20 листопада відзначається Всесвітній день дитини – свято взаєморозуміння та підтримки діяльності, спрямованої на забезпечення благополуччя дітей зі всього світу. І як же нестерпно усвідомлювати, що сучасне покоління українських дітей стало поколінням ДІТЕЙ ВІЙНИ. Незважаючи на міжнародні Декларації та Конвенції, наші діти виявилися беззахисними перед злочинними діями країни-агресора.
Ми всі робимо все від нас залежне, аби українські діти не страждали, не боялися, жили!
Війна, яку приніс в Україну на своїх багнетах «русскій мір», завдала неймовірну кількість втрат і страждань, яких у ХХІ столітті годі було сподіватися.Російська армія, що діє як терорист, свої найпотужніші удари спрямовує на мирні міста і села, на домівки українців, на інфраструктуру, що забезпечує цивілізовану життєдіяльність. У цьому страшному пеклі війни найбільше страждають діти. Вони змалечку навчилися швидко разом із батьками реагувати на сигнал тривоги, розрізняти звуки ракетних обстрілів, екіпіровку та мову окупантів. Наші діти з 3-4 років знають кольори свого стягу, знають слова Державного Гімну, співають «Червону калину» і навіть так само, як і всі ми, ненавидять триколор і літеру Z латинського алфавіту, яка стала символом рашизму.
