УРОК З ГЕОГРАФІЇ №44
Дата: 06.05.2020р. Група: 16, 18
Дата: 01.06.2020р. Група: 17
Тема. Особливості економіки країн Африки. Нерівномірність економічного розвитку субрегіонів Африки. Туристичні райони.
Мета: узагальнити знання учнів про економіку країн Африки, охарактеризувати субрегіони Африки, охарактеризувати основні туристичні райони.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент.
Доброго дня, шановні учні!
Запишіть дату та тему уроку до своїх зошитів. Дайте письмові відповіді на запитання, опрацюйте навчальний матеріал, зробіть тезисний запис до зошитів. Виконайте домашнє завдання та надішліть для перевірки на ел.адресу: vik8ka@gmail.com
ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок
1. Як колоніальне минуле материка вплинуло на розвиток господарства та його розміщення в країнах Африки?
2. На які ресурси найбільш багаті окремі регіони Африки?
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Перегляньте відео-урок за посиланням:
http://www.10minschool.ua/video/153
ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ КРАЇН АФРИКИ. ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА ЕКОНОМІКУ РЕГІОНУ.
Африка є найбільш відсталим материком планети, ареною гострих економічних та суспільно-політичних конфліктів. Низький освітній рівень більшості населення, відсутність політичної волі до змін не сприяють розвитку господарства, що особливо яскраво відображає первинний сектор економіки.
Африка є основним споживачем продовольства від ФАО (Продовольча й сільськогосподарська організація ООН). Основними причинами голоду в Африці є посухи, війни та неконтрольоване зростання кількості населення, низькі темпи проведення «зеленої» і «біотехнологічної» революцій, які ще наприкінці XX ст. дали змогу нагодувати населення Індії, Китаю та інших густозаселених країн.
Мал. 1. Країни — світові лідери за видобутком алмазів.
Глобалізація сприяла поширенню впливу іноземних корпорацій на економіку Африки загалом. Проте потужні ТНК світу переважно експлуатують багаті природні ресурси материка й діють не завжди чесно та прозоро. Крім природних ресурсів, корпорації приваблюють дешева робоча сила, відсутність жорсткого екологічного законодавства та економічних законів.
ПЕРВИННИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ
Місце окремих країн й Африки загалом у МПП продовжує визначати гірничодобувна промисловість. Найбільшими районами видобутку корисних копалин є басейни нафти й природного газу Північної Сахари та Гвінейської затоки («мідний пояс Африки»). Також ведеться видобуток кам’яного вугілля (ПАР, Зімбабве), залізних руд (ПАР, Ліберія), алюмінієвих руд (Гвінея, Гана), золота (ПАР), алмазів (ПАР, ДРК, Намібія), фосфоритів (Марокко, Туніс) тощо.
Більшість урядів країн Африки не контролює видобуток корисних копалин, оскільки вони переважно належать іноземним компаніям і корпораціям (передусім австралійським, канадським та китайським), які навіть не завжди сплачують податки до бюджету країн у повному обсязі. У країнах відсутнє чітке законодавство у сфері розвідки та експлуатації корисних копалин іноземними інвесторами.
Завдання
За допомогою карт атласу назвіть країни Африки, багаті на запаси нафти, природного газу, кам'яного вугілля, золота, алмазів та фосфоритів. Проаналізуйте діаграму (мал. 1) і зробіть відповідні висновки.
СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Сільське господарство Африки переважно монокультурне. Основу економіки більшості країн материка становить якась одна культура, спрямована на експорт. Проте лише Нігерія входить до десятки світових лідерів за обсягами сільськогосподарського виробництва, Єгипет — до двадцятки.
- Пригадайте, що таке монокультурне сільське господарство. Чому воно характерне саме для країн Африки?
В окремих країнах у сільському господарстві зайнято до 2/3 ЕАН, яке виробляє значну частку ВВП (Єгипет — 12% ВВП, 28% зайнятих; Ефіопія — 37% ВВП, 70% зайнятих; Танзанія — 34% ВВП, 66% зайнятих). Кількість працездатного населення, залученого до сільськогосподарського виробництва кожної окремої африканської країни, важко визначити через експлуатацію дитячої праці. Наприклад, у Кот-д’Івуарі плоди дерева какао збирають навіть восьмирічні діти, робочий день яких може тривати до 12 годин.
Африка є світовим постачальником багатьох видів продуктів тропічного сільського господарства: какао-бобів (близько 2/3 світового обсягу), сизалю і ядер кокосових горіхів (1/2 світового експорту), кави й пальмової олії (1/3 світового експорту), чаю (1/10 світового експорту), значної кількості арахісу та арахісової олії. У багатьох країнах вирощують одну культуру, яку місцеве населення не може масово споживати: Малі — бавовник; Ефіопія, Ангола та ДРК — каву; Гана та Нігерія — какао; Сенегал — арахіс; Кенія, Мозамбік, Уганда, Танзанія, Конго — чай. Для власних потреб вирощують коренеплоди батат та маніок (замінники картоплі) або просо й сорго.
Зі споживчих культур в африканських країнах найбільші врожаї пшениці отримують у Єгипті, Алжирі, Марокко, ПАР, Тунісі, кукурудзи — у ПАР, Єгипті, Нігерії та Ефіопії, ячменю — у Марокко, Ефіопії та Алжирі.
З олійних культур у Західній Африці вирощують арахіс й олійну пальму (Нігерія й Сенегал — майже половина світового обсягу); у Середземномор’ї вирощують маслинове дерево (Туніс — другий після Іспанії експортер олії).
Для субтропічних країн Північної Африки та ПАР важливими є виноградарство та вирощування цитрусових. У Північній Африці вони мають експортне значення.
Північна Африка також постачає на світовий ринок близько 2/5 фініків. Багато квітів, що експортуються до Європи, вирощують у Кенії.
Тваринництво загалом екстенсивне, пасовищне, напівкочове або відгінне й відрізняється дуже низькою продуктивністю. Його розвиток в окремих регіонах Африки неможливий через посушливість клімату, поширення мухи цеце. Негативним наслідком скотарства в зоні Сахеля стало спустелення значних територій.
У багатьох країнах через релігійні міркування худобу не забивають. В окремих племенах мати худобу престижно (чим більше голів худоби, тим більшою повагою користується власник). Багато народів Північної Африки вживають у їжу лише молоко й кров живих корів. У мусульманських країнах Північної Африки практично відсутнє свинарство.
- Пригадайте значення поняття «спустелення».
Мал. 2. Пастух у Південному Судані.
ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО
Найбільшого розвитку лісове господарство набуло в країнах Екваторіальної Африки, де понад 40 видів дерев мають цінну деревину: ебенове, сандалове, червоне дерева, лофіра та хлорофора висока, гварея пахуча тощо. Африка є лідером за темпами вирубування лісів (особливо Бурунді, Руанда та Нігер).
Лісозаготівля в багатьох країнах здійснюється для задоволення місцевих потреб у паливі та традиційній обробці деревини. В Анголі, Камеруні, Конго, Габоні, Гані, Кот-д’Івуарі, Ліберії, Нігерії цінна кольорова деревина йде на експорт.
Найбільші площі вирубаних лісів у Судані, Замбії, ДРК, Нігерії та Зімбабве.
ВТОРИННИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ
Підприємства вторинного сектору економіки Африки перебувають на початковій стадії розвитку, за винятком ПАР, Єгипту, Алжиру, Нігерії та декількох інших країн.
Нафту й природний газ добувають та переробляють переважно в країнах Північної Африки, нафтопереробні заводи працюють на експорт і розташовані в портових містах. У Нігерії виробляють олов’яні концентрати, у ПАР, ДРК та Замбії виплавляють чорні метали й чорнову мідь, у ПАР, Танзанії, Намібії, Гані добувають й обробляють золото. Машинобудування, яке виготовляє обладнання для різних сфер промисловості, транспортні засоби, обладнання для гірничодобувної промисловості, зброю, розвинене лише в ПАР. У цій країні також розвинені хімічна та фармацевтична промисловість.
Незважаючи на значний розвиток, який енергетика країн Африки отримала в останні 20—30 років, вона ще має значні перспективи розвитку. Найбільші ГЕС Африки: Асуанська (Єгипет, Ніл), Кахора Бас (Мозамбік, Замбезі), Гілгель Гібе (Ефіопія, Омо), Інга (ДРК, Конго), Аксомбо (Гана, Вольта), Лаука (Ангола, Кванза), Дракенсберг (ПАР, Вілга), Каріба (Замбія, Замбезі). Будуються Ефіопський ренесанс (Ефіопія, Голубий Ніл), Мамбіла (Нігерія, Донга).
ЦЕНТРИ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА АФРИКИ
Особливості розміщення промислового виробництва в Африці зумовлені колоніальним минулим регіону. Розміщення багатьох промислових центрів у країнах, що мають вихід до океанів та морів, полягають у тому, що виникли вони як портові міста й розвивалися як місця перевалки, обробки й транспортування сировини із центральних частин колишніх колоніальних володінь до країн-метрополій. Отже, більшість промислових центрів розміщено або на морському узбережжі, або на берегах великих річок: Каїр, Александрія, Кіншаса, Браззавіль, Хартум, Лагос, Луанда, Тріполі, Алжир, Могадішо, Дакар, Аккра, Дар-ес-Салам тощо. Зараз це не лише столиці африканських держав або найбільші міста, але й інші промислові та фінансові центри материка.
ТРЕТИННИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ
Порівняно з іншими регіонами світу третинний сектор економіки Африки перебуває у стадії становлення.
На транспортні перевезення регіону загалом припадає близько 5 % світового пасажиро- та товарообігу. За колоніальних часів в Африці розвивався переважно залізничний і морський транспорт, але є країни, де й зараз залізничний транспорт узагалі відсутній — Нігер, Чад, ЦАР, Сомалі, Руанда, Бурунді. Конфігурація транспортної мережі й до цього часу визначається потребою вивезти сировину із внутрішніх районів до морських портів для її експорту. До недавнього часу існувала одна трансафриканська Магрибська автомагістраль, яка проходила вздовж узбережжя Середземного моря та зв’язувала країни Північної Африки від Рабата (Марокко) до Каїра (Єгипет).
Зараз триває будівництво нових автомагістралей:
• Транссахарська: Алжир (Алжир)—Лагос (Нігерія), що проходить Сахарським маршрутом давніх караванних шляхів;
• Транссахельська: Дакар (Сенегал)—Нджамена (Чад), яка перетинає території семи країн;
• магістраль Захід—Схід: Лагос—Момбаса (Кенія), що проходить територією шести країн;
• західноафриканська Лагос—Нуакшот (Мавританія);
• найдовша магістраль у напрямку Північ—Південь, що проходить від Каїра до Габороне (Ботсвана), завдовжки 9200 км. Розвиток авіаційного транспорту визначається переважно характером розміщення основних туристичних центрів (Єгипет, Марокко, Туніс, Кенія, Танзанія, Мадагаскар тощо). Найбільші морські та авіаційні порти Африки: Александрія, Каїр, Касабланка, Дакар, Лагос, Момбаса, Кейптаун, Дурбан, Дар-ес-Салам.
Лише окремі країни, маючи значні передумови, зробили великий крок у розвитку різних видів туризму. Найбільшими туристичними районами є Північна та Східна Африка.
Лідером в освоєнні історико-культурної спадщини є Єгипет. Інші країни Африки як напрямок туризму обрали створення державних національних природних парків, де зберігається дика флора й фауна.
- Які об'єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Африці є найбільш цікавими для вас? Складіть свій туристичний маршрут і запропонуйте його на одному з уроків географії. Скористайтеся сайтом whc.unesco.org/ru/list/.
ІV. Закріплення вивченого матеріалу
1. Порівняйте особливості ресурсозабезпеченості субрегіонів Африки різними видами ресурсів.
2. Поясніть, чому сільське господарство та видобуток корисних копалин не забезпечують економічного зростання країн.
3. За допомогою карт атласу позначте на контурній карті Африки райони добування нафти, залізних, мідних, алюмінієвих руд, центри їх збагачення та переробки.
4. Нанесіть на контурну карту основні транспортні магістралі, що використано для їх доставки до портів експортування.
V. Домашнє завдання
1. Перейдіть за посиланням та опрацюйте ст.170- 178 , виконайте завдання зі ст.178: