Практичне заняття 4. Епоха Голодомору мовою документів, свідчень, чисел... (робота з різними типами історичних джерел).

Проаналізуйте фотодокументи наведені нижче.

1. Кого і що ви на них бачите?

2. Які історичні явища на них відображені?

3. Які відчуття викликають у вас ці фотографії?

   

   Братські могили для голодуючих» (авторський підпис). Околиці Харкова, 1933 рік. Alexander Wienerberger

   

   Голодний хлопчик в одному з сіл України. Місце і дата зйомки: УССР, 1932-1933 рр

   

   Конфісковане у селян зерно везуть на пункт здачі. Місце і дата зйомки: УССР, 1933 рр

   

   Жінка з дитиною, виснаженою голодом. Місце і дата зйомки: УССР, 1932-1933 рр

   

Проаналізуйте фрагмент з Постанови ЦВК та РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» (1932 р., серпня 7) («Закон про пʼять колосків»).

1. Висловіть судження, з якою метою був прийнятий цей документ?

2. Чому були передбачені занадто суворі методи боротьби з «розкрадачами суспільної (соціалістичної) власності»?

3. Якою була справжня мета цього закону?

   1. Прирівняти за своїм значенням майно колгоспів і кооперативів (урожай на полях, громадські запаси, худоба, кооперативні склади й магазини і т. п.) до майна державного й усіма способами посилити охорону цього майна від розкрадання.

   2. Застосовувати як судову репресію за розкрадання (крадіжку) колгоспного й кооперативного майна вищу міру соціального захисту — розстріл із конфіскацією всього майна і з заміною за помʼякшувальних обставин позбавленням волі на термін, не нижчий за 10 років із конфіскацією всього майна.

   3. Не застосовувати амністії до злочинців, засуджених у справах про розкрадання колгоспного й кооперативного майна...

   5. Застосовувати як міру судової репресії у справах про охорону колгоспів і колгоспників від насильства та погроз із боку куркульських та інших протисуспільних елементів позбавлення волі від 5 до 10 років з увʼязненням у концентраційному таборі.

   6. Не застосовувати амністії щодо злочинців, засуджених за цими справами.

Ознайомтеся з уривком з листа комсомольця Пастушенка із с. Полонисте (нині Голованівський район Кіровоградської області), від 10 лютого 1932 р. тов. Сталіну.

1. Яким було ставлення держави до селян та ситуації на селі в 1932 році?

2. Висловіть власне ставлення до такої політики радянської держави до власних селян.

Ось таке вислухайте, тов. Сталін! Село має 317 дворів, колективізоване на 100 %. Село виконало план на 65 %, колгосп вивіз весь хліб до фунта, всі культури. Зараз коням ні в зуб, лише пшенична січка, вже загинуло 56 коней. І починають вмирати з голоду люди, пухнуть, діти кажуть: «Хліба, хліба». Не думайте, шановний керівник, що не робили люди (і вдарно), але був недорід, який до уваги ніхто не бере. Минулого року урожай був середній, і то ледве прожило населення, і план був 38 тис. пуд., а зараз 57 тис. пуд. Зараз бригада 86 осіб ходить 3 місяці й нічого не роблять, день у день ходять під кожну хату. Від початку кампанії уже перешпарили разів 60 кожну хату. Забрали до фунта всі городні [культури]. Нема з чим готуватися до весняного посіву, насіння ні фунта немає, ніякої культури... І буряки, і капусту квашену забрали, і курей забирають.

Проаналізуйте уривок з листа Й. Сталіна Л. Кагановичу від 11 серпня 1932 р.

1. Про які процеси та явища в ньому йдеться?

2. Чому радянське керівництво так трималося за Україну?

Найголовніше сьогодні Україна. Справи на Україні геть погані. Погано за партійною лінією. Кажуть, що у двох областях України (здається, у Київській й Дніпропетровській) близько 50 райкомів висловилися проти плану хлібозаготівель, визнавши його нереальним. У інших райкомах справи, подейкують, не краще. На що це схоже? Це не партія, а парламент....

Якщо не візьмемося саме зараз за виправлення становища в Україні, Україну можемо втратити. Майте на увазі, що Пілсудський не дрімає і його агентура на Україні набагато сильніша, ніж думає Реденс або Косіор.

Майте на увазі, що в Українській компартії (500 тисяч членів, хе-хе) є не мало (так, не мало!) гнилих елементів, свідомих та несвідомих петлюрівців, врешті — прямих агентів Пілсудського. Як тільки становище погіршає, ці елементи не вагатимуться з відкриттям фронту усередині | (й поза) партією, проти партії…»

Прочитайте народні частівки.

1. Яким реаліям їх присвячено?

2. Як селяни ставилися до політики партії?

   

Ознайомтеся з уривком з Постанови Раднаркому УРСР і ЦК КП(б)У «Про занесення на «чорну дошку» сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі» від 6 грудня 1932 р.

1. Поміркуйте, з якою метою був ухвалений цей документ.

2. Які наслідки мало занесення села на «чорну дошку»?

3. Висловіть власне ставлення до цього документу.

Зважаючи на особливо ганебний провал хлібозаготівель в окремих районах України, РНК і ЦК ставлять перед облвиконкомами і обкомами, райвиконкомами і райпарткомами завдання подолати саботаж хлібозаго-тівель, що його організували куркульські та контрреволюційні елементи, придушити опір частини сільських комуністів і ліквідувати несумісну зі званням члена партії пасивність і примиренство до саботажників, забезпечити швидке наростання темпів, повне і безумовне виконання плану хлібозаготівель. РНК і ЦК ухвалюють: за явний зрив плану хлібозаготівель і злісний саботаж... занести на «чорну дошку» такі села: с. Вербка Павло-градського р-ну Дніпропетровської обл.; с. Гаврилівка Межівського р-ну.....

Щодо цих сіл вжити таких заходів:

1. Негайно припинити довезення товарів, цілком припинити кооперативну і державну торгівлю на місці і вивезти з відповідних кооперативних і державних крамниць всі наявні товари.

2. Цілком заборонити колгоспну торгівлю як для колгоспників, так і од-ноосібників.

3. Припинити всіляке кредитування, провести дотермінові стягнення кредитів та інших фінансових зобовʼязань.

4. Перевірити і очистити органами РСІ кооперативні і державні апарати від всіляких чужих і ворожих елементів.

5. Перевірити і очистити колгоспи цих сіл, вилучивши контрреволюційні елементи, організаторів зриву хлібозаготівель.

Проаналізуйте наведені нижче документи.

3 листа керівника Дніпропетровської обласної партійної організації М. Хатаєвича до Й. Сталіна (початок березня 1933 р.).

Становище з браком продовольства на селі виявилось тут, у Дніпропетровській області, набагато важчим і серйознішим, ніж я міг передбачити. Я просто завалений щоденними повідомленнями і матеріалами про випадки голодної смерті, опухання і захворювань від голоду. Останніми днями дедалі частіше надходять повідомлення про трупоїдство і людоїдство.

У таких містах, як Мелітополь і Бердянськ, за останні 2-3 тижні на вулиці підібрано по 3-4 десятки трупів. На залізничних станціях (тільки на великих, вузлових) підібрано, за даними ГПУ, близько 150 трупів людей, які померли від голодного виснаження. За даними обласного відділу ГПУ, кількість померлих від голоду або у звʼязку із захворюваннями, що загострилися на ґрунті голоду, становила на 1 березня близько 1600 чоловік. Кількість опухлих або хворих від голоду становила по 23 районах 16 000 чол. Ці дані подекуди, безсумнівно, перебільшені, однак вони не охоплюють ряд інших випадків, які ще не зареєстровані й, відповідно, не обліковані.

Із спогадів Старостенка Григорія Іларіоновича (Красноармійський район Донецької області)

Що ми їли? Лободу-кропиву, ловили ящірок, ховрашків, їжаків. Весною 33 року було чогось багато ящірок, їх важко було впіймати, але ми старалися, пекли на вогнищі, ділили між собою і їли. Ми, діти, були страшні: на висохлих ніжках, величезні животи. Один з братів спух, а тоді помер. А як же ми решта вижили? За 5 кілометрів від нас була шахта Nº19, там тоді вугілля до стволу возили кіньми. Коли котрусь коняку вбивало обвалом чи калічило, її вивозили на карʼєр і обливали карболкою.

Як же воно тяжко пахло. На шахті люди знали, що гине коняка, і один знайомий повідомляв нашому батькові. От ми йшли до карʼєру всі — батько, мама і ми — і чекали, поки привезуть коняку. Коли фельдшер з міліціонером зроблять своє діло і відʼїдуть, ми й інші люди виходили із засідки. Що ж там робилося, страшно згадать. Хто що урве, відрубає, то його щастя. Батько біля тієї здохлятини нам подає шматки, ми в мішок і додому. Вдома їх довго вимочували, а потім солили в діжечці. І так вижили. Хоч усе й пахло карболкою.

Узагальнивши свідчення джерел, сформулюйте 2-3 твердження, які розкривають справжню сутність Голодомору 1932-1933 рр.

Чому, на вашу думку, радянсько-комуністична влада СРСР десятиліттями приховувала факти про Голодомор 1932—1933 рр.?