Нельсон Мандела— той, кому вдалося подолати апартеїд, захисник прав і свобод, політичний в’язень, миротворець, перший президент Південно-Африканської Республіки, обраний на нерасових виборах. Неймовірно, що всі ці високі здобутки та тяжкі випробування випали на долю однієї людини. Але найголовнішим є те, що Мандела був і залишається одним з найбільших моральних лідерів нашого часу і доказом того, що навіть одна людина здатна подолати несправедливість у великих масштабах. На знак визнання вкладу Нельсона Мандели в боротьбу за мир та загальнолюдські цінності, ООН встановила Міжнародний день Нельсона Мандели, який світ щороку відзначає 18 липня.
Як виникла ідея відзначати Міжнародний день Нельсона Мандели?
18 липня 1918 року в родині члена королівської ради народності тембу, яка мешкала в селі Мфезо на східному узбережжі ПАР, народився син. Новонародженому дали ім’я Роліхлахла, що у вільному перекладі означає «порушник спокою». На той час у ПАР існувала традиція — вчителі-місіонери в школах давали школярам англомовні імена. Тож коли в семирічному віці Роліхлахла пішов до школи, то отримав нове ім’я — Нельсон, на честь легендарного адмірала Гораціо Нельсона.
Коли хлопчику виповнилося 9 років, помер його батько, і опіку над ним узяв тимчасовий правитель тембу, який сподівався, що в майбутньому Нельсон стане королем свого народу. Тому Мандела зміг продовжити навчання, в якому мав неабиякі успіхи. Крім цього, він захопився ще й спортом — боксом та легкою атлетикою.
В 1939 році Нельсон Мандела почав навчання в університеті Форт-Хейр, єдиному на той час вищому навчальному закладі західного типу для чорношкірих африканців. Та вже наступного року за політичні виступи й протести Нельсона разом з його найкращим другом Олівером Тамбо виключили з університету. Згодом Нельсон закінчив навчання заочно, здобувши ступінь бакалавра мистецтв, після чого знову почав вчитися — цього разу на юридичному факультеті університету Вітватерсранда.
Молодіжна ліга АНК
В той час Мандела познайомився з людьми ліберальних поглядів — активістами руху проти расової дискримінації. Як чорношкірий студент, який зазнавав несправедливого ставлення, він охоче приєднався до їхніх лав. В 1944 році Нельсон став членом Африканського національного конгресу та разом з Олівером Тамбо заснував Молодіжну лігу АНК.
Захоплення політикою Мандели лише посилилося, коли в 1948 році на виборах у ПАР перемогла Національна партія, запровадивши систему расової сегрегації — апартеїд. Це означало обмеження базових прав чорношкірих, зокрема, заборону на їхню участь в державному управлінні. У відповідь Африканський національний конгрес прийняв план, розроблений Молодіжною лігою АНК — це були страйки, акції громадянської непокори та інші ненасильницькі методи боротьби.
Втім, протистояння між корінним населенням та урядом лише загострювалося. В 1956 році Нельсона Манделу було вперше арештовано за звинуваченням у державній зраді, проте цього разу суд його виправдав. Після жорстокого розстрілу поліцією мирних демонстрантів у місті Шарпевіль 1960-го року країну охопили заворушення, тому уряд оголосив діяльність АНК поза законом.
«Спис нації»
Для Нельсона Мандели та його побратимів це означало початок роботи в підпіллі, до того ж було зрозуміло, що пасивний спротив є неефективним. Було прийнято рішення перейти до більш радикальних дій — Нельсон з іншими активістами пройшов партизанську підготовку в таборі Алжиру, а в 1961 році став співзасновником та лідером озброєної організації «Спис нації».
Ув’язнення
За діяльність цього об’єднання — акти диверсії, саботажу та збройний опір поліції, 1963 року Нельсона Манделу арештували. Судовий процес тривав 8 місяців, привернувши увагу міжнародної спільноти, а сам підсудний виступив із заявою, яка стала широко відомою в світі. Частково визнавши свою провину, він засудив апартеїд та висловив рішучість померти за ідеали демократії та рівності. Манделу було засуджено до довічного ув’язнення.
Перші 18 років ув’язнення Мандела провів у маленькій камері без водопостачання і щодня працював у вапняковому кар’єрі. За будь-яке порушення режиму до нього, як і до інших в’язнів, застосовували фізичні покарання. Попри всі труднощі, Нельсону вдавалося вчитися заочно в Лондонському університеті та отримати ступінь бакалавра права, а також написати автобіографічну книгу «Довгий шлях до свободи».
«Свободу Нельсону Манделі»
В 1980 році Олівер Тамбо розпочав кампанію «Свободу Нельсону Манделі», під впливом якої уряд ПАР став відчувати міжнародний тиск. Тому двічі — в 1982 та 1988 роках Манделу переводили до інших в’язниць з більш прийнятними умовами перебування. Нарешті, в 1988 році новим президентом країни Фредеріком де Клерком було знято заборону АНК, а 11 лютого 1990 року він наказав звільнити Нельсона Манделу.
На свободі Мандела очолив переговори АНК з владою та іншими партіями про відміну апартеїду й створення міжрасового уряду. В грудні 1993 року Нельсон Мандела отримав Нобелівську премію миру, а 26 квітня 1994 року на парламентських виборах перемогу здобув АНК. В тому ж році, 10 травня, Мандела склав присягу як перший темношкірий президент ПАР.
Закінчивши термін свого президентства, в 1999 році Нельсон Мандела пішов з політики, але залишився борцем за соціальну справедливість. Він став одним з небагатьох людей, чиї заслуги були визнані на високому рівні ще за життя — в 2009 році ООН з ініціативи президента ПАР Джейкоба Зуми встановила Міжнародний день Нельсона Мандели. Помер Мандела 5 грудня 2013 року, у 95-річному віці.
Джерело https://daytoday.ua/podiya/mizhnarodnyy-den-nelsona-mandely/
