А наліз поезії Івана Драча «Балада про соняшник»

Текст твору: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=879

Аудіозапис твору: https://www.youtube.com/watch?v=tq3WpQvbEG8

Паспорт твору

Рік написання: 1962.

Збірка: «Соняшник».

Напрям: авангарлизм.

Течія: сюрреалізм.

Тема: народження людини-творця, людини-поета.

Ідея: поет повинен прагнути високості в поезії, укорінюючись при цьому в рідному ґрунті, у національній творчості; тільки той творець може відкрити сонце поезії, хто, поглянувши на це сонце, навіки ним захоплюється.

Тематична приналежність (вид лірики): філософська.

Жанр: балада.

Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні.

Будова вірша: астрофічна.

Римування: немає рими.

Віршовий розмір: верлібр.

Художні засоби:

Епітети: тіло шорстке і зелене; красиве засмагле сонце; золоті переливи; червона сорочка;золоте німе захоплення;сонце оранжеве; Розгорнута метафора (перевтілення, метаморфоза): В соняшника були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці. І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі…

Риторичне звертання: Поезіє, сонце моє оранжеве; дайте покататись, дядьку!

Риторичне питання: Дядьку, хіба вам шкода?

Образи: олюдненої природи: соняшник (майбутній митець), сонце (поезія, джерело натхнення); природи: груші-гнилиці, горобці; предметів і явищ: велосипед, млин. Образи в поезії неоднопланові: метафоричні поєднані з реальними. В образі соняшника вбачається людина, яка відкриває для себе джерело поетичної творчості — сонце.