У день народження, 27 травня, Панаса Саксаганського ригадаймо цікаві факти з його творчої біографії:
Псевдонім Саксаганський утворив від назви містечка Саксагань, у якому народилася його мати Євдокія.
У дитинстві рідні називали майбутнього драматурга Фанею. Під впливом батьків у хлопчика рано виявився талант комедійного актора.
Його одногрупниками у Єлисаветградському земському реальному училищі були Євген Чикаленко й Олександр Тарковський. Олександрова сестра Надія була акторкою і дружиною Івана Карпенка-Карого – старшого брата Панаса Саксаганського.
За прикладом брата Миколи спочатку хотів побудувати кар’єру військового. Після Одеської юнкерської школи служив у 58-му Празькому піхотному полку. Проте, скоро змінив думку і серйозно зайнявся акторською діяльністю у трупі Михайла Старицького.
1890 року очолив власну трупу “Товариство російсько-малоросійських артистів під керівництвом П.Саксаганського”, яка у 1900 році ввійшла до об’єднаного театрального колективу “Малоросійська трупа М.Кропивницького, під керівництвом П.Саксаганського і М.Садовського за участю М.Заньковецької”. Пізніше Панас Саксаганський гастролював у складі різних театральних труп.
У роботі над роллю дотримувався реалістично-психологічного методу. Для цього багато спостерігав за звичайними людьми. Працюючи над роллю, дбав «логіку типу» – єдність і вмотивованість слів, рухів, міміки персонажа.
Головною ознакою професійності актора Панас Саксаганський вважав голос та дикцію. Для цього радив читати скоромовки та гекзаметри з «Іліади» та «Одіссеї».
Блискучий комедійний актор Панас Саксаганський марив роллю Шекспірового Отелло, для цього навіть переклав твір українською мовою.
Панас Саксаганський втілив у життя 107 персонажів. Найвідоміші серед них: Возний Макогоненко («Наталка Полтавка»), Протасій Пеньонжка («Мартин Боруля»), Копач («Сто тисяч»), Стецько («Сватання на Гончарівці»), Голохвостий (“За двома зайцями”) та ін.
Панас Саксаганський є автором знаменитого монологу Свирида Петровича Голохвостого: «Єжелі человєк подимется своїм умом вище лаврської колокольні…».
1918 року Панас Саксаганський став директором, режисером та актором Народного театру в Києві.
Роль Возного з «Наталки Полтавки» стала і першим, і завершальним перевтіленням Саксаганського на професійній сцені. Останній вихід Панаса Карповича до глядача відбувся 12 травня 1935 року з нагоди святкування 50-річчя його театральної діяльності у Київському державному театрі опери та балету. Його брат Микола зіграв у цій виставі роль Виборного Макогоненка.
