22 листопада 2023 о 10:01

Месники плагіату та поборники наукової правди: що відомо про премію Академічної негідності, яку заснувала група науковців

Месники для псевдонауковців, ті, хто знаходять плагіат у будь-якій праці — так можна назвати групу освітян, що заснували ініціативу «Дисергейт» та премію за Академічну негідність.

Академічна доброчесність — це той золотий стандарт освіти та науки в Україні, до якого прагнуть дійти усі порядні науковці. Для колективу Всеосвіти чесні та віддані науковій праці освітяни є попутниками у цій важкій справі. Однак реальність зовсім інша: корупція, плагіат, блат зустрічаються дуже часто. Цим явищам оголосили війну українські науковці, обʼєднавшись у товариство «Дисергейт». Розвінчання плагіаторів та псевдонауковців стало їхньою головною справою. Так виникла премія Академічна негідність, про яку ми й поговоримо.

З чого все почалося: історія Катерини Кириленко

Тема плагіату у наукових матеріалах стара, як світ. Один з найгучніших скандалів через це стався у 2015 році, коли у центрі уваги освітян опинилася Катерина Кириленко — викладачка філософії у Київському національному університеті культури та мистецтв. В травні 2015 головний редактор спеціалізованого журналу «Музеї України» Віктор Тригуб заявив, що у підручнику Кириленко «Культура і наука» є плагіат зі студентських та наукових робіт. З 399 сторінок підручника запозичено майже 90% матеріалу — це рекордний показник.

Попри це, у жовтні 2015 Катерина Кириленко захищає дисертацію і вже 15 грудня стає доктором педагогічних наук. У січні 2016 доктор філософських наук Тетяна Пархоменко повідомляє, що у дисертації Кириленко вона знайшла численні фрагменти плагіату, з чим і звернулася до Міністерства освіти України. Її підтримав Вадим Локтєв, академік-секретар Відділення фізики й астрономії НАН України, який заявив, що окрім плагіату, у дисертації також міститься псевдонаукове ствердження про звʼязок елементарних частинок лептонів з психікою людини та «емоцій» матерії та Всесвіту. До речі, вираз у дисертації Катерини Кириленко про «лептонного бога» стало справжнім мемом у науковому товаристві.

Попри рівень наукового обурення, дві комісії — у ХНПУ ім. Сковороди у травні 2016 року, та у квітні 2017 (коли плагіат у дисертації підтвердила вже логіко-лінгвістична експертиза), Катерина Кириленко не була позбавлена докторського ступеня. Навіть більше: звинувачення та обурення вона назвала тиском через політичну карʼєру її чоловіка Вʼячеслава Кириленка, який на той час обіймав посаду віцепрем'єр-міністра України та міністра культури, а усі подальші події звичайним цькуванням.

На той час міністерка освіти Лілія Гриневич пояснила, що у міністерства «не було підстав» розглядати позбавлення ступеня викладачки КНУКІМ, адже «жодна вчена рада не здійснила такого подання». Однак цей скандал вивів наукове обурення на новий рівень — так зʼявилася «українська премія Шнобелю», премія за Академічну негідність та відкрите звернення відносно посадовців, які причетні до руйнування системи освіти в Україні.

Команда дисергейтівців: Тетяна Пархоменко, Сергій Шарапов, Світлана Благодєтєлєва-Вовк, Ірина Єгорченко та Алла Сингаївська. Автор фото Христина Керницька

Перше «вручення нагород» за академічну негідність

Перший конкурс було проведено у січні 2016 року, а надалі відбувався взимку протягом пʼяти років.

На той час міністр освіти й науки Сергій Квіт сприяв захисту Катерини Кириленко. Пані Тетяна зверталася до МОН ще до моменту затвердження рішення про присвоєння ступеня, подавала матеріали про плагіат, але їх проігнорували. Історія ланцюговою реакцією призвела до руйнації інститутів атестації наукових кадрів. Адже нова міністерка освіти Лілія Гриневич підписала нормативний акт, згідно з яким позбавити наукових ступенів через порушення стало неможливо до утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО). А епопея з НАЗЯВО триває й нині. Фактично з 2016 року в нас немає інституцій, що карають людей, які займаються плагіатом, фабрикаціями в науці, — розповіла одна з засновниць «Дисергейту», Світлана Благодєтєлєва-Вовк.

Що відомо про головних активістів «Дисергейт»

Світлана Благодєтєлєва-Вовк — кандидатка економічних наук, очолює ГО «Точка росту: освіта і наука», координує ініціативу «Дисергейт» і є авторкою блогів про освіту та науку на різних ресурсах.
Тетяна Пархоменко — професор, доктор філософських наук, була завідувачкою катедри філософії у КНУКІМ, після викриття плагіату в дисертації Катерини Кириленко, Пархоменко довелося піти з університету. У вересні 2017 знайшла у тій же роботі фальсифікацію та підробку даних. Надалі брала активну участь у пошуку плагіату в наукових працях Інни Костирі — ще однієї викладачки університету культури та інших діячів.
Сергій Шарапов — доктор фізико-математичних наук, активний учасник боротьби з плагіатом та псевдонаукою, у грудні 2016 оголошував номінантів та переможців цієї почесної премії.
Ірина Єгорченко — кандидат фізико-математичних наук, 16 жовтня 2016 року виступила з трибуни у Раді, де назвала псевдонауковцем декана факультету інформаційних технологій КНУ ім. Шевченка Юрія Теслю. Декан подав до суду «за образу честі, гідності та ділової репутації», що стало першим в Україні судовим позовом з приводу псевдонауки.
Ігор Дзеверін — доктор біологічних наук, зоолог та популяризатор науки. Видав велику кількість науково-популярних статей, а також проводить лекції.
Віктор Досенко — доктор медичних наук, який під час Революції Гідності підтримав громадську позицію студентів та був проголошений виконувачем обовʼязки ректора НМУ ім. Богомольця.
Олег Смірнов — кандидат біологічних наук. У 2023 році він повідомив про виявлення плагіату в дисертації Тетяни Кагановської (ректора ХГУ ім. Каразіна) та попросив Нацагентство із забезпечення якості вищої освіти перевірити її. Однак, суд заборонив перевіряти дисертацію на плагіат, адже на їхню думку, це має робити комітет з питань етики. Перевірку затягнули до 9 жовтня. Наразі висновку немає, але сам Олег Смірнов зауважив, що на думку псевдонауковців, не обовʼязково писати власне дослідження — можна перекласти російські тексти.
Олексій Бордирєв — кандидат біологічних наук, біофізик. Популяризатор науки, також змагається за академічну доброчесність серед українських науковців.

Це не всі, хто входить у команду «Дисергейту» — безліч з тих, хто допомагає вичищати науку, ведуть непублічний образ життя.

Гриневич, Яценюк, Шкарлет: скільки наривів відкрила премія

З 2016 року спільнота науковців відкриває все нові й нові факти плагіату, фіктивних матеріалів та досліджень. Найголовнішою «нагородою» у премії стає звання «Плагіатор року». В перший рік премії її отримала Катерина Кириленко.

У 2017 головним плагіатором став Арсеній Яценюк, який ще 2004 року захистив дисертацію «Організація системи банківського нагляду і регулювання в Україні». У ній Тетяна Пархоменко знайшла 70 сторінок плагіату, а також вказала, що текст цієї праці продають в Інтернеті.

У 2018 плагіатором року став Дмитро Дроздовський, науковий співробітник Інституту літератури ім. Шевченка НАН України, критик, літературознавець, головний редактор журналу «Всесвіт». У його докторській монографії знайшли чисельні випадки плагіату — 64%. До речі, Дроздовський визнав свою провину та те, що монографія потребує доопрацювання. А от у Міносвіти просто відхрестились — заступник Міністра освіти і науки України Юрій Рашкевич заявив, що МОН «не надсилає дисертаційні роботи чи монографії на експертизу» і відповідно не здійснювало перевірку монографії Д. Дроздовського. Проте, від друку працю відізвали.

У 2019 антиплагіатори дісталися до Ради. Тоді на плагіаті у докторській дисертації «Комп'ютеризовані системи контролю довкілля об'єктів енергетики на базі безпілотних авіаційних комплексів» спіймали голову Комітету з питань науки, освіти та інновацій Верховної Ради. Історія завершилася лише у 2023 році, коли Сергій Бабак добровільно відмовився від ступеня доктора наук.

У 2021/2022 плагіатором року став одіозний міністр освіти Сергій Шкарлет, який був спійманий не лише на плагіаті, а ще й на кнопкодавстві. Призначення на посаду міністра освіти та науки супроводжувалося шаленими протестами по всій країні. Проте, це не завадило Сергію Шкарлету пробути на цій посаді до 2023 року.

У 2022 році премію вручали останній раз перед війною. Тоді плагіатором року став Михайло Лучко, доктор економічних наук та професор Західноукраїнського національного університету, який вирішив не заморочуватись з дисертацією, а просто переклав дисертацію російського науковця Віктора Плотнікова 2001 року. Мабуть, вірив, що ніхто вже не знайде першоджерела.

Фальсифікатором року стали Руслан Тихонченко та Олексій Вац, які, ймовірно, сфальсифікували результати виборів ректора в Державному біотехнологічному університеті на користь нардепа Андрія Одарченка.

Переслідування засновниці премії у ЗМІ

Така кропітка робота з виявлення плагіату, не могла залишитись без «подяки» від зацікавлених осіб. Світлана Благодєтєлєва-Вовк у 2020 році неодноразово повідомляла про переслідування її у пресі та замовні статті. Дійшло до того, що у жовтні 2020, напередодні її пресконференції, у ЗМІ зʼявилася інформація, що науковиця перебувала у вʼязниці 2010 року. Звинувачення цікаве: нібито, за зґвалтування свого чоловіка. Такий матеріал опублікували інтернет-видання «Капитал», Comments.ua та UATIME.

У листопаді 2020 Комісія з журналістської етики ухвалила рішення, що ці публікації мають ознаки замовності. Головним підозрюваним у замовники цих статей був тодішній міністр освіти Сергій Шкарлет. Однак, він заперечив будь-який стосунок до цькування і заявив, що навіть не знайомий зі Світланою Благодєтєлєвою-Вовк.

Поліція відкрила кримінальне провадження, але до судового рішення дійшло лише 26 липня 2022 року — Святошинський райсуд Києва повідомив, що науковиця виграла суд про захист честі, гідності та ділової репутації та 5 тисяч гривень компенсації від Андрія Багінського, Дмитра Васюри та політолога Дениса Гороховського, які й були причетні до публікацій.

Я жила в очікуванні негативного рішення. Думала, що моїм кривдникам все минеться. Ну і досі є стереотипи про наші суди. Вчора увечері з хвилюванням отримала повідомлення про рішення. Відразу почала гортати до ухвали й була вражена, що мій позов задоволений. Оскільки інформація у виданнях подавалась як доконаний факт, а не оцінювальне судження, то суд визнав, що це є порушенням моїх прав і захистив мою честь та гідність, — зазначила Світлана Благодєтєлєва-Вовк.

Якщо тебе звинувачують у плагіаті — просто відмовся від ступеня!

Особливо ті, хто обіймав державні посади, наприклад чинний міністр освіти Оксен Лісовий, після звинувачень у плагіаті, вирішили просто… відмовитись від наукового ступеня. Для тих, хто не розбирається у тонкощах дисертаційного процесу, це виглядає як визнання провини і взагалі, шляхетний крок до покаяння.

Однак це ще один камінь на дні океану науки. Світлана Вовк вважає, що добровільна відмова від ступеня повинна бути неможливою для тих, хто обіймає державні посади або є обранцями народу. Процес відмови від ступеня має стосуватися всіх причин та наслідків, а не бути лише голосною «покірною» заявою. Після відмови, мають також:

Відкликати усі наукові публікації.
Перевірити працю та сумлінність наукових керівників та консультантів, адже вони супроводжували написання дисертації та мало того — отримували за це кошти.
Встановлення відповідальності опонентів, експертів та вчених рад — тобто, усіх персон та установ, які допустили до захисту роботу.

Науковець Антон Сененко взагалі вважає, що добровільної відмови взагалі не мало б існувати.

Мало б бути просто позбавлення наукового ступеня незалежно від терміну захисту наукової роботи. Зараз же ми говоримо про компроміс на кшталт нульової декларації, коли все, що накрали до певного моменту, легалізується і запускається в економіку, а суспільство ніби забуває про походження статків поважних людей, які залюбки розкажуть в телеефірах, як вони заробили кожен свій мільйон, окрім, звісно, першого, — заявляє Сененко.

Що ми маємо сьогодні? Недоброчесний науковець відмовляється від ступеня, але не покарані ані він, ані члени комісій, а гроші, виплачені у процесі створення, вже розтанули у хвилях плагіату.

Так, наприклад, вчинив Оксен Лісовий, коли у його кандидатській дисертації знайшли плагіат. Він вирішив зіграти на випередження та подав заяву на добровільну відмову ще до закінчення перевірки комісії. І одразу поспішив заявити про свою нульову толерантність до академічної недоброчесності.

У разі виявлення в його роботі порушень доброчесності Оксен Лісовий готовий відмовитись від наукового ступеня кандидата наук і на посаді міністра формувати принципово нову академічну культуру та культуру освітнього та наукового менеджменту, — заявили у МАН.

Це зіграло на руку іміджу міністра: винуватий, але чесно визнав свою провину, тому може продовжувати роботу на посаді, а у майбутньому — навіть повернутися до наукової праці. Але науковці з «Дисергейту» на такий розчулений момент не «повелися». Тетяна Пархоменко заявила, що людина, яка відмовляється від звання, також має понести статусні, фінансові та кадрові наслідки.

Має бути врегульовано питання щодо ситуації, коли людина відмовляється від кандидатського ступеня, але має докторський, а отже має бути позбавлена і його, оскільки докторський ступінь в Україні присуджується лише після кандидатського і позбавлення останнього означає втрату однієї з наріжних підстав для присудження вищого ступеня, — наголошує професорка.

Тобто, це питання вимагає жорсткого регламенту. Але замість цього у Міносвіти кажуть, що не можуть узагальнювати причини відмови від звання, адже це буцімто «особисте рішення кожної особи», а не громадська відповідальність.

Яка ціна такого особистого рішення?

Перед тим, як ми завершимо цю статтю, пропонуємо ознайомитись ось з такими цифрами:

За звання професора працівник отримує доплату в розмірі 33%
Старший дослідник, доктор наук — 25%
Кандидат наук та доктор філософії — 15%.

Ці кошти «науковець» отримує протягом усього періоду після захисту робіт і добровільна відмова від ступеня не зобовʼязує його повертати гроші.

Ми тут вже писали про зарплату міністра освіти Оксена Лісового — він отримує 76 тисяч гривень, а якщо до цього ще додати надбавку за ступінь, сума виходить цікавішою.

А як борються з плагіатом за кордоном?

Німеччина. Тут мати докторський ступінь — почесно та престижно. Мода на звання доктора наук з розвитком Інтернету спричинила бум на плагіат у роботах. Після низки гучних скандалів, особливо серед політиків, було зроблено кілька дієвих речей, які знизили рівень плагіату з 51% до 20%. Ще під час навчання студентів та аспірантів перед написанням робіт просять підписати Eideserklärung - заяву про оригінальність наукової роботи. Якщо потім в ній знайдуть плагіат чи фальсифікацію, автора дискваліфікують без права відновлення та здобуття ступеня повторно. Щодо відшкодування коштів — тут кожен університет країни приймає рішення самостійно.
Великобританія. Тут до наукових ступенів також шанобливе ставлення. Щоб захистити науку від недоброчесних авторів, англійці придумали простий, але досить дієвий спосіб: систему штрафів. Зазвичай, штрафують на академічні бали. Система задумана, як орієнтир, а не директива, тому у вищих закладів освіти є можливість обрати покарання. Однак найпрестижніші ВНЗ країни просто виключають зі своїх лав плагіаторів-студентів та викладачів.

Найголовніше, що є у європейських закладах освіти при боротьбі з плагіатом — це системність. Наприклад, організація ENRIO (European Network of Research Integrity Offices), яка також обʼєднала при собі групу професійних та чесних науковців. За 15 років мережа налічує 31 учасника у 23 країнах світу, а у 2020 отримала офіційну реєстрацію, що дозволило їй розробити ефективну довгострокову стратегію для майбутнього мережі та просування чесності досліджень у Європі.

Окрім того, працює також система Європейської мережі академічної доброчесності (ENAI), яка є платформою для обміну досвідом, розробками матеріалів, співпраці у розв'язанні етичних проблем в академічних колах.

«Дисергейту» та ініціативним науковцям поки що офіційна реєстрація та реальні повноваження можуть лише снитись, адже на законодавчому рівні немає жодного регуляторного механізму щодо плагіату. А тему дисертацій (докторських та кандидатських), написаних на замовлення, взагалі не обговорюють у публічній площині. Депутат Юлія Гришина зауважила, що в Раді наразі розглядають законопроєкт про академдоброчесність, який забороняє рекламувати такі послуги.

Крім того, цей законопроєкт надає закладам освіти і науковим установам чіткий дороговказ для формування академічної доброчесності, а також інструменти для реагування у разі її порушення. У наших планах — якнайшвидша реєстрація даного законопроєкту, після чого його має розглянути освітній комітет, —зауважила депутат.

Наступним кроком стане Реєстр академічної недоброчесності, де будуть докладно розрізняти терміни:

академічна фабрикація — це вигадування результатів академічної діяльності або інших даних чи фактів, що використовуються в академічній діяльності;
академічна фальсифікація — свідома зміна чи модифікація вже наявних результатів академічної діяльності або інших даних, що стосуються академічної діяльності;
академічний плагіат — оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення (частково або повністю) опублікованих академічних творів інших авторів без зазначення авторства.

Також відповідальність дійде й до закладів освіти, адже в Реєстрі будуть позначені наступні речі:

«бездіяльність закладу освіти, наукової установи щодо розбудови внутрішньої системи забезпечення академічної доброчесності»;
«надання недостовірної інформації про результати академічної діяльності»;
«невжиття заходів реагування на виявлені порушення академічної доброчесності»;
«недобросовісне використання результатів власної академічної діяльності».

Однак, до ухвалення цього законопроєкту пройде ще багато часу, але, як співали в одній пісні: надія є!

Корисна інформація

Якщо ви хочете, аби ваші матеріали вже сьоогодні відповідали Європейським стандартам академічної доброчесності, запрошуємо пройти безплатний базовий курс «Розвиток та прибуток через бібліотеки Всеосвіти!», де піднімається питання академічної доброчесності на всіх етапах коритсування Всеосвітою.

Окремо ми радимо почитати користні інструкції для створення доброчесних матеріалів: