А чи знав ти, що існує власне питома українська лексика? Це ті слова, які виникли в українській мові надзвичайно давно, із появою тих понять, які вони позначають. Чого лише варта легендарна “паляниця” (хліб).
Ми вирішили виокремити кілька цікавих слів і розтлумачити їх. Збагачуй свій словниковий запас разом з нами.
Бовваніти
– виднітися, показуватися здаля.
Вирій
– теплі, південні краї, куди відлітають на зиму птахи.
Витребеньки
– це ваші примхи та забаганки.
Добродій
– той, хто допомагає, підтримує.
Горнятко
– чашка.
Галявина
– поляна звичайно на узліссі або серед лісу.
Клякнути
– утрачати гнучкість.
Книгарня
– книжкова крамниця.
Кохати
– почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність; плекати що-небудь; виховувати, ростити кого-небудь.
Легіт
– легкий приємний вітерець.
Линути
– рухатися вперед із великою швидкістю; плавно, легко летіти.
Люстерко
– дзеркальце.
Мріти
– ледве виднітися, бовваніти; ледве світитися; мерехтіти; світати.
Нишком
– крадькома, потай, щоб інші не бачили, не знали; тихо.
Обіруч
– узявшись за руки, разом, обома руками, по обидва боки.
Окраєць
– скибка, відрізана від непочатого краю хлібини; кінцева частина чого-небудь; край.
Посиденьки
– дозвілля, яке проводять у розмовах жінки й чоловіки, сидячи на вулиці або десь у гостях.
Путівець
– польова дорога.
Хутко
– дуже швидко.
Свічадо
– або дзеркало, або підвісний свічник.
