«Диференційований підхід до навчання на уроках фізичної культури»
Щоб зробити дитину
розумною і розсудливою,
зробіть її міцною і здоровою.
Хай вона бігає, стрибає,
пустує, хай грає і діє, перебуває у безперервному русі.
Ж.-Ж. Руссо
Фізична культура – одна з важливих складових частин загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей із метою гармонійного формування особистості та розвитку активної життєдіяльності.
«Фізична культура» - це чи не найважливіша навчальна дисципліна, яка є самостійною сферою діяльності у соціокультурному просторі країни й викладається в загальноосвітніх навчальних закладах як окремий предмет, сприяє розв’язанню проблеми пошуку нових шляхів удосконалення фізичного виховання підростаючого покоління в умовах демократизації освіти, надання їй національної спрямованості. Відповідно до програми, основною формою організації навчально – виховного процесу з фізичної культури в школі є урок.
Завдання вчителя – забезпечити виконання головних вимог до сучасного уроку, а саме:
забезпечення диференційованого підходу учнів, особливо з початкових класів, з урахуванням стану їхнього здоров’я, рівня фізичного розвитку, рухової підготовленості та статі;
забезпечення оптимізації навчально-виховного процесу із застосуванням елементів інноваційних методів навчання та здійснення між предметних зв’язків;
забезпечення освітньої, виховної, оздоровчої та інструктивної спрямованості;
формування умінь і навичок самостійно займатися фізичними вправами.
Метою моєї діяльності і є сприяння фізичному розвитку особистості учня, удосконалення життєво важливих рухових навичок, зміцнення здоров’я на засадах диференційованого підходу в організації процесу фізичного виховання.
Успішне здійснення диференційованого навчання можливе за умов, коли вчитель:
- уміє передбачати труднощі, що можуть виникнути в дітей під час засвоєння матеріалу;
- враховує загальну готовність своїх підопічних до наступної діяльності, тобто рівень сформованих знань, здатність самостійно працювати, ставлення до роботи;
- використовує в системі диференційовані завдання індивідуального та групового характеру; - проводить перспективний аналіз: для чого плануються завдання, чому їх треба використати на цьому етапі уроку, як продовжити роботу на наступних уроках;
- проводить перспективний аналіз: для чого планується завдання, чому їх треба використовувати на цьому етапі уроку, як продовжити роботу на наступних уроках.
Теоретико-методологічні засади індивідуалізації та диференціації навчання досліджувалися багатьма науковцями у різних аспектах:
— Ш. Амонашвілі, Л. Виготський, С. Рубінштейн вивчали загальні психофізіологічні особливості дитини як основу індивідуального підходу;
— Л. Венгер, Г. Лавреньєва, О. Проскура розробляли діагностичні методи для виявлення індивідуальних особливостей дітей;
— Я. Ковальчук, Т. Кондратенко, В. Кузьменко, Д. Ніколенко та інші обґрунтовували необхідність і можливість оптимізації навчання на основі індивідуально-диференційованого підходу.
Дослідженнями в галузі теорії і методики фізичного виховання, здійсненими О. Аракеляном, В. Вільчковським, В. Зуєвим, Л. Кармановим, В. Мануйловим, доведено нерівномірність і різночасовість розвитку рухової активності у дітей різної статі, визначено динаміку вікових змін у фізичному вихованні.
Упевнена, що до кожної дитини у класі потрібно виявляти щирість, чуйність, не виділяти надмірною увагою обдарованих і не принижувати моралізаторством слабших. Тому намагаюся організувати роботу так, щоб допомогти кожному учневі відчути себе здібним, потрібним, цікавим для вчителя і товаришів, адже це – надійний стимул для майбутнього навчання, занять фізкультурою із захопленням, відчуттям власної гідності.
Вважаю, що в сучасних умовах у навчальний процес необхідно впроваджувати сучасні ефективні методи організації навчання учнів, підвищувати емоційність викладання шляхом використання музичного супроводу, ігрових та змагальних елементів, мультимедійних засобів навчання.
