"Твори добро, бо ти людина".
Є поміж нас багаті й бідні.
Кому, що треба, доля не питає.
Та є дві речі всім нам необхідні:
У світі мир, а в душах доброта.
НАВІТЬ КВІТИ З СОРОМУ ПОЧЕРВОНІЛИ
Мама йшла вранці на роботу. Наказувала доні:
- Я буду цілий день у полі. А ти прибери в хаті, попери свою білизну, звари вечерю й полий квіти.
Донька прибрала в хаті, попрала білизну, приготувала вечерю, а квітів не полила. Не раз проходила вона вдень проз білі хризантеми, думала: « Треба ж полити квіти». Та ледве згадувала про це, як чула, ніби чийсь голос їй каже: « Нічого з ними не станеться, як один день не полити». Це був голос брехні, маленької недолугої істоти, що хтозна-де взялася й поселилася в темному куточку душі дівчинки.
Увечері мама прийшла з поля. Бачить – у хаті прибрано, білизну попрано й висушено, вечерю зварено. Питає мама:
- А квіти полила?
Полила, - тихо відповіла дівчинка й опустила очі. Маленька недолуга істота, що поселилася в темному куточку дитячої душі, застрибала на радощах.
Полила, - ще раз тихо-тихо повторила дівчинка й поглянула на хризантеми: на білих квітах лежав багрянцевий відтінок. Вони із сорому почервоніли.
Мамо, дорогенька, пробачте мені, - заплакала дівчинка. – Я обманула вас. Я не полила квітів. Я ніколи більше не буду обманювати.
Багрянцевий відтінок квітів розтанув, вони знову стали білі. А маленька недолуга істота, що ховалась у темному куточку душі дівчинки, зникла, і темний куточок став світлий.
Мама пригорнула доню до грудей і поцілувала.
- Дорогою добра ступай і правду поряд май, хто вміє правду говорити, зможе в житті всі дороги відкрити. В народі кажуть: З неправдою весь світ обійдеш, а назад не повернешся.
Не лінуйтесь робити добро,
Лише зла не бажайте нікому,
Бо воно, як велика гора,
Стане вам на шляху земному,
І заступить навколишній світ,
Зробить серце жорстоким, холодним,
Ви з любов’ю живіть з юних літ,
Будьте чуйним, веселим і добрим!
Поспішайте, друзі, робити добро! Нехай ніколи не затьмарить вашу душу зла справа. Хай тепло ваших сердець зiгрiває всіх: і рідних, і друзів, і навіть незнайомих людей. І тоді настане час, коли ви зможете сказати: «Я роблю важливу справу — приношу людям радість!»
