнали обов’язково містять літературну сторінку, а у японських школах є уроки милування природою.
Втім, українці мало чим поступаються японцям у любові до поезії. Адже самих лише народних пісень по всій Україні записано понад 500 тисяч! А ще були гнівно-журливі твори Шевченка, і революційні рядки Франка, і сентиментальні строфи Лесі Українки, і музичні вірші Тичини, сонети Рильського, пісні Малишка, містичні образи Богдана-Ігоря Антонича та модерні форми поезій Ігоря Калинця…
“Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі…” Ці рядки належать талановитій українській поетесі – Ліні Костенко. Чому вірші здатні чарувати, підбадьорювати, надихати на подальшу боротьбу? Або, навпаки, заспокоювати, зцілювати душу. Як вдається поетам так глибоко проникати в людські почуття? Так ніжно розповідати про кохання та гостро – про ненависть та ревнощі? Дотепер немає відповіді на питання, в чому секрет поетичних чарів. Поезія залишається загадкою. Тим більше вона вабить читачів.
Всесвітній день поезії відзначається і в Україні. У відривному «Українському народному календарі» він уперше з'явився 2004 року. У нашій країні це свято зазвичай ознаменоване поетичними марафонами з читанням віршів класиків та змаганнями молодих поетичних талантів.
"Всесвітній день поезії — говориться в рішенні ЮНЕСКО - повинен дати можливість ширше заявити про себе літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”.
Тож усіх віршувальників вітаю з Всесвітнім днем поезії. Бажаю міцного здоров’я, творчих успіхів, нових літературних шедеврів і вдячних читачів. Адже поезія потрібна всім — поети так само потребують читачів, як і читачі поетів - зазначала Ліна Костенко. Нехай життя вас надихає і дарує побільше радісних, яскравих і позитивних моментів.