У ході реалізації оздоровчих, навчальних та виховних завдань, намагаюся максимально використовувати кожну хвилину робочого часу на всіх уроках фізичної культури.
В учнів молодшого шкільного віку інтенсивно розвиваються інтереси, потреби, звички, формуються моральні та вольові якості. У цей період організовую фізичне виховання так, щоб прищепити кожному прагнення до занять фізкультурою, спортом, потребу у систематичному фізичному і духовному удосконаленні. Зміцнюю у школярів прагнення до занять фізкультурою за допомогою стимулювання їхнього пізнавального інтересу на кожному уроці, і досягнення таким чином оптимального співвідношення між руховою і пізнавальною активністю. Крім того, систематично цілеспрямовано формую у школярів упевненість в тому, що кожен з них стане більш спритним, сильним, витривалим, загартованим і здоровим завдяки систематичному виконанню фізичних вправ.
Плануючи використовую такі складові:
фронтальне навчання;
колове тренування;
рухливі ігри;
групова навчальна діяльність;
робота в малих групах;
робота в парах;
метод аутогенного тренування.
Невід’ємною частиною уроку є впровадження інноваційних форм роботи, а саме:
створення «ситуації успіху»;
сюжетно-рольові ігри;
здійснення міжпредметних зв’язків як засобу реалізації компетентнісного підходу до фізичного виховання;
оцінка діяльності учня не лише за кінцевим результатом, а й під час процесу досягнення цього результату;
здійснення, узагальнення й систематизація матеріалів про досягнення учнів, власний приклад з метою позитивного ставлення до фізичної культури та спорту.
Також використовую такі форми та елементи планування занять:
Вільний план заняття;
Набір карток із вправами та іграми;
Рисунки вправ з їх назвами;
Різноманітні комбіновані варіанти (план занять з набором карток до нього , вірші з рисунками вправ, загадки на спортивну тематику та ін.).
Індивідуальні педагогічні знахідки.
Система виконання домашніх завдань.
Результатом творчої співпраці учителя і учня є зміна психологічного настрою учня, його ставлення до уроків фізичної культури, підвищення рівня самооцінки учня, а водночас підвищення рівня навчальних досягнень з інших предметів.
Залежно від поставленої мети і завдань уроку добираю варіанти організації роботи класу за допомогою інтерактивних методів навчання. Дрібногрупову, групову і фронтальну форму роботи організовую як на уроках ознайомлення, так і на уроках закріплення знань, умінь і навичок.
Для оцінювання учнів визначаю мету і очікувані результати уроку: які знання учні мають знати і на якому рівні; які знання, вміння і навички вони повинні опанувати; які фізичні здібності повинні розвивати.
Способи оцінювання учнів на уроках із використанням елементів інноваційних технологій здійснюю залежно від поставленої мети:
бальне;
бонусне;
залежно від досягнутого рівня;
за глибиною засвоєння.
«День здоров’я в Міжгірській СЗОШ І – ІІІ ст.. імені Августина Волошина з поглибленим вивченням окремих предметів»
« Здорові діти – нація здорова»
Таким чином урок фізичної культури дозволяє підвищувати зацікавленість дітей, мотивацію до навчальної діяльності, сприяти засвоєнню теоретичного матеріалу, спонукати до самостійної діяльності в позаурочний час, виховує активну життєву позицію, почуття колективізму, взаємодопомоги, відповідальності, естетичні смаки, привчати до ведення здорового способу життя.
Тішить те, що активна пропаганда занять фізкультурою, роз’яснення про їх важливість, власний приклад (веду секції ЗФП, лижні перегони, займаюся цими видами спорту, беру участь у шкільних і районних змаганнях) дають результати. А це значить, що переважна більшість учнів школи виражає бажання відвідувати спортивні секції і гуртки (більше 50%).
Працюючи вчителем фізичного виховання понад 27 років, я спостерігаю різке погіршення стану здоров’я дітей та підлітків: 80% першокласників мають порушення здоров’я, значна кількість випускників обмежена у виборі професії через медичні показники. У більшості школярів є функціональні відхилення у різних системах організму, які за несприятливих умов можуть трансформуватися у те чи інше захворювання. Зростає кількість дітей з психічними розладами, з відхиленнями у психофізичному, соціальному та духовному розвитку; функціональними відхиленнями та хвороби опорно-рухової системи, які зустрічаються у формі “шкільних” неврозів та ін.
На жаль, про недостатній рівень рухової активності сучасного школяра вказує те, що тільки 5-10% учнів виконують мінімальну вікову норму активних рухів розвивальної спрямованості. При цьому рухова активність дівчаток у 2-4 рази менша від хлопчиків. Із зростанням шкільного віку дітей спостерігається значне зниження рухової активності всіх школярів. Таким чином природній білогічний запобіжник збереження здоров’я дитини, а саме – кінезофілія, виявляється серйозно деформованим найбільш впливовим чинником, що визначає на 50% стан здоров’я учня, тобто спосіб життя.
Вбачаю шляхи подолання цієї проблеми в наступному:
1. В системі медичного огляду учнів, аналізу розкладу уроків з фізичної культури; розподілу учнів за станом здоров’я на медичні групи; оцінки урочної, позаурочної та позакласної роботи з фізичного виховання.
2. Створенні шкільного дитячо-юнацького спортивного комплексу.
3. Активізації роботи секцій та гуртків.
4. Зацікавленості батьків у здоров’ї своїх дітей.
5. У проведенні з батьками інформаційних бесід про фізичну культуру та здоровий спосіб життя.
6. Стимулюванні дітей до занять фізичною культурою.
У початковій школі, починаючи з першого класу, в школярів формуються основні життєво необхідні рухові дії. Школярі мають опанувати основи знань, пов’язані з особистою гігієною, значенням фізичних вправ для збереження та зміцнення здоров’я , організацією найпростіших форм самостійних занять. Вони мають володіти основними життєво важливими навичками і вмінням ходити, бігати, стрибати, лазити, метати, плавати,
вміти виконувати основні рухові дії з базових видів спору, що входять до навчальної програми; мати елементарні навички здорового способу життя.
В процесі роботи обов’язково враховую найсприятливіші вікові та анатомо-фізіологічні періоди розвитку організму молодших школярів, загартування організму, профілактики захворювань, запобігання травматизму, дотримання правил техніки безпеки, використання фізичних вправ для запобігання порушення постави.
На уроках застосовую такі методи навчання як: словесні, демонстрації, практичні, методичні прийоми вправляння.
Проводжу на високому методичному і науковому рівні навчання учнів у відповідності з програмами та методиками фізичної культури, використовуючи при цьому найефективніші прийоми і засоби навчання. Визначаю завдання і зміст занять з урахуванням віку, підготовленості, індивідуальних, психофізичних особливостей учнів. Впроваджую сучасні методики навчання фізичної культури.
Основні цінності моєї роботи з дітьми.
Гуманний підхід до дітей:
- Всі діти рівні;
- У всіх дітей є право розвиватися і бути вільними;
- Нікому не давати перевагу, не залежно від таланту;
- У всіх є можливість для формування особистості (не залежно від статі, національності, кольору шкіри, можливостей);
- Інтереси меншості обов'язково беруться до уваги;
- На уроках повинна панувати дружня атмосфера та діловий підхід;
Ефективна робота та здоров'я:
- Насолода від гри важніше за очки та кінцевого результату;
- Діяльність направлена на розумовий та фізичний розвиток: здоров'я – особисті якості – самоповага;
- Працювати для того, щоб надати можливість хлопчикам та дівчаткам, сильним та слабким, худим та повним стати здоровими, полюбити фізичну культуру;
- Вбачати не тільки талановитих дітей, а найбільш важливіше, щоб діти почували радість гри та бажання ходити на уроки;
- Підвищити знання дітей, на один щабель підняти їх здоровий інтерес, дружбу та щасливе дитинство
Моє педагогічне кредо: “Всі діти талановиті! Але талановиті по своєму»