Національно-визвольна війна в Нідерландах

Тоточасні Нідерланди займали територію, на якій сьогодні, крім власне Нідерландів, розташовані Бельгія, Люксембург і частина Північної Франції. Тут не було родючих земель, корисних копалин, часто траплялися повені. Населення відвойовувало в моря землю, на якій створювало нові поля та будувало поселення.

Нідерланди поділялися на 17 провінцій. На північні землі належала вільним селянам, які часто використовували найману робочу силу. Тут поступово формувалися ринкові відносини. На півдні більша частина землі перебувала у власності дворян. На ній працювали вільні селяни, які виконували повинності за користування землею. Однак і на півдні Нідерландів розвивалися ринкові відносини, особливо в промисловості. Ткацькі мануфактури Фландрії виробляли килими, сукно, шовкові тканини.

Після Великих географічних відкриттів Нідерланди опинилися на перетині нових торговельних шляхів, а Антверпен став центром світової торгівлі. Завдяки економічному піднесенню Нідерланди перетворилися на найбільш населену територію тогочасної Європи.

Феліпе II оголосив себе захисником католицької церкви й розгорнув боротьбу з протестантами, які становили значну частину населення провінцій..

ПРИЧИНИ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ В НІДЕРЛАНДАХ (1566–1648 рр.)

Ситуація в Нідерландах значно ускладнилася. У країні збільшилася кількість іспанських військ, а вся влада зосередилася в руках Державної ради (консульт)у, що складалася із прихильників іспанців. Було створено 14 нових єпископств, активізувалася діяльність інквізиції. Феліпе II заборонив нідерландським купцям торгувати з Новим Світом, у 40 разів збільшив розмір мита на вовну, яку вони закуповували в Іспанії. У Нідерландах закривалися суконні мануфактури, чимало людей втратили роботу.

Нідерландські дворяни звернулися до штатгальтера (намісника) іспанського короля в Нідерландах Марґрете (Маргарити) Пармської з проханням припинити діяльність інквізиції та скликати Генеральні штати (парламент). Один із її радників презирливо назвав скромно одягнених дворян ґезами, тобто жебраками. Згодом це прізвисько поширилося на всіх, хто боровся за визволення Нідерландів від іспанської влади. Їхньою відзнакою стали портрет Феліпе II та напис «вірні королю до жебрацької суми». Це нагадувало про невдале звернення дворян та натякало на те, що іспанська влада руйнувала їхню країну. Противників іспанської влади в Нідерландах очолив Віллем ван Ораньє (Вільгельм Оранський).

Штатгальтер — посада управителя провінції в деяких країнах Європи.

В умовах зростання невдоволення владою Іспанії кальвіністські проповідники рішуче засуджували католицьке «шанування ідолів» і закликали людей знищувати ікони.

У Нідерландах розпочалися стихійні виступи. У 1566 р. озброєні ремісники й селяни нищили церкви, монастирі, спалювали ікони. Протягом кількох днів повстання іконоборців охопило 12 із 17 провінцій. Воно започаткувало Національно-визвольну війну в Нідерландах.

Налякана Марґрете Пармська погодилася піти на поступки за умови, якщо нідерландці припинять боротьбу. Проте цього не сталося. Феліпе II відправив до Нідерландів 10-тисячну іспанську армію на чолі з герцогом Альбою. Після її прибуття до країни з новою силою розгорілося вогнище інквізиції. Було створено Раду в справах про бунти, яка мала необмежені повноваження (нідерландці назвали її «Кривава рада»). Майно бунтівників конфіскували. Упродовж перших трьох місяців влада стратила 1,8 тис. осіб. Багато людей через переслідування залишили країну.

У 1568 р. за наказом герцога Альби в Нідерландах було затримано (а згодом страчено) іспанського графа Еґмонта. Він служив королю Феліпе II, але допомагав Віллему ван Ораньє пом'якшити політику щодо Нідерландів. Обурений діями Альби Віллем ван Ораньє оголосив про початок війни за звільнення країни від іспанської влади.

Герцог Альба запровадив у Нідерландах спеціальний податок — алькабалу: 10% із продажу будь-якого товару, 5% із продажу земельної власності та 1% на будь-яке майно. Як наслідок економічне життя в Нідерландах занепадало.

Значна частина населення Нідерландів була залучена до боротьби проти іспанської влади. У 1572 р. кораблі морських ґезів кинули якір у порту Брілле. Разом із жителями міста вони знищили іспанський гарнізон, сформували велику морську ескадру й почали звільнення узбережжя, не пропускаючи кораблі з допомогою для іспанської армії. У лісах з'явилися загони лісових ґезів. Населення активно підтримувало їх.

Для керівництва повстанням на півночі Нідерландів запросили Віллема ван Ораньє. Герцог Альба недооцінив сили повстанців. У запеклій боротьбі їм удалося витіснити іспанські війська та звільнити провінції Голландія, Зеландія, Фрисландія і Утрехт. Віллем ван Ораньє став їхнім штатгальтером.

У 1575 р. Іспанія оголосила про банкрутство та припинила забезпечувати платнею своїх найманців у Нідерландах, і ті вдалися до грабунків і насильства щодо місцевого населення. Так було спалене місто Антверпен, в якому загинуло близько 8 тис. осіб. Подія увійшла в історію під назвою «іспанська лють». Це спонукало нідерландців об'єднатися для боротьби з іспанською армією. Північні провінції Нідерландів за віросповіданням більшості населення були кальвіністськими, а південні — католицькими. Восени 1576 р. північні й південні провінції уклали між собою угоду, яку назвали «Гентське примирення». Було проголошено взаємну релігійну терпимість та об'єднання зусиль у протистоянні з Іспанією. Цей союз протримався три роки.

У 1579 р. представники трьох південних провінцій, невдоволені діями кальвіністів, підписали Арраську унію та визнали владу короля Феліпе II. Пізніше до них приєдналася ще дві провінції. У відповідь на це п'ять північних провінцій прийняли Утрехтську унію. Згодом кількість провінцій, що її підтримали, збільшилася до семи.

Це започаткувало створення на півночі країни незалежної держави. Утрехтська унія стала правовою основою держави Сполучені провінції Нідерландів, яку за назвою найбільшої провінції також називали Голландська республіка, або Голландія.

Протистояння Сполучених провінцій Нідерландів та Іспанії тривало до 1648 р. Стан війни між державами припинив Мюнстерський договір, що був частиною Вестфальського миру, яким завершилася Тридцятилітня війна. Під іспанською владою залишилися південні провінції Нідерландів (сучасна Бельгія).

Унаслідок перемоги Національно-визвольної війни проти іспанського панування північні провінції Нідерландів здобули незалежність. Тут було створено умови для розвитку протестантизму як ідейної основи нового суспільства. Розпочалося формування голландської (у північних провінціях) та фламандської (у південних провінціях) спільнот, які мали одну мову, але сповідували різні релігії і розвивалися тепер у різних політичних умовах.

Сучасні дослідники визначають форму правління в Голландії як олігархічну (бюргерську) республіку.

Перемога Національно-визвольної війни в північних провінціях Нідерландів створила сприятливі умови для розвитку капіталістичних відносин. Процвітала торгівля. Сюди перевели свої мануфактури багато підприємців із півдня. Усе більшого розвитку набувало мореплавство. У середині XVII ст. флот Голландської республіки вдвічі перевищував флоти Франції та Англії разом узяті. Величезної могутності набула Голландська Ост-Індська торговельна компанія.

Олігархія — політичний режим, за якого політичне та економічне панування в державі здійснює невелика група людей, а також назва самої цієї групи.

Голландська Ост-Індська компанія — голландська приватна компанія, що вела торгівлю з країнами Ост-Індії та Китаєм у 1602–1798 рр.

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА В НІДЕРЛАНДАХ.

Основні результати та наслідки:

Першість серед портових міст Голландської республіки здобув Амстердам, який перебрав на себе колишню роль Антверпена. Він став також одним із європейських центрів банківської справи завдяки відкриттю в 1609 р. Амстердамського національного банку.

Південні провінції Нідерландів певний час залишалися під владою Іспанії. Однак її панування негативно вплинуло на розвиток регіону та спричинило втечу на північ представників культури, інтелектуальної еліти, підприємців, фінансистів.