Консультація для педагогів «Реалізація принципу наочності через використання різних навчально-наочних посібників».
«Педагог, який бажає що-небудь міцно закарбувати в дитячій пам’яті, повинен потурбуватися про те, щоб якомога більше органів чуття – око, вухо, голос, відчуття м’язових рухів і навіть, якщо можливо, нюх і смак взяли участь у запам’ятовуванні».
К.Д. Ушинський
Проблема організації та психолого-педагогічного забезпечення наочного навчання як компонента адекватного осмислення та ефективного засвоєння знань здавна є важливим аспектом педагогічних, психологічних та методичних досліджень.
Формування сенсорного досвіду починається ще в дошкільному віці. Воно може бути організованим, цілеспрямованим в умовах виховання в дошкільних закладах і неорганізованим, стихійним в умовах домашнього виховання, але завжди треба, щоб формувався досвід на основі доступної дітям ігрової, практичної, навчальної діяльності та спостереження за об'єктами під час цієї діяльності. У школі наочності теж відводиться важлива роль для якісного, довготривалого засвоєння програмного матеріалу.
Реалізація принципу наочності відбувається через використання навчально-наочних посібників.
Наочні навчальні посібники – це площинні і об’ємні зображення предметів і явищ, що спеціально створені для цілей навчання; виробничі і природні об’єкти у їх природному або переробленому, обробленому вигляді.
Наочність використовується на різних етапах навчального процесу:
- при поясненні нового матеріалу;
- при закріпленні його;
- під час повторення вивченого матеріалу;
- при перевірці знань дітей;
- поза заняттями;
- під час гурткової роботи.
Наочні навчальні посібники дуже різноманітні за способом зображення, за матеріалами і технологією виготовлення, за методами і прийомами використання, за метою і способами використання. Знання видів наочних посібників дає можливість педагогу правильно їх підбирати і ефективно використовувати при навчанні. Виготовляти наочні посібники педагог може самостійно або разом із дітьми.
Дві основні групи посібників:
- натуральні, що складаються з природних та виробничих об’єктів;
- зображувальні, що зображують предмети і явища засобами мистецтва (живопису, графіки, скульптури) і техніки.
За способами зображення розрізняють:
- образні наочні навчальні посібники, що показують предмети і явища в реальному образному вигляді ( моделі, макети, муляжі, картини, ілюстративні таблиці та ін.)
- схематичні наочні навчальні посібники, що відображають в предметі або явищі тільки саме головне, особливе, в відомій логічній обробці з використанням умовних графічних знаків, умовного розфарбовування і символіки (карти, схеми, діаграми і ін.).
Зображувальні наочні навчальні посібники можуть виконуватися в 2 або 3 вимірах:
2 вимірні – площинні наочні навчальні посібники;
3 вимірні – об’ємні наочні навчальні посібники.
Як площинні так і об’ємні зображувальні просторові зв’язки і кількісні співвідношення між і навчальні наочні посібники створюються двох видів:
- статичні – з нерухомими деталями;
- динамічні – з рухомими деталями. Тобто такі посібники мають пристрій, який дає змогу змінювати просторові зв’язки і кількісні співвідношення між демонстрованими об’єктами (силуетами звірів, птахів, літаків, тракторів та інших знайомих дітям речей і предметів).
Динамічні посібники бувають різних видів:
- з рухомими або зйомники деталями;
- розбірні моделі;
- діючі моделі;
Із площинних зображувальних навчальних наочних посібників виділяють в особливу групу екранні наочні посібники:
- раніше використовували діапозитиви, діафільми, кінофільми;
- сьогодні їх замінили презентації, слайд-фільми, відеофільми.
До навчальних наочних посібників відносять і такі навчальні посібники:
- раніше у вжитку були грамплатівки, магнітофонні касети (із записом літературних творів у виконанні майстрів художнього слова, із записами пісень, музичних творів;
- на сьогоднішній день активно використовуються CD–диски, флеш-накопичувачі.
