У світі існує близько 6 тисяч мов. Українська – одна із наймилозвучніших. Ще б пак! Наша солов'їна зуміла закохати в себе весь світ. Сьогодні говорити українською модно. І так прекрасно, що все більше людей вивчають її, свідомо переходять із російської на державну.
А чи знав ти, що існує власне питома українська лексика? Це ті слова, які виникли в українській мові надзвичайно давно, із появою тих понять, які вони позначають. Чого лише варта легендарна "паляниця" (хліб).
Бовваніти
- виднітися, показуватися здаля.
Вирій
- теплі, південні краї, куди відлітають на зиму птахи.
Витребеньки
– це ваші примхи та забаганки.
Добродій
- той, хто допомагає, підтримує.
Горнятко
- чашка.
Галявина
- поляна звичайно на узліссі або серед лісу.
Клякнути
- утрачати гнучкість.
Книгарня
- книжкова крамниця.
Кохати
- почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність; плекати що-небудь; виховувати, ростити кого-небудь.
Легіт
– легкий приємний вітерець.
Линути
- рухатися вперед із великою швидкістю; плавно, легко летіти.
Люстерко
- дзеркальце.
Мріти
– ледве виднітися, бовваніти; ледве світитися; мерехтіти; світати.
Нишком
- крадькома, потай, щоб інші не бачили, не знали; тихо.
Обіруч
- узявшись за руки, разом, обома руками, по обидва боки.
Окраєць
- скибка, відрізана від непочатого краю хлібини; кінцева частина чого-небудь; край.
Посиденьки
- дозвілля, яке проводять у розмовах жінки й чоловіки, сидячи на вулиці або десь у гостях.
Путівець
– польова дорога.
Хутко
– дуже швидко.
Свічадо
- або дзеркало, або підвісний свічник.
