Відділ освіти Горішньоплавнівської міської ради
Полтавської області
Дошкільний навчальний заклад «Казка» компенсуючого типу
Горішньоплавнівської міської ради
Полтавської області
О.В. Черкун
Особливості навчання
читання дошкільників
Горішні Плавні
2018
Черкун Ольга Валентинівна, учитель-логопед дошкільного навчального закладу «Казка» компенсуючого типу Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, стаж за фахом 25 років, кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії»
У методичній розробці розглянуто особливості розвитку фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторони мовлення дошкільників, психолого-педагогічні передумови оволодіння грамотою, проблеми навчання читання дошкільників з порушеннями мовлення. А також пропонуються деякі методики для найбільш цікавого і ефективного оволодіння малюком процесом читання.
Методична розробка адресована вчителям-логопедам, вихователям дошкільних закладів, учителям початкових класів, батькам.
Рецензенти: Л.П.Павленко, головний спеціаліст відділу
освіти Горішньоплавнівської міської ради
Полтавської області
І.Є.Гартман, завідувач дошкільного навчального закладу «Казка» компенсуючого
типу
Затверджено на засіданні методичної
ради ДНЗ «Казка» компенсуючого типу
протокол №2 від 30.11.2017року
ЗМІСТ
Вступ 4
РОЗДІЛ 1. Розвиток мовлення дитини в
онтогенезі 6
РОЗДІЛ 2. Розвиток фонетико-фонематичної сторони
мовлення 10
РОЗДІЛ 3. Розвиток лексико-граматичної сторони
мовлення 13
РОЗДІЛ 4. Розвиток зв’язного мовлення 15
РОЗДІЛ 5. Психолого-педагогічні передумови оволодіння
грамотою 24
РОЗДІЛ 6. Проблеми навчання читання дітей
з порушеннями мови 27
РОЗДІЛ 7. Методики навчання дошкільнят
читання 29
7.1. Методика аналітико-синтетичного читання. 30
7.2. Методика глобального читання. 31
7.3. Методика М.О. Зайцева (методика читання 33
по складах)
7.4. Методика Марії Монтессорі 34
7.5. Методика Глена Домана 35
7.6. Методика Л.Шелестової 36
7.7. Ребус-метод 37
7.8. Читання по складах для дошкільнят 40
7.9. Від звуку до букви 41
7.10. Динамічні кубики Чаплигіна 42
РОЗДІЛ 8. Правила навчання дитини читання 44
Список використаної літератури 47
ВСТУП
Згідно із Державною базовою програмою розвитку дитини « Я у світі» навчитися читати – не найголовніше завдання для дошкільняти.
Почавши вчити дитину читати треба дотримуватися деяких прінципів. Не треба визначати терміни протягом яких ви зобов'язані навчити дитину читати. У кожної дитини свої терміни придбання того чи іншого навику, тому поспішати не потрібно, якщо дитина не проявляє інтересу до читання. Грайте з малюком, малюйте, ліпіть, конструюйте з ним, кожен день читайте дитині вголос. Метою для навчання дитини читання в першу чергу повинно бути не саме навчання читання, а, насамперед, розвиток мовлення, мислення, логіки, розширення словникового запасу, формування граматичної будови мови, загальна підготовка до школи.
Останні кілька десятиліть спостерігається зростання числа психолого-педагогічних проблем, пов'язаних з підготовкою дітей до навчання в школі. Особливо ці труднощі виявляються у дітей з порушенням мовного розвитку. Несформованість фонематичного слуху, порушення звуковимови та складової наповнюваності слів, недостатній розвиток лексичних та граматичних засобів мови неминуче призводять до певних складнощів в освоєнні навичок читання.
Дослідники і педагоги відзначають, що, незважаючи на систему дошкільної освіти, впровадження нових програм підготовки дошкільнят до школи, все більше молодших школярів мають проблеми в початковій школі.
Ситуація ускладнюється і тим, що останні десятиліття в суспільстві домінує мода на раннє навчання дітей читання і іноземним мовам. Однак раннє навчання читання не призводить до запланованим результатам: дитина, яка вміє читати ще до школи, не завжди успішно навчається в початковій школі, не обов'язково проявляє інтерес до читання в подальшому, а багато дітей не можуть опанувати навичок повноцінного читання протягом усього навчання в школі. Дослідники цього феномену вважають, що однією з основних причин, яка визначає бажання батьків навчити дитину читати якомога раніше, є те, що для дорослих дитина стає елементом якогось престижу. При цьому не враховуються вікові можливості дитини і психологічні передумови навчання читання, виникнення яких робить цей процес природнім і успішним.
Проблеми навчання читання найбільш розроблені в психолого-педагогічній літературі (Л. Виготський, Д. Ельконін, В. С. Мухіна та ін.) і в логопедичних дослідженнях у зв'язку з труднощами засвоєння грамоти дітьми з різними дефектами мови і вадами психічного розвитку (Р.І. Лалаєва, Л.В. Венедиктова, Е.М. Мастюкова та ін.).
Отже, задача педагогів, батьків не лише навчити дитину читати, а й впливати на її особистісний розвиток загалом, який розуміється відповідно до структури особистості, як розвиток здібностей, характеру, досвіду, інтелекту, психофізіологічних властивостей (пам’яті, емоцій, відчуттів, сприйняття, мислення, почуттів, волі), а також фонетико-фонематичної сторони мови, лексико-граматичних категорій, зв’язного мовлення.
РОЗДІЛ 1
РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ ДИТИНИ
В ОНТОГЕНЕЗІ
Проблеми мовного розвитку дитини були, є і будуть предметом дослідження психологічної, педагогічної, лінгвістичної та інших наук. Мова – це специфічний спосіб формування і формулювання думок людиною за допомогою мовних засобів, мова тісно пов'язана з пізнавальними процесами, особливо з мисленням і є одним з факторів входження людини в соціум.
Мова являється основним засобом спілкування між людьми, вона розвивається і збагачується протягом усього життя, досягаючи найкращих результатів до 35-40 років.
Важливе значення для розвитку мови має дошкільне дитинство, в якому відбувається становлення основних аспектів мови, значне збагачення словника і накопичення досвіду нормативного мовного спілкування.
В психологічній літературі представлені дослідження дитячого мовлення, які розглядають мову на фоні загального розвитку і становлення пізнавальних процесів, а також як засіб спілкування та соціалізації дитини.
У лінгвістичному аспекті вивчаються процеси формування фонетичної, лексичної і граматичної сторони мовлення дитини. У ранньому дитинстві розвиток мови дитини відбувається в двох напрямках: вдосконалення розуміння чужої мови та становлення власної активної мови.
Таким чином, в онтогенезі мова дитини проходить кілька етапів і пов'язана з оволодінням всіма аспектами рідної мови як засобу спілкування.
Залежно від підходу в дослідженнях, розвиток дитячого мовлення можна розглядати як процес, пов'язаний з розвитком вищих психічних функцій (психологічний підхід - А.Н. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін.), або по окремим аспектам засвоєння рідної мови. Так, в процесі мовного розвитку дитини виділяються кілька етапів, причому дослідники по-різному вказують вікові межі кожного з етапів в залежності від провідного аспекту:
підготовчий - до одного року;
переддошкільний етап первісного оволодіння мовою - до 3 років;
дошкільний - до 7 років;
шкільний.
На першому етапі, який є підготовчим і займає проміжок від народження дитини до одного року, відбувається підготовка до оволодіння мовою. В цей час особливого значення набувають умови, в яких формується мова дитини: правильна мова оточуючих, наслідування дорослим і ін.
Другий етап - переддошкільний - займає період від одного року до 3 років. Це період становлення активної мови. Дитина проявляє особливу увагу до артикуляції оточуючих, багато і охоче повторює за дорослим і сама вимовляє слова. При цьому малюк ще плутає звуки, переставляє їх місцями, спотворює, опускає. Відбувається активне накопичення словникового запасу, а вживання слів стає більш змістовним. До початку третього року життя у дитини починає формуватися граматична будова мови. Спочатку дитина висловлює свої бажання і прохання одним словом, потім - примітивними фразами без узгодження. Поступово з'являються елементи узгодження і підпорядкування слів у реченні.
Третій етап – дошкільний (від 3 до 7 років) - у більшості дітей ще відзначається неправильна звуковимова. Спостерігаються дефекти вимови свистячих, шиплячих, сонорних звуків [р] і [л], рідше - дефекти пом'якшення, озвончения і йотаціі. На цьому етапі у дитини все більше розвивається слуховий контроль за власною вимовою, в деяких випадках дитина може вже самостійно виправити власну неправильну вимову звуків. Тобто, починає формуватися фонематичне сприйняття.
У цей період швидко збільшується словниковий запас. Паралельно відбувається і розвиток граматичної будови мови. У дошкільний період у дітей розвивається зв'язне мовлення. Після трьох років зміст висловлювань дитини ускладнюється, дитина вживає різні типи реченнь, збільшується ї обсяг.
Діти четвертого року життя можуть самостійно скласти коротку розповідь. Під час бесід їх відповіді на питання включають в себе все більше і більше речень. У нормі до чотирьох років дитина починає диференціювати всі звуки. У неї формуються фонематичні сприйняття, фонематичні уявлення. До цього ж часу закінчується формування правильної звуковимови і дитина говорить зовсім чисто.
В п'ять років дитина оволодіває одним з важких видів мовлення - монологічним мовленням: вона без додаткових питань складає переказ казки (оповідання) з 40 - 50 речень. В цей же період значно поліпшується фонематичне сприйняття: спочатку дитина починає диференціювати голосні і приголосні звуки, далі - м'які і тверді приголосні і, нарешті, - сонорні, шиплячі і свистячі звуки.
Протягом дошкільного періоду поступово формується контекстна (абстрактна, узагальнена, позбавлена наочної опори) мова. Контекстна мова з'являється спочатку при переказі дитиною казок, оповідань, потім при описі будь-яких подій з її особистого досвіду, її власних переживань, вражень. До моменту закінчення дошкільного періоду дитина засвоює граматичні категорії рідної мови, а також закономірності синтаксичного і морфологічного порядку, що дозволяє їй легко і невимушено спілкуватися в школі.
Четвертий етап розвитку мовлення дитини - шкільний (від 7 до 17 років). Головна особливість цього етапу в порівнянні з попереднім - це її свідоме засвоєння. Діти опановують звуковий аналіз, засвоюють граматичні правила побудови висловлювань. Провідна роль при цьому належить новому виду мовлення - писемному мовленню.
Особливе значення для оволодіння читанням має розвиток фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторони дитячого мовлення. Розглянемо ці аспекти більш докладно.
РОЗДІЛ 2
РОЗВИТОК ФОНЕТИКО-ФОНЕМАТИЧНОЇ СТОРОНИ МОВЛЕННЯ
Під фонетичною стороною мови розуміють вимову всіх звуків мови як узгодженої роботи всіх відділів мовленнєвого апарату, що включає в себе відповідні відділи центральної нервової системи і власне мовний апарат, який є периферичним відділом мовнорухового аналізатора, в який входять: дихальний, голосовийі і артикуляційний апарат.
Фонематична сторона вимови - сприйняття фонем мови як змісторозрізних одиниць, що забезпечують інформаційну функцію мови. В онтогенезі розвиток всіх аспектів мови відбувається поступово і пов'язаний із загальним розвитком дитини, тому, за дослідженнями фахівців, порушення в центральній нервовій системі або в периферичному відділі мовнорухового аналізатора призводять до порушень в першу чергу фонетико-фонематичної сторони мови.
В оволодінні вимовою головна роль належить слуховому сприйняттю. Вже у віці 2-4 місяців, коли у дитини виникає спочатку гуління, а потім лепет, відбувається первинний розвиток фонематичного слуху: дитина прислухається до звуків, відшукує джерело звуку, повертає голову до мовця. Далі в лепеті з'являються чіткі звуки, які ще недостатньо стійкі, проте до року дитина вже впевнено вимовляє прості по артикуляції звуки (голосні [а], [у], [і], приголосні [п], [б], [м], [н], [т], [д], [к], [г]).
У віці до року дитина добре розуміє інтонацію і реагує на тон зверненої до неї мови.
Становлення вимови у різних дітей відбувається в різні терміни: одні діти вимовляють більше число звуків і більш чітко, інші - менше і менш чітко. Якість вимови звуків мови залежить від стану і рