Окей, уявімо таку штуку: ти вчитель або просто людина, що часто стикається з агресивною поведінкою дітей чи підлітків, і ти сидиш, думаєш: «Чому ж вони так? І що з цим робити?» А потім згадаєш, що часто корінь проблеми – це… самооцінка. Так-так, та сама, яка часто «гуляє» в різні боки, як твій старенький Wi-Fi: то є, то нема.
Отже, як же можна знизити агресію, не купуючи окопи та шоломи, а формуючи адекватну самооцінку? Ось кілька думок, якими хочу поділитися, мов з тобою за чашкою кави.
По-перше, важливо пам’ятати, що агресія — це не завжди «погано» і не завжди про «злочин». Часто це просто крик про допомогу, про те, що людині боляче, страшно або вона не вірить у себе. Тому перше — почати чути, а не кричати у відповідь.
Коли я працювала з учнями, була ситуація: хлопчик просто кричав і лаявся на всіх у класі. Здавалося, що він хоче просто «зірватися». Але коли я спробувала поговорити з ним окремо, з’ясувалося, що він відчуває себе «невидимим» і думає, що його ніхто не поважає. Тоді я почала поступово допомагати йому помічати свої сильні сторони — навіть такі дрібні, як те, що він швидко вирішує задачі з математики. І що ви думаєте? Через кілька тижнів агресія зменшилась, а він став більше відкриватися до спілкування.
По-друге, не треба забувати про гумор. Так, неочікувано, правда? Але іноді жарт чи смішна історія можуть розрядити обстановку краще за тисячу повчань. Ось один з моїх «фірмових» способів: якщо бачу, що у когось підгорає — просто розповідаю, як я одного разу налякалась власного відображення у дзеркалі, бо забула, що там іде на мене моя кішка! І сміх, і полегшення.
Ще важливо створювати ситуації, де учень може відчути свою значущість. Наприклад, запропонувати йому роль «помічника вчителя» або дати можливість проявити лідерські якості у невеликих групах. Коли людина бачить, що її цінують, самооцінка росте, і бажання агресувати зменшується.
Але найцікавіше — це те, що цей процес працює не лише з дітьми, а й із дорослими. Адекватна самооцінка — це та сама опора, на якій тримається наше відчуття безпеки. І якщо ми навчимося це передавати далі, агресія стане скоріше рідкістю, а не правилом.
Залишаю тут питання, над яким роздумую останнім часом: чи можемо ми в сучасному світі дійсно знизити агресію, якщо не навчимо дітей вірити в себе? Чи, можливо, варто починати з себе? Що думаєте?
