Минулого місяця о пів на одинадцяту вечора мені пише мама Соломії з 6-Б: «Чому сім за контрольну?? Вона два вечори вчила, я сама перевіряла! У початковій були одні дванадцятки».
Я спочатку завелася, хотіла одразу все їй розписати. Але вчасно зупинилася і відклала телефон. Вночі такі переписки нічим хорошим не закінчуються, це я вже давно знаю.
Що я зробила
Зранку написала коротко: «Доброго ранку! Давайте зустрінемося у вівторок, я покажу роботу і все поясню».
Вона прийшла, і я одразу сказала, що Соломія молодець: дати знає ідеально, тест без жодної помилки. Мама трохи заспокоїлася.
А потім я показала саму роботу. Там треба було порівняти Єгипет і Месопотамію, а вона просто переписала два речення з підручника. А завдання з джерелом взагалі пропустила.
Кажу: «Розумієте, в історії мало просто вивчити. Треба вміти пояснити своїми словами, чому так сталося. Цього ми зараз і вчимося».
Переписувати не дала. Зате домовилися, що вдома мама замість «перекажи параграф» питатиме: «А ти як думаєш, чому так?»
За наступну тему Соломія отримала 9. А мама написала: «Дякую, вона сама за вечерею почала розказувати про фараонів». Ото для мене була найкраща оцінка 😊
Що порадила б вам
На емоційні повідомлення не відповідайте одразу, особливо ввечері.
Краще поговоріть наживо, ніж листуватися у вайбері.
Завжди показуйте саму роботу і критерії, тоді немає про що сперечатися.
Починайте з хорошого, тільки з правдивого.
Не «виправляйте» оцінку, краще дайте простий план, що робити вдома.
Я знаю, що мама пише не тому, що вона проти мене. Вона просто хвилюється за дитину.
Цей блог написала Зоя Захарівна, і він потрапив у стрічку новин з розділу «Голос вчителя».
Редактор:
Зоя Захарівна