Екранні наочні навчальні посібники, звукові навчальні посібники разом з проекційною аппаратурою, магнітофоном, телевізором тощо об'єднують в группу технічних, або, як їх ще називають аудіовізуальні засоби навчання. Екранно-звукові засоби є синтезом достовірного наукового висвітлення фактів, подій, явищ з елементами мистецтва, бо відтворення життєвих явищ здійснюється художніми засобами ( кіно, фотозйомка, художнє читання, живопис, музика тощо). Діючи на органи чуття комплексом фарб, звуків, словесних інтонацій, екранно-звукові засоби викликають у дитини різноманітні відчуття, які аналізуються нею, порівнюються, співставляються з раніше набутими уявленнями і поняттями. При оночасній дії декількох подразників утворюються тимчасові зв'язки між аналізаторами, виникає асоціація відчуттів, що веде до підвищення емоційного тонусу і рівня працездатності.
Відповідно до методів і прийомів використання навчальні наочні посібники поділяються на дві групи:
- демонстраційні посібники, які педагог демонструє всім присутнім дітям ( картини, таблиці…)
- роздаткові посібники, призначені для самостійної роботи (набори роздаткового дидактичного матеріалу, колекції з дрібними зразками, альбоми).
Через те, що демонстраційний матеріал використовують для показу всім дітям одночасно, він має мати досить великі розміри. Його довжина, ширина, висота приблизно – 7-10 см. Основні об'єкти, що використовуються для демонстрації повинні бути чітко видно з відстані до 8 метрів. Якщо це таблиця, то краще за все сприймається матеріал, що зображений у верхньому лівому кутку, верхній і середній частині.
Діапазон висоти цифр - відношення ширини до висоти – 1:2.
Розміри роздаткового матеріалу по всіх параметрах не перевищують 3, 5 – 4 см, бо діти, що сидять поруч, не зможуть зручно розміщувати його на столі і працювати з ним, не заважаючи один одному. Роздатковий матеріал підбирають з розрахунку кількості дітей групи, щоб кожна дитини мала можливість працювати самостійно. Дуже важливо вчити дітей, як треба поводитись із роздатковим матеріалом, як підійти і стати біля дошки з демонстраційним матеріалом .
Коли дитину викликали до дошки, вона стає зліва, правою рукою бере матеріал зі столу вихователя, ставить чи прикріплює його зліва направо. При цьому дитина в півоберту, щоб всім дітям було видно, як виконується дія. Потім дитина стає зліва біля дошки обличчям до всіх ітей і розповідає, що вона зробила і як робила.
При роботі з роздатковим матеріалом після показу і пояснення вихователя діти вправляються самостійно. Після того, як вихователь розповів і показав нову дію чи новий прийом і переконався, що діти зрозуміли його, він дає завдання для самостійних вправ, при цьому пояснює послідовність в роботі. В процесі роботи вихователь тихо перевіряє правильність дій у всіх дітей, щоб не відвертати уваги інших, допомагає окремим дітям виправити допущені помилки.
Залежно від виготовлення розрізняють наочні посібники виготовлені промисловістю (друкарським способом, або на фабриці) і саморобні, виготовлені педагогом або дітьми.
Навчальні наочні посібники випускаються видавництвами, навчально-технічною промисловістю, кіностудіями і іншими організаціями і підприємствами. Їх опис з вказаним призначенням і прийомами використання вміщений в спеціальних каталогах і довідниках. Навчальні наочні посібники, що готуються промисловістю і видавництвом до масового виробництва і видавництва, розглядаються спеціальними комісіями навчально-методичної ради Міністерства освіти і науки.
Саморобні посібники доповнюють готові наочні посібники. До виготовлення наочних посібників корисно залучати дітей. Це має велике освітнє і виховне значення, сприяє свідомому і міцному оволодінню знаннями і уміннями, допомагає виробити певні трудові навички. Працюючи з посібниками, виготовленими своїми руками, дитина навчається з повагою ставитися до праці. Саморобні посібники не повинні бути в якісному відношенні гірші за промислові. Для цього слід враховувати всі вимоги до використання наочних навчальних посібників:
- науково-педагогічні;
- технічні;
- естетичні;
- ергономічні.
Науково-педагогічні вимоги такі:
- інформація, яку несе начально-наочний посібник, повинна бути науково-достовірною, відповідати сучасному стану науки і техніки;
- навчально-наочні посібники повинні служити розв'язанню завдань морального, естетичного виховання, розкривати зв'язки науки з життям, працею, практикою;
- наочні посібники повинні сприяти реалізації принципів педагогічної науки (наочності, науковості, систематичності навчання та ін.);
- зміст і спосіб передачі інформації повинні відповідати пізнавальним можливостям і рівню працездатності дітей, враховуючи їх підготовку і вікові особливості;
- вони повинні бути наочними, тобто конкретизувати явище, що вивчається, з врахуванням рівня їх знань на певному етапі навчання.
Ергономічні вимоги висуваються до навчально-наочних посібників з врахування даних педагогічної ергономіки. Педагогічна ергономіка розробляє вимоги до матеріальних засобів, якими обладнаний навчальний процесс, враховуючи умови праці дітей в навчальному закладі і вдома. Будь-який вид навчально-наочних посібників повинен бути зручним у використанні, зберіганні і транспортуванні. Основою для посібника, особливо якщо він призначений для демонстрування усім дітям (крім екранних посібників) повинен бути матеріал, що не дає бликів, пофарбовані повинні бути контрастними фарбами, написи можуть бути зроблені чорним, синім, зеленим кольором, якщо фон жовтий або білий. Не можуть використовувати для виконання одного напису різні кольори. Крім названих, можна використовувати яскраво голубий, фіолетовий, коричневий і червоний колір.
Навчальні наочні посібники повинні відповідати естетичним вимогам. Дуже важливо, щоб весь дидактичний матеріал був оформлений художньо, щоб він збуджував у дітей позитивні емоції, бажання дізнатися про щось новее, цікаве.
Гігієнічні вимоги до наочних навчальних посібників полягають у тому, щоб при користуванні ними ніщо не змогло зашкодити здоров'ю дитини. Якщо посібник фарбований, то фарба повинна бути не шкідлива. Матеріал для виготовлення посібника повинен бути міцним і зручним у використанні.
У процесі навчання наочні посібники використовуються з різною метою: для ознайомлення з новим матеріалом, для закріплення знань, умінь, навичок, для перевірки їх засвоєння. Коли наочний посібник виступає як джерело знань, то він повинен підкреслювати суттєве – те, що є основою для узагальнення, а також несуттєве, його другорядне значення.
При ознайомленні з новим матеріалом педагоги часто використовують наочний посібник з метою конкретизації знань, що повідомляється. В цьому випадку наочний посібник виступає як ілюстрація словесних пояснень. При цьому важливо використовувати наочний посібник своєчасно, ілюструючи саму суть пояснення, залучаючи до роботи з посібниками і пояснення самих дітей.
При ознайомленні з новим матеріалом і особливо при закріпленні знань і вмінь, треба так організувати роботу з наочними посібниками, щоб діти самі оперували ними у супроводжували дії відповідними поясненнями. Якіть засвоєння матеріалу в цих випадках значно підвищується, так як в роботу включаються різні аналізатори (зорові, рухові, мовні, слухові). При цьому діти здобувають не тільки знання, але й уміння самостійно використовувати наочні посібники. Педагог повинен всіляко заохочувати дітей до використання наочних засобів при самостійній роботі.
На етапі закріплення знань і умінь використовуються різноманітні таблиці, схеми, моделі.
Наочні посібники використовують і для перевірки знань і вмінь дітей. Чіткість, швидкість, результат дії з ними є підсумком попередньої роботи.
Вимоги до використання наочності:
чітко визначити мету використання наочності в структурі навчального заходу, домагаючись усвідомлення і прийняття дітьми цієї мети;
вести дітей від зовнішнього сприймання окремих об'єктів до пізнання їх ознак, зв'язків та взаємозалежностей, підводити їх до висновків і узагальнень, змінюючи при використанні наочності неістотні ознаки сприймання явищ при збереженні незмінними суттєвих;
формувати пізнавальну активність дітей, організовувати стосовно їх інтересів різноманітні форми самостійної роботи при використанні наочності;
забезпечувати оптимальне поєднання слова педагога і сприймання дітьми наочності.
При підготовці до занять вихователь ретельно продумує, коли ( у якій частині заняття), у якій кількості і як буде використаний наочний матеріал. Негативно позначається як недостатнє використання його, так і надлишок. Якщо наочні засоби застосовуються там, де це зовсім не потрібно, то вони відіграють негативну роль, бо відводять дітей в сторону від поставлених завдань.
Наочність не повинна використовуватись лише для активації уваги. Це дуже вузька мета. Необхідний глибший аналіз дидактичних завдань і добір наочного матеріалу, виходячи з них. Так, якщо діти дістають початкові уявлення про ті чи інші властивості, ознаки об'єкта, то обмежуються оказаневеликою кількістю посібників. Тоді, коли треба показати дітям різні зв'язки, відношення, необхідне поєднання кількох видів і форм наочності.
Способи використання наочності у навчальному процесі різноманітні: демонстраційний, ілюстративний, дійовий.
Демонстраційний спосіб використання наочності характеризується тим, що на початку вихователь показує об'єкт, а потім разом із дітьми обстежує його.
Ілюстративний спосіб використання наочності передбачає застосування наочного матеріалу для ілюстрації, конкретизації повідомлення вихователя.
Для дійового способу використання ннаочності характерний зв'язок слова вихователя з дією.
Відповідно до способу використання наочність поділяють на демонстраційну, ілюстративну, дійову.
У процесі навчання важливо своєчасно переходити від предметних і образних посібників до умовної (символічної) наочності. Роль символічної наочності зростає з нагромадженням у дітей знань і розвитком мислення.
Як правило, на занятті з математики використовується багато посібників, тому дуже важливо продумати місце й порядок розміщення. Демонстраційний матеріал розміщують у зручному для користування місці, у послідовності, в якій він використовуватиметься на занятті. Після використання певного наочного матеріалу його треба прибрати, щоб не відвертати увагу дітей.
Необхідно навчити дітей користуватися роздатковим матеріалом. Для цього вихователь стежить, щоб діти свідомо і самостійно виконували практичні дії, аккуратно брали матеріал, розташовували його відповідно до завдання, після роботи з ним клали на місце.
Використання наочності відіграє переважно допоміжну роль, однак іноді навчальний матеріал має такий характер, що без унаочнення правильне уявлення про новий об'єкт взагалі неможливе. Важливо не тільки відібрати наочність для заняття, а й подумати, як поставити запитання, щоб створюваний у дітей образ активно «працював» на досягнення мети заняття.
Наочні посібники, необхідні для виконання поставлених навчальних, розвиваючих і виховних завдань, називають дидактичним матеріалом. Термін «дидактичний матеріал» з'явився в педагогічній літературі з дошкільного виховання у зв'язку з введенням в практичну роботу «дарів Фребеля». Широке використання в дитячих садках різних країн отримав дидактичний матеріал італлійського педагога Марії Монтессорі.
В результаті використання дидактичного матеріалу дитина повинна прийти до певних узагальнень, до усвідомлення необхідних знань. Після досягнення вихователем поставленої мети цей матеріал подають в нових ситуаціях, розглядають з іншого боку, щоб сформувати у дітей нові, складніші за своїм змістом поняття та уявлення про предмет пізнання.