ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ОБІЗНАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ

ДВОРІЧАНСЬКОГО РАЙОНУ В ПИТАННЯХ НАВЧАННЯ

ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ……………………………………………..	4
ВСТУП ……………………………………………………………………………...	5
РОЗДІЛ І. ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ ЯК ОДИН ІЗ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНОГО ДОСТУПУ ДІТЕЙ ДО ОСВІТИ
1.1. Поняття інклюзивної освіти у сучасній нормативно-правовій базі України та світу…………………………………………………………..	8
1.2. Ступінь наукової розробки питання інклюзивної освіти в Україні	17
РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ ОБІЗНАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ДВОРІЧАНСЬКОГО РАЙОНУ В ПИТАННЯХ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
2.1. Методологія соціального дослідження…………………………………….	21
2.2. Результати соціологічного опитування щодо навчання дітей з особливими освітніми потребами………………………………………….	24
2.3. Шляхи підвищення рівня обізнаності населення району щодо інклюзивної освіти та особливостей її впровадження в Україні ………..	33
Висновки …………………………………………………………………………...	35
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………….............	36
ДОДАТКИ………………………………………………………………………….......	38

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ООН – Організація Об’єднаних Націй

ООП – особливі освітні потреби

ПМПК – психолого-медико-педагогічна консультація

ІРЦ – інклюзивно-ресурсний центр

ЮНЕСКО – Організація об’єднаних націй з питань освіти, науки і культури

ЮНІСЕФ – Дитячий фонд організації об'єднаних націй

ОЕСР – Організація економічного співробітництва та розвитку

ЗОШ – загальноосвітня школа

ВСТУП

Сьогодні в Україні набирає потужних обертів освітня реформа, невід’ємною частиною якої є інклюзивна складова. Обраний нашою державою напрям на створення гідних умов навчання для дітей з особливими освітніми потребами є кроком до впровадження європейських принципів та стандартів життя. Дуже важливо пам’ятати, що, захищаючи право дітей на якісну освіту та отримання професії, ми виконуємо основні положення Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та Саламанкської декларації.

За останні роки українські педагоги та міжнародні експерти відзначають, що в питанні розвитку інклюзивного навчання Україна зробила потужний крок уперед. Це стало можливим завдяки прийнятому Закону про інклюзивну освіту, всі положення якого увійшли в основний Закон «Про освіту».

Варто зазначити, що черговим досягненням українців на шляху розвитку інклюзії стало реформування існуючої системи психолого-медико-педагогічних консультацій (ПМПК) у сучасні інклюзивно-ресурсні центри, що покликані допомагати дітям отримати якісну освіту та жити повноцінним суспільним життям. І саме фахівці ІРЦ будуть працювати за новими, більш прогресивними та якісними підходами до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. Адже завдання ІРЦ – забезпечити системний кваліфікований супровід дитини з ООП протягом всього навчання – від 2 до 18 років.

У 2018 році у Дворічанському району був створений Інклюзивно-ресурсний центр, який знаходиться на базі Дворічанського ліцею, в якому налічується 30 дітей з різними освітніми потребами.

Таким чином, актуальність нашого дослідження підтверджується вимогами сучасної науки та законодавчої бази, відповідає державним програмам розвитку освіти та сприяє успішному впровадженню інклюзивного навчання.

Виходячи з цього, темою нашого дослідження є «Визначення рівня обізнаності населення Дворічанського району в питаннях навчання дітей з особливими освітніми потребами».

Мета дослідження – визначити рівень обізнаності жителів Дворічанського

району щодо навчання дітей з особливими освітніми потребами для розробки шляхів інформування населення району щодо інклюзивної освіти та особливостей її впровадження в Україні.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити завдання:

1. Здійснити аналіз нормативно-правової бази щодо інклюзивного навчання в Україні, означити поняття інклюзивної освіти та узагальнити особливості його впровадження в освітній процес.

1. Проаналізувати рівень дослідженості означеного питання щодо запровадження

інклюзивної освіти в Україні.

2. Провести соціологічне дослідження з метою виявлення рівня обізнаності

населення Дворічанського району щодо навчання дітей з особливими освітніми потребами.

3. Розробити шляхи інформування населення району щодо інклюзивної освіти та

представити результати роботи фахівцям інклюзивно-ресурсного центру, директорам шкіл з метою подальшого впровадження.

Об’єкт дослідження – мешканці Дворічанського району.

Предмет дослідження – рівень обізнаності населення району щодо навчання дітей з особливими освітніми потребами.

Для вирішення поставлених завдань використано комплекс методів:

- загальнонаукові (аналіз, синтез, порівняння, систематизація), які дали можливість виявити стан наукової розробки проблеми, узагальнити та систематизувати погляди зарубіжних і українських науковців на проблему реформування освіти України;

- порівняльно-зіставні, що дали змогу проаналізувати наукові матеріали, нормативні документи;

- емпіричні (анкетування) з метою виявлення та аналізу чинників впливу на обізнаність населення, їхнього ставлення до сучасної інклюзивної освіти;

- методи математичної статистики та графічні методи для визначення статистичних даних, обробки та представлення результатів експериментального

дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:

- здійснено соціологічне дослідження з метою виявлення обізнаності населення Дворічанського району до процесу реформування освіти України;

- з’ясовано та проаналізовано ставлення населення до навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітній школі;

- розроблено шляхи інформування населення району щодо інклюзивної освіти та представлено результати роботи фахівцям інклюзивно-ресурсного центру, директорам шкіл з метою подальшого впровадження.

Ступінь новизни дослідження: дослідження про обізнаність населення району щодо навчання дітей з особливими освітніми потребами знаходиться на розвідувальному етапі. Після якого можна внести зміни в анкету і використовувати для подальших соціологічних розвідок у зазначеній галузі.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження було обговорено на засіданні кафедри «Історії педагогіки і порівняльної педагогіки» Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди та отримано позитивну оцінку (протокол № 5 від 22.11.2019) та на кафедрі «Спеціальної педагогіки» (протокол № 5 від 22.11.2019).

Отримані результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Тавільжанської ЗОШ І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області.

Результати дослідження можуть використовуватись адміністрацією загальноосвітніх навчальних закладів Дворічанського району з метою впровадження в практику ефективних видів, форм, методів організації навчально-виховного процесу Нової української школи.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, 3 рисунків, 4 додатків (на 9 сторінках), списку використаних джерел (11 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 43 сторінки.

РОЗДІЛ І

ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ ЯК ОДИН ІЗ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНОГО ДОСТУПУ ДІТЕЙ ДО ОСВІТИ

1. Поняття інклюзивної освіти у сучасній нормативно-правовій базі України та світу

Інклюзія є соціальною концепцією, яка передбачає розуміння мети – гуманізація суспільних відносин і прийняття прав осіб з обмеженими можливостями на якісну та доступну освіту. Інклюзія в освіті – ступінь інклюзії в суспільстві, одна з гуманітарних ідей його розвитку[3].

Інклюзію не слід розглядати як просте доповнення до звичайних шкіл, вона повинна розглядатись як невід’ємна складова освітньої парадигми, яка має свою місію, філософію, цінності, методи та форми. Інклюзивна освіта є гнучкою та багатофункціональною системою, спрямованою на дитину, та визнає унікальність і цінність кожного індивідуума з різними освітніми потребами. Інклюзивна освіта покликана забезпечувати не тільки можливість успішної соціалізації дітей з особливими потребами як повноцінних членів суспільства, але й виховувати толерантне ставлення соціуму до осіб з обмеженими можливостями здоров'я.

Сьогодні в умовах ринкової економіки та демократизації системи соціально-політичного облаштування України відповідно до прийнятої європейської моделі освіти протягом життя набувають поширення ідеї гуманізації освіти, де основним пріоритетом стає сама особистість. У цьому зв’язку висуваються нові вимоги як до системи освіти в цілому, так і до освіти осіб з порушеннями психофізичного розвитку в аспекті забезпечення їхніх рівних прав і реалізації можливостей для отримання освіти та подальшої активної участі в житті суспільства.

Про рівень розвитку суспільства в цілому, його демократичність в цивілізованому світі сьогодні дедалі схильні судити, в тому числі й за рівнем підтримки, гуманізму і терпимості до людей з особливостями психофізичного розвитку. Існуюча освітня система, за якої учень з особливими освітніми потребами пасивно отримує академічні знання та не вступає в активну взаємодію із соціумом, не може забезпечити реалізацію всіх його освітніх потреб і, як наслідок, не гарантує самореалізацію його як особистості. Це визначається комплексом проблем правового, організаційно-технічного, фінансового та соціального характеру. У цьому зв'язку особливої гостроти й актуальності набувають дослідження механізмів забезпечення права на освіту осіб з обмеженими можливостями здоров’я та аналіз прав і свобод, які забезпечуються державою, органами місцевого самоврядування, громадськими інститутами, мета яких – побудувати оптимальну освітню модель, прийнятну для такої категорії споживачів освітніх послуг.

Наслідком інтенсивних змін, які відбуваються у суспільстві у цьому напрямі, є зростання очікувань щодо результатів і якості роботи школи. Від закладів освіти вимагається швидка адаптація до нової ситуації й опрацювання інноваційних підходів у своїй діяльності. У нашій країні законодавчо визнано право дітей з особливими освітніми потребами на навчання у загальноосвітніх закладах за місцем проживання. Водночас навчальні заклади повинні забезпечити спектр необхідних послуг, відповідно до різних освітніх потреб таких дітей через систему інклюзивної освіти. В основу цієї системи покладено концепцію цілісного підходу, яка відкриває шлях до реалізації прав і можливостей для кожної людини та передбачає рівний доступ дітей з особливими потребами до здобуття якісної освіти [5].

У нас час законодавчо схвалено вживання терміну «діти з особливими освітніми потребами». Його використовують щодо дітей до 18 років, які потребують додаткової навчальної, медичної і соціальної підтримки з метою покращення здоров’я, розвитку, навчання, загальної якості життя та соціалізації, тобто включення в громади своїх однолітків та інших дітей. До цієї категорії належать і діти з постійною або тимчасовою інвалідністю.

ЮНЕСКО визначає інклюзивне навчання як «процес звернення і відповіді на різноманітні потреби учнів через забезпечення їхньої участі в навчанні, культурних заходах і житті громади, та зменшення виключення в освіті та навчальному процесі».

Тобто це такий спосіб отримання освіти, коли учні або студенти з особливими освітніми потребами навчаються в загальному освітньому середовищі за місцем свого проживання, – і це є альтернативою інтернатній системі, за якою вони утримуються та навчаються окремо від інших дітей, або домашньому та індивідуальному навчанню.

Але питання інклюзії варто розглядати не тільки в аспекті створення доступного освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами. Інклюзивна освіта в широкому сенсі передбачає створення рівних можливостей для всіх категорій дітей в Україні. Жоден з них не має відчувати себе іншим – і це головне завдання інклюзії.

Інклюзивне навчання є одним із основних напрямів реформування системи освіти в багатьох країнах світу, мета якого – реалізація права на освіту осіб з особливими освітніми потребами (далі – осіб з ООП) без дискримінації.

В основі трансформації системи освіти і розвитку інклюзивного навчання лежать, перш за все, правові акти – конвенції, декларації – провідних міжнародних організацій: Організації Об’єднаних Націй (ООН), ЮНЕСКО та ін.

Сучасне міжнародне законодавство визнає право осіб з ООП, які традиційно розглядалися як одержувачі соціальної допомоги, суб’єктами права, які мають право на освіту на засадах рівних можливостей. Такі документи, як Загальна Декларація прав людини (ООН,1948), Конвенція про боротьбу з дискримінацією (ЮНЕСКО,1960), Конвенція про права дитини (ООН, 1989), Всесвітня декларація «Освіта для всіх» (1990), Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для осіб з інвалідністю (1993), Саламанкська декларація і рамки дій (1994), Дакарські рамки дій «Освіта для всіх»: виконання наших загальних зобов’язань (2000) передбачають заходи, що свідчать про зростання розуміння і обізнаності про права осіб з ООП на освіту.

Визнання інклюзії як ключової передумови для забезпечення права на освіту активізувалось впродовж останніх років і закріплене в Конвенції про права осіб з інвалідністю – першому обов’язковому для всіх держав до виконання документі, що містить концепцію інклюзивної освіти.

Інклюзивна освіта має пріоритетне значення для забезпечення якісної освіти

усіх дітей, у тому числі дітей з ООП, а також для побудови інклюзивного суспільства. Інклюзивне навчання слід розуміти як:

• фундаментальне право усіх дітей з особливими освітніми потребами. Причому важливо, що це право належить кожній конкретній дитині, а не батькам чи опікунам. Зокрема, при виборі закладу та форми освіти батьки мають керуватись потребами та можливостями дитини, а не власними інтересами;

• принцип забезпечення благополуччя дітей, поваги до їхньої гідності та самостійності, визнання індивідуальних особливостей дітей та їхньої спроможності до ефективної участі в суспільному житті;

• засіб реалізації інших прав. Це першочерговий засіб, за допомогою якого особи з особливими потребами реалізують своє право на працевлаштування та повноправну участь у житті своїх громад. Це також основний засіб для побудови інклюзивних суспільств;

• результат удосконалення державної політики у сфері освіти разом з відповідними змінами у практиці роботи закладів загальної освіти з метою створення відповідних умов для навчання усіх учнів.

Важливо розуміти відмінності між поняттями «виключення», «сегрегації», «інтеграції» та «інклюзії».

«Виключення» має місце, коли учнів у будь-який спосіб, прямо чи опосередковано, позбавляють доступу до освіти або відмовляють у такому доступі.

«Сегрегація» – це ситуація, у якій діти з ООП отримують освіту у відокремлених закладах (установах), пристосованих до різних або до певного виду порушень розвитку дітей, в ізоляції від інших дітей.

«Інтеграція» – це процес влаштування дітей з ООП в існуючі загальноосвітні навчальні заклади з розумінням того, що діти з ООП зможуть пристосуватися до стандартизованих вимог таких закладів [6].

«Інклюзія» передбачає процес системних реформ, що охоплюють модифікацію змісту, методів викладання, підходів, структур та стратегій освіти.

Базові цінності, на яких ґрунтується інклюзивна освіта:

• Кожна дитина – особистість.

• Навчатися можуть усі – нездібних дітей немає.

• Кожна дитина має унікальні здібності, особливості та інтереси.

• Заборона на дискримінацію в будь-якій формі.

• Право кожної людини на участь у житті суспільства, у тому числі людей з особливими потребами.

• Терпимість один до одного: готовність жити разом у світі один з одним;

прийняття людей з їхніми індивідуальними відмінностями.

• Виховання в дусі толерантності як «гармонія в розмаїтті».

Створення інклюзивного середовища, в якому всі діти мають можливість брати активну участь в освітньому процесі, одержувати якісну освіту та успішно інтегруватись у суспільство, є одним із ключових пріоритетів ЮНЕСКО (Програма «Освіта для всіх»).

Інклюзивне навчання – це спосіб отримання освіти, при якому діти з ООП навчаються в загальноосвітньому середовищі разом зі своїми однолітками за місцем свого проживання, що є альтернативою інтернатній системі, де вони утримуються та навчаються окремо від інших дітей, або індивідуальному навчанню.

Проте, питання інклюзії варто розглядати не тільки в аспекті створення доступного освітнього середовища для дітей з ООП. Інклюзивна освіта в широкому сенсі передбачає створення рівних можливостей для усіх категорій дітей в Україні, які знаходяться в ситуації можливого виключення чи сегрегації. Кожна дитина має відчувати себе повноцінним і активним учасником освітнього процесу – і це головне завдання інклюзії.

Таке розуміння інклюзії відповідає концепції Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) «Школа, дружня до дитини» – це школа, в якій створюється середовище якісного та ефективного навчання з відповідними фізичними умовами, політикою і послугами. Згідно з концепцією ЮНІСЕФ «Школа, дружня до дитини»:

• виявляє виключених з групи дітей й долучає їх до освіти;

• визнає право на освіту кожної дитини;

• сприяє дотриманню прав і благополуччя кожної дитини;

• надає обов’язкову безкоштовну освіту, доступну для дітей з групи ризику;

• поважає відмінності і забезпечує рівноправність в освіті для всіх дітей;

• відповідає індивідуальним потребам дитини в освітньому процесі, а також гендерному, етнічному, релігійному і соціальному розмаїттю.

Інша міжнародна організація Світовий банк наголошує на тому, що основним принципом інклюзивної школи є право всіх дітей вчитися разом, незалежно від особливостей або відмінностей між ними. Інклюзивні школи повинні визнавати багатоманітність освітніх потреб й відповідати на потреби учнів.

Організація економічної співпраці і розвитку (ОЕСР) зазначає, що з метою адекватного підходу до дітей з ОOП необхідно виділити додаткові ресурси для підтримки освіти в тому випадку, коли в учнів виникають труднощі в доступі до освіти [6].

В основі інклюзивного навчання – ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей та забезпечує однаково позитивне ставлення до кожної з них.

Інклюзивне навчання також можна трактувати як створення таких умов, за яких усі учасники освітнього процесу мають рівний доступ до освіти.

Реформування освітньої системи України передбачає трансформаційні зміни в освітньому процесі.

Для порівняння «див. табл.1.1.»:

Таблиця 1.1.

Традиційний освітній процес

Інклюзивний освітній процес

1. Діти з ООП навчаються винятково у спеціальних закладах освіти або вдома. 2. Індивідуальні особливості розвитку та потреби дітей в освітньому процесі не враховуються. 3.Освітні цілі для всіх дітей однакові. 4.Усі учні мають опанувати уніфікова- ний навчальний план у визначені терміни. 5. Оцінювання проводиться за однаковим підходом для усіх. 6. Оцінювання навчальних результатів учнів відбувається відповідно до критеріїв, визначених на основі загальноосвітньої навчальної програми. 7.Успішність кожного учня визначається відповідністю його навчальних результатів заданим критеріям. 8. Батьки є пасивними учасниками освітнього процесу.

1. Діти з ООП навчаються у закладах загальної освіти та отримують необхідну додаткову підтримку в освітньому процесі. 2. Індивідуальні особливості розвитку та потреби дітей є основою планування освітнього процесу. 3.Освітні цілі визначаються в залежності від індивідуальних особливостей розвитку та потреб дитини. Для кожної дитини з ООП розробляється індивідуальна програма розвитку. За потреби розробляється індивідуальна навчальна програма та індивідуальний навчальний план. Критерії та методи оцінювання адаптуються відповідно до індивідуаль-них особливостей дитини. 6.Загальноосвітні навчальні досягнення не є основним критерієм успішності. 7.Успішність дитини визначається на основі наявності прогресу у розвитку та навчанні. 8. Батьки беруть активну участь в освітньому процесі, на них покладені певні зобов’язання.

Переваги інклюзивного навчання

Інклюзивне навчання – це системний процес налагодженої взаємодії усіх учасників освітнього процесу, ефективність якого залежить від усвідомлення переваг інклюзивного навчання для усіх учасників освітнього процесу.

Переваги інклюзивного навчання для дітей з ООП:

• Навчання дітей з ООП за місцем проживання, в сімейних умовах.

• Діти з ООП отримують можливість соціалізації, розвитку своїх сильних сторін і талантів, подальшої інтеграції в суспільство, отримання професії.

• Забезпечується індивідуальний підхід до кожної дитини з орієнтацією на її сильні сторони, здібності та інтереси.

• Діти з ООП мають можливість отримувати додаткові спеціальні послуги у закладі, де вони навчаються.

• Особистісно орієнтоване спрямування освітнього процесу допомагає забезпечувати асистент учителя, який бере участь у розробленні та реалізації індивідуальної програми розвитку, адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей.

Переваги інклюзивного навчання для усіх дітей закладу освіти:

• Діти навчаються природно сприймати і толерантно ставитися до індивідуальних відмінностей.

• Діти навчаються налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з дітьми, які відрізняються від них.

• Діти навчаються співробітництву, взаємодопомозі, співчуттю іншим.

• Допомагаючи іншим, діти покращують власні навчальні результати.

Переваги інклюзивного навчання для педагогів:

• Учителі розвивають нові компетентності: знання, різноманітні методики навчання і розвитку дітей з ООП, отримують новий досвід роботи в інклюзивному середовищі.

Інклюзивне навчання допомагає налагодити співпрацю педагогічних працівників у закладі освіти й застосовувати командний підхід до реалізації освітнього процесу.

• Учителі отримують методичну та консультативну допомогу від фахівців інклюзивно-ресурсного центру, ресурсних центрів підтримки інклюзивного навчання та інших ресурсів місцевої громади.

Переваги інклюзивного навчання для адміністрації закладів освіти:

• Створення в закладі загальної освіти спеціальних умов: забезпечення безперешкодного доступу до будівель та приміщень закладів освіти для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, зокрема тих, що пересуваються на візках, дітей з порушеннями зору, слуху.

• Забезпечення закладу освіти необхідними навчально-методичними посібниками, підручниками, спеціальним обладнанням.

• Забезпечення додаткового штату педагогічних працівників (асистента вчителя (вихователя), учителя-дефектолога, учителя-логопеда, практичного психолога, учителя-реабілітолога) з метою надання дитині психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг згідно з індивідуальною програмою розвитку.

• Формування в шкільному колективі відповідних цінностей: цінність кожної дитини, права людини, повага до багатоманітності, співпраця та ін.

• Активне залучення батьків до процесу навчання дитини.

• Залучення додаткових ресурсів місцевої громади.

Переваги інклюзивного навчання для батьків дітей з ООП:

• Можливість співпраці й активного залучення до освітнього процесу дитини.

• Краще розуміння індивідуальних особливостей розвитку та потреб своєї

дитини.

• Підтримка у визначенні мети індивідуальної освітньої траєкторії для своєї дитини.

Розбудова інклюзивної освіти та впровадження інклюзивного навчання передбачає зміни на рівні державної освітньої політики, на рівні практичної роботи закладів освіти, «табл..1.2» а також зміни у ставленні на рівні кожної окремої людини [8].

Таблиця 1.2.

Чинники розвитку інклюзивної освіти

Розвиток позитивного ставлення до концепції інклюзії; учнів з ООП, можливостей їхнього навчання тощо	Формування позитивного ставлення до інклюзивного навчання необхідно здійснювати на всіх рівнях – від системи навчання студентів педагогічних закладів освіти до системи підвищення кваліфікації вчителів-практиків. Водночас необхідна просвітницька робота в суспільстві та формування відповідної громадської думки стосовно інклюзії
Політика і лідерство спрямовані на надання підтримки на рівні держави, органів управління освіти, громади, закладів освіти	Національна політика і законодавство мають узгоджуватися з міжнародною політикою. У закладах освіти доцільно створювати «команди лідерів» з інклюзивного навчання. Також важливо формувати переконання, що інклюзія – це справа, за яку всі спільно несуть відповідальність. Адміністрації варто налагодити контакти зі спеціальними закладами освіти, надаючи в такий спосіб колективу педагогів допомогу для навчання дітей з ООП, сприяючи обміну досвідом
Процеси, що відбуваються у закладах освіти, мають ґрунтуватися на практичній інноваційній діяльності	Аби заклади освіти працювали ефективно, необхідно, щоб вони могли забезпечувати додаткові потреби у навчанні для усіх учнів. Педагоги мають стати вчителями для всіх дітей, незалежно від наявності ООП. Педагогічним працівникам потрібно навчитися працювати в командах для здійснення комплексного супроводу задля досягнення спільної мети
Гнучкі освітні програми і викладання (застосування диференційованого викладання, спеціальних педагогічних підходів, адаптацій / модифікацій)	Загальна якість освіти покращиться, якщо педагоги будуть використовувати методи і форми викладання таким чином, аби вони відповідали найкращій практиці навчання
Залучення громади для досягнення успіху (якнайширше використання її ресурсів та залучення до діяльності закладу освіти)	Заклади освіти мають налагоджувати партнерські зв’язки з громадськими об’єднаннями та іншими організаціями місцевої громади, брати активну участь у житті місцевої громади. Найважливіша група як у громаді, так і у спільноті закладу освіти, – батьки. Без співпраці та допомоги батьків інклюзія неможлива
Постійний моніторинг власної професійної діяльності	Рефлексія – рушій професійного та особистого вдосконалення педагога. Освітянам слід постійно навчатися. У процесі рефлексії важливо аналізувати й обговорювати різні аспекти та досвід інклюзивного навчання

Розуміння сутності та переваг інклюзивної освіти, а також основних чинників її розбудови є передумовою для її успішного розвитку.

1.2. Ступінь наукової розробки питання інклюзивної освіти в Україні

Інклюзивна освіта передбачає створення освітнього середовища, яке б відповідало проблемам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку та надавало б їй можливість навчатися в умовах загальноосвітньої школи за місцем проживання [2]. Навчання у інклюзивному середовищі неможливе без гнучкої, індивідуалізованої системи. Отже, справжня інклюзія передбачає внесення певних змін у методику роботи загальноосвітнього навчального закладу, що задовольняло б потреби всіх учнів.

Слід зазначити, що процес впровадження інклюзивної форми освіти у окремі загальноосвітні навчальні заклади розпочався у 2008 році. Впровадженню інклюзивного навчання передувало опитування вчителів, асистентів учителів, батьків школярів щодо впровадження інклюзивного навчання. Разом з тим, було проведено ґрунтовні статистичні дослідження з метою з’ясування стану реалізації ідеї інклюзивного навчання у школах України.

Зокрема варто відзначити, що в рамках комплексної теми «Науково-методичне забезпечення інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами» у 2012 році було проведено анкетування у загальноосвітніх навчальних закладах України з метою виявлення інклюзивних зрушень у структурі шкільної освіти [4]. Безпосередньо анкетування проводилося у навчально-виховному комплексі «Школа-ліцей № 3» м. Сімферополь; у ЗОШ І-ІІІ ст. № 16 м. Севастополь; СЗШ

№ 95 м. Львів; СЗШ № 51 м. Львів. Отримані статистичні дані було детально проаналізовано з урахуванням особливостей різних груп респондентів (адміністрація, учителі, батьки, асистенти та учні), що брали участь в експерименті.

Варто зазначити, що зазначене статистичне дослідження, проведене Київським міжнародним інститутом соціології, виявило позитивні зрушення у впровадженні інклюзивного навчання та визначило подальші перспективи розбудови інклюзії в Україні. Слід підкреслити той факт, що за результатами дослідження було здійснено порівняльну характеристику тенденцій розвитку інклюзивної освіти в школах України.

У межах досліджуваної проблеми вважаємо за доцільне представити деякі статистичні дані зазначеного дослідження з метою оцінки факторів, які мають позитивний або негативний вплив на визначений нами предмет дослідження. Зокрема, у межах дослідження було здійснено опитування батьків школярів на предмет доцільності надання спеціальної індивідуальної допомоги дітям з особливими освітніми потребами та роль асистента вчителя у процесі організації навчання дітей з особливими потребами. Аналіз отриманих результатів довів, що левова частка батьків (83,77 %) підтримують думку про необхідність надання допомоги дітям зі спеціальними освітніми потребами та провідної ролі асистента вчителя у вирішенні цього питання «табл. 1.3.». Варто зазначити, що 95,68 % учителів поділяють цю думку.

Таблиця 1.3

Відповіді батьків про обов’язки асистентів допомагати на уроках дітям з особливими освітніми потребами

Установлено, що у межах проведеного дослідження було проведено опитування асистентів учителя за тематичною категорією «Орієнтація на професійний розвиток». Результати відповідей асистентів учителів викликали особливу цікавість. Це пояснюється кількома факторами: по-перше, посада асистента вчителя є новою посадою у шкільній структурі, яка до нині мала місце лише у окремих експериментальних навчальних закладах; по-друге, упровадження цієї посади не має відповідного практичного досвіду попередніх років. Відтак, функціональні обов’язки, організаційно-правове та дидактико-методичне забезпечення діяльності асистентів учителя є провідним напрямом наукових розробок сьогодення. Зауважимо, що результати опитування цієї категорії респондентів не порівнювалися, оскільки таке дослідження відбувалося вперше. Результати опитування асистентів учителя за тематичною категорією «Орієнтація на професійний розвиток» дали можливість стверджувати, що переважна кількість респондентів налаштована на професійний розвиток, оскільки 72,31 % опитаних стверджувально відповіли на відповідні запитання. Так у зазначеній тематичній категорії спостерігаються аналогічні тенденції в окремих школах. Зокрема, асистенти школи № 3 м. Сімферополь дали 71,79 % позитивних відповідей, а школи № 95 м. Львів — 73,08 % стверджувальних відповідей.

У таблиці 1.4. представлено розподіл відповідей асистентів учителів щодо ефективності співпраці між школою і громадою. Отримані дані свідчать про гарні взаємовідносини між школою і громадою з позиції асистентів учителя як в окремих

школах, так і в цілому.

Таблиця 1.4.

Розподіл відповідей асистентів учителя щ одо співпраці між школою і громадою

В цілому, як зазначають дослідники Коваль Л.В. та Рубан О.М., в досліджуваних школах спостерігається значна підтримка інклюзивних методичних підходів, про що свідчать відповідні дані. Поряд з цим 26,67 % опитаних негативно

відповідають на питання, пов’язані з даною тематичною категорією.

Враховуючи актуальність порушеної тематики, Коваль Л.В. та Рубан О.М., окрім питань, пов’язаних із впровадженням інклюзивної форми навчання та виявленням ставлення до інклюзії різних категорій респондентів, також визначили пріоритетні функції асистентів педагога, якими їх вбачають основні учасники навчально-виховного процесу: батьки, учителі з метою окреслення посадових обов’язків асистента вчителя. Відтак, основними було виділено такі посадові обов’язки: допомога на уроках дітям з особливими освітніми потребами; складання індивідуальних планів; адаптація навчальних програм; опіка дитини з особливими освітніми потребами у позаурочний час [4].

Отже, підсумовуючи отримані результати щодо впровадження інклюзивного навчання на теренах України, ми виявили достовірні дані, які розкривають позитивні та проблемні сторони цього процесу. Отримані результати переконали нас в актуальності обраної тематики та доцільності здійснення соціологічного опитування жителів Дворічанського району щодо рівня їхньої обізнаності в особливостях інклюзивного навчання в Україні. Вивчення наукової літератури з проблеми інклюзивного навчання та попередніх соціологічних опитувань переконали нас у необхідності подальшого удосконалення та розробки науково-

методичного забезпечення інклюзивної освіти в Україні.

РОЗДІЛ ІІ

ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ ОБІЗНАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ДВОРІЧАНСЬКОГО РАЙОНУ ЩОДО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

2.1. Методологія соціального дослідження

Дослідження щодо обізнаності та поінформованості населення Дворічанського району щодо інклюзивного навчання було проведено впродовж травня-жовтня 2019 року.

Мета дослідження: визначити рівень обізнаності населення Дворічанського району щодо навчання дітей з особливими освітніми потребами для з’ясування взаємовідносин між школою і громадою, а також ставлення населення району до навчання дітей з особливими освітніми потребами.

Дослідження складалось з декількох компонентів, кожен з яких мав власні завдання та був реалізований різними дослідницькими методами. Дослідження проходило в 3 етапи:

1. Попередній етап – збір та аналіз інформації про впровадження інклюзивної освіти в загальноосвітніх школах Дворічанського району – методом вивчення нормативно-правової документації та документації щодо реалізації інклюзивного навчання в початкових школах району.

2. Основний етап – репрезентативне опитування жителів району.

3. Заключний етап – узагальнюючий аналіз результатів опитування та їх графічне представлення.

Попередній етап. Було вивчено Закон України «Про освіту», постанову Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 № 872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» [10], постанову Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 588, інструктивно-методичний лист від 18.05.2012 року № 1/9-384 «Організація навчально-виховного процесу в умовах інклюзивного навчання» [9], індивідуальні програми розвитку, навчальні програми та плани робочого навчального плану Тавільжанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області.

Основний етап – опитування. Для того, щоб отримати найбільш точні оцінки рівня обізнаності населення Дворічанського району щодо навчання дітей з особливими освітніми потребами, ми використали метод «соціальної оцінки». Соціальна оцінка передбачає залучення в дослідження всіх категорій та верст населення району.

(Додаток А)

Рис.2.1.Гендерний та віковий розподіл респондентів опитування

Для дослідження були використані наступні методи:

• Опитування;

• Інтерв’ювання;

• On-line опитування [1];

• Анкетування.

Питання для анкетування були розроблені таким чином, щоб можна було після обробки даних та їх аналізу дати відповіді на такі питання, а саме:

• яке ставлення населення до інклюзивного навчання, як одного із основних напрямів реформування системи освіти;

• що формує таке ставлення громадськості до навчання дітей із особливими освітніми потребами;

• звідки населення отримуює інформацію про інклюзивну освіту в Україні;

• визначити рівень поінформованості громадськості щодо навчання дітей з особливими освітніми потребами.

Все це в цілому повинно дати відповідь на такі питання: у якій мірі населення досліджуваного регіону Харківської області володіє інформацією реформування освіти, а саме інклюзивного навчання; чи є потреба у просвітницькій діяльності; у разі потреби хто повинен займатись просвітницькою діяльністю та нести відповідальність за це; чи потрібно коригувати ставлення суспільства до концепції інклюзії, учнів з ООП, можливостей їхнього навчання тощо.

Заключний етап. Опрацювання отриманих даних методами математичної статистики та наочне представлення результатів дослідження за допомогою стовпчастих діаграм (гістограм).

Отже, представлена методологія соціологічного дослідження гарантує отримання надійних кількісних даних та їх інтерпретацію для висунення та обґрунтування гіпотетичних висновків про те, який рівень обізнаності населення Дворічанського району щодо навчання дітей з особливими освітніми потребами. А також дає підстави для розробки шляхів підвищення рівня обізнаності населення району щодо інклюзивної освіти та особливостей її впровадження в Україні.

2.2. Результати соціологічного опитування щодо навчання дітей з особливими освітніми потребами

Опитування населення показало, що більшість опитаних вважають, що

проблема освіти дітей з особливими потребами є важливою для нашого суспільства.

• Чи відоме Вам поняття «дитина з особливими освітніми потребами»

Аналіз результатів анкетування показав, що левова частка опитаних жителів району володіють інформацією стосовно поняття «дитина з особливими освітніми потребами», а 4 % населення навіть і не чули про таке поняття.

• Чи знаєте Ви, що таке інклюзивна освіта?

Більша частина населення, знає, що таке інклюзивна освіта та навіщо вона

створена.

• Інформація з яких джерел надає Вам уявлення про інклюзивну освіту

Більшість респондентів отримуює найповніше інформацію про інклюзивну освіту з телевізійних новин та Інтернет-ресурсів, але можна виділити групи людей, які отримують інформацію з книжок, від друзів, від учителів.

• Ваше ставлення до інклюзивної освіти в цілому як напряму державної

політики:

З даної діаграми можна побачити, що у людей склалося як і позитивне ставлення, так і негативне, тобто все одно відношення людей двояке, що дає можливість на переосмислення щодо запровадження інклюзивної освіти.

• Як Ви вважаєте, усі діти з особливими освітніми потребами мають інвалідність?

Необхідно зазначити, що більша частина опитаних не володіє в повній мірі інформацією про дітей з особливими освітніми потребами. Так, як їм важко було відповісти, чи усі діти з ООП мають інвалідність, звичайно, не всі. Тобто під категорію інклюзивної освіти можуть підпадати не тільки учні з інвалідністю, а й внутрішньо переміщені особи, діти-біженці та діти, які потребують додаткового та тимчасового захисту, особи, які здобувають спеціалізовану освіту та/або можуть прискорено опанувати зміст навчальних предметів, учні з особливими мовними освітніми потребами (наприклад, ті, які здобувають загальну середню освіту мовами, що не належать до слов’янської групи мов) тощо.

• Чи є діти з особливими освітніми потребами у Вашому оточенні? Якщо так, то ким вони вам доводяться:

З діаграми видно, звичайно, що у більшості населення немає в оточенні дітей з особливими освітніми потребами, але якщо говорити про нашу державу, то за даними Міністерства праці та соціальної політики України, в нашій державі проживає близько 170 тисяч дітей-інвалідів.

• Якщо є, то яке Ваше особисте ставлення до них?

Більшість населення готова допомагати дітям з ООП, частина співчуває на емоційному рівні, але, на жаль, є 33% опитаних, у яких нейтральне ставлення до особливих дітей.Ми живемо в складний і неспокійний час, а причини занепаду нашої моралі ми пояснюємо, виправдовуємо економічною та екологічною кризами, недоліками ринкових стосунків тощо. Глобальні проблеми, що їх має розв’язувати людство, дедалі більше загострюються, а конфлікти стають усе не безпечнішими, і тому зростає усвідомлення необхідності співпраці людей і привабливість ідей толерантності.

• А чи знаєте Ви, хто такий «асистент учителя»?

Більшій частині населення відоме поняття «асистент учителя», навіть деякі розповідають, які обов’язки повинна мати людина з такою спеціальністю.

• Оцініть, будь ласка, доцільність упровадження інклюзивної освіти:

Більшість вважає, що запровадження інклюзивної освіти повинно залежити від конкретних обставин, під час опитування були зауваження, що, наприклад, діти з порушенням психічного розвитку повинні навчатися тільки в спеціальних закладах навчання, що вони тільки заважають навчальному процесу, діти відволікаються на поведінку особливих дітей.

• Чому, на Вашу думку, держава впровадила інклюзивну освіту?

Слід зазначити, що більшість респондентів не розуміє впровадження освітньої реформи стосовно дітей з особливими освітніми потребами, так як держава не скорочує спеціальні заклади навчання, а навпаки надає людині вибір. На сьогодні в структурі загальної середньої освіти є кілька варіантів, як діти з особливими освітніми потребами можуть здобувати загальну середню освіту. Це загальноосвітні школи з інклюзивними та спеціальними класами, спеціальні школи, навчально-реабілітаційні центри.

• Чи хотіли б Ви підвищити знання з приводу інклюзивної освіти?

Більша частина опитаних має бажання розширити свої знання щодо особливостей інклюзивного навчання в системі освіти. Вони пояснюють це тим, що з кожним роком у школі з’являються інклюзивні класи, і їм, як батькам, хотілося б дізнатися: «Хто такі діти з ООП?»

• Чи достатня, на Вашу думку, кількість інформації про навчання дітей з особливими освітніми потребами?

У більшості опитаних відповідь «у чомусь так, у чомусь ні» і «скоріше, ні», це говорить про те, що не достатня кількість інформації про навчання дітей з особливими освітніми потребами.

• Чи варто включати в інклюзивний клас дитину з психічними відхиленнями?

Майже всі респонденти проти того, щоб дітей з психічними вадами не включали в класи загальноосвітніх навчальних закладів, вони мають бути ізольовані від інших дітей під час навчання, таким дітям потрібно навчатися в спеціальних закладах освти та, тим паче, ще й не тільки з вчителями чи асистентами вчителів, для цих дітей повинні бути залучені лікарі.

• Як Ви вважаєте, чи мають право батьки дітей з особливими освітніми потребами на вибір навчального закладу?

Більшість опитаних надає перевагу тому, щоб батьки обирали, в якому закладі

буде навчатися їхня дитина з ООП. І законом про інклюзивну освіту це підтверджується. Батьки мають право обрати інклюзивну освіту, але саме батьки, а не дитина.

• Чи мають право батьки учнів класу на вибір стосовно того, щоб у класі, де навчаються їхні діти, були діти з нозологіями.

92% опитаних впевнені в тому, що батьки здорових дітей мають також право на вибір стосовно перебування дітей з нозологіями в їхньому класі.

• Чи знаєте Ви, що таке інклюзивно-ресурсний центр?

З даної діаграми яскраво видно, що левова частка населення навіть нічого і не чула про таку організацію, а це говорить, що населення не в повній мірі володіє інформацією про інклюзивно-ресурсний центр.

Підведемо перші підсумки дослідження. До першого завдання соціологічного дослідження: більшість населення розуміє поняття «дитина з особливими освітніми потребами», знає, що освітня система, яка ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу і більшість із них отримує інформацію із телевізійних новин та Інтернет-ресурсів.

Більша частина опитаних має бажання розширити свої знання щодо особливостей інклюзивного навчання в системі освіти. Вони пояснюють це тим, що з кожним роком у школі з’являються інклюзивні класи, і їм, як батькам хотілося б дізнатися: «Хто такі діти з ООП?»

І прикро те, що більша частина населення не знає, що інклюзивно-ресурсні центри проводять комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, надають послуги дітям з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років, здійснюють консультативну та просвітницьку діяльність з батьками.  

2.3. Шляхи підвищення рівня обізнаності населення району щодо інклюзивної освіти та особливостей її впровадження в Україні

Враховуючи отримані результати, можна зазначити, що не тільки населення, але й навіть учительська спільнота є недостатньо обізнаними щодо інклюзивної освіти та планів по її впровадження, що, насамперед, зумовлено низьким рівнем інформаційно-просвітницької роботи в цьому напрямку з боку держави та ЗМІ.

Фактично всі опитані вважають, що проблема освіти дітей з особливими потребами є важливою для нашого суспільства. Більшість це пов’язує з тим, що в нашій країні існує реальна проблема обмеження прав інвалідів, і таку ситуацію треба змінювати.

Існуючі батьківські стереотипи та побоювання можуть бути подолані через постійну просвіту та поширення інформації про принципи та можливості інклюзії.

Інформаційно-просвітницька кампанія забезпечить розуміння та підтримку інклюзивної освіти з боку населення.

Проводити інформаційно-просвітницьку роботу з підвищення рівня обізнаності громадськості про дітей з особливими освітніми потребами в нашому районі ми пропонуємо через:

• громадські об’єднання (проведення лекцій, тренінгів, семінарів);

• загальношкільні батьківські збори (виступи психологів, соціальних педагогів, дефектологів, логопедів);

• поширення інформаційних матеріалів у засобах масової інформації, а саме, районної газети (досвід шкіл з інклюзивними класами);

• розповсюдження інформаційних буклетів (Додаток Б) через громадськість (селищні ради, сільські бібліотеки та магазини) (Додаток В)

Підвищення рівня обізнаності громадськості про дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, запобігання дискримінації, формування позитивного ставлення до таких дітей та їх батьків потрібно систематично, так як залучення є одним з важливих видів реалізації прав людини, воно сприяє розвиткові почуття людської гідності. Інклюзивна система освіти почала свій розвиток з громадського руху, який поставив під сумнів ефективність спеціальної освіти для дітей з особливостями психофізичного розвитку. В останні роки інклюзивні підходи до навчання і виховання всіх дітей у звичайних групах і класах знайшли загальне визнання та підтримку. Всі діти, молодь і дорослі по можливості мають навчатися разом, незалежно від їхніх проблем, вад і відмінностей. Для цього потрібні узгоджені дії вчителів, адміністраторів, родин та громадськості.

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумок соціологічного дослідження, можна зробити наступні висновки:

• ставлення населення до впровадження інклюзивної освіти і позитивне, і негативне, тобто все одно відношення людей двояке, що дає можливість на переосмислення щодо запровадження інклюзивної освіти;

• респонденти не в повній мірі обізнані щодо навчання дітей з особливими освітніми потребами, більш проінформовані, звичайно учителі, учні та батьки тих дітей, які ще навчаються в школі, більшій частині населення відоме поняття «асистент учителя»;

• більшість вважає, що запровадження інклюзивної освіти повинно залежити від конкретних обставин, під час опитування були зауваження, що, наприклад, діти з порушенням психічного розвитку повинні навчатися тільки в спеціальних закладах навчання, що вони тільки заважають навчальному процесу, діти відволікаються на поведінку особливих дітей;

• більшість респондентів не розуміє впровадження освітньої реформи стосовно дітей з особливими освітніми потребами, так як держава не скорочує спеціальні заклади навчання, а навпаки надає людині вибір;

• більша частина опитаних має бажання розширити свої знання щодо особливостей інклюзивного навчання в системі освіти;

• майже всі респонденти проти того, щоб дітей з психічними вадими не включали в класи загальноосвітніх навчальних закладів, вони мають бути ізольовані від інших дітей під час навчання, таким дітям потрібно навчатися в спеціальних закладах освіти та, тим паче, ще й не тільки з учителями чи асистентами вчителів, до цих дітей повинні бути залучені лікарі;

• більшість опитаних надає перевагу тому, щоб батьки обирали, в якому закладі буде навчатися їхня дитина з ООП. І законом про інклюзивну освіту це підтверджується. Батьки мають право обрати інклюзивну освіту, але саме батьки, а не дитина.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Визначення рівня обізнаності населення в питаннях навчання дітей з особливими освітніми потребами. On-line [Електронний ресурс]. https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSevmhoEvCWAsgs7ckGXmVGuMjSZvI-khZWmAzUHUGdO7-rLrQ/viewform?usp=sf_link – Назва з екрана.

2. Дворічанська районна державна адміністрація [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dvorichna-rda.gov.ua/info/page/2161 Інклюзія як нова філософія освіти // Радість дитинства – вільні рухи. – 2009. – № 4, С. 8.

3. Ервін Е. Підготовка вчителів та вихователів до роботи в інклюзивних класах та групах / Е. Ервін, Д. Кугельмас. – К. : Всеукраїнський фонд «Крок за кроком», 2000

4. Коваль Л. В., Рубан О. М. Здобутки та перспективи інклюзивної освіти в Україні за результатами соціологічного дослідження. Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови. 2013. Вип. 4(1). С. 205-220

5. Колупаєва А.А. Інклюзивна школа: особливості організації та управління : навч.-метод. посіб. / А.А. Колупаєва, Н.З. Софій, Ю.М. Найда та ін. ; [за заг. ред. Л.І. Даниленко]. – К., 2007. –128 с.

6. Колупаєва А. Основи інклюзивної освіти: навч.-метод. посіб. / А. А. Колупаєва, О. М. Таранченко, І. О. Білозерська та ін. ; за заг. ред.А. А. Колупаєвої. – К. : А. С. К., 2012. – 308 с.

7. Міністерство освіти і науки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/tag/inklyuzivne-navchannya. – Назва з екрана.

8. Придатченко П. М. Інклюзивна освіта: стан і перспективи розвитку в Україні / П. М. Придатченко // Наук.-метод. зб. – К. :ФО – 2007. – 180 с.

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. № 872 про «Порядок організації інклюзивного навчання у загальнооствітніх навчальних закладах».

10. Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання. Наказ МОН № 912 від 01.10.10 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://osvita. ua/legislation/Ser_osv/9189/. – Назва з екрана.

11. Про становище інвалідів в Україні. Національна доповідь / Мінпраці України, Держ. установа “Наук.дослід. ін-т соц.-труд. відносин”. – К., 2013. – 198 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Респонденти дослідження різних професій

Продовження додатка А

Респонденти дослідження різних професій

ДОДАТОК Б

Інформаційний буклет «Дворічанський інклюзивно-ресурсний центр»,

розроблений авторкою спільно з керівником роботи в 2019 році

Продовження додатка Б

Додаток В

Розповсюдження інформаційних буклетів через громадськість

(селищні ради, сільські бібліотеки та магазини)

Продовження додатка В

Розповсюдження інформаційних буклетів через громадськість

(селищні ради, сільські бібліотеки та магазини)