До Косачів у Луцьк переїздить з двома синами тітка Лесі Олександра Косач-Шимановська, чоловіка якої - Бориса Шимановського - заарештовано і заслано до Сибіру. Тітка стала першою вчителькою Лесі гри на фортепіано.
Леся пише свій перший вірш "Надія", навіяний звісткою про арешт тітки Олени.