Вчитель має бути дуже глибоким, бо він працює зі своїм світом. Саме цей світ він ретранслює на учнів. Також — живим, емоційним, мати контакт зі своєю внутрішньою дитиною. Бо якщо вчитель надто серйозний — діти його не сприйматимуть. Та водночас він має бути авторитетним. Ми плутаємо авторитетність та авторитарність. Знаємо вчителів авторитарних, а нам потрібні авторитетні вчителі, які б могли спокійно та переконливо, але за допомогою своєї внутрішньої організації, вести за собою.
Сучасна освіта орієнтується на дитину і на те, щоб кристалізувати компетенції та створювати умови для розвитку особисті. Мені подобається, що зараз багато уваги приділяють також безпеці у школі. Освітні програми почали створювати з урахуванням роботи мозку дитини, тому що є вікові особливості розвитку в кожному класі.
Потрібно реагувати на зміни у світі. Однак щоб змінитися, слід робити це швидко, мати високий рівень адаптивності та стресостійкості. Зараз серед психологів стало модним вживати слово резилентність — це життєстійкість. Вона полягає в здатності відновитися після кризи. Це дуже важлива навичка, адже зараз ми весь час перебуваємо в кризі і нам постійно доводиться відновлюватися. Якщо цього не опанувати, то не зможемо сконструювати в дітей здорову модель поведінки.
Життєстійкість актуальна і для вчителів, тому що це професія з дуже високим рівнем вигорання. Та щоб вони впоралися із цим і опанували шалений темп роботи, їм також потрібна підтримка суспільства. (Світлана Ройз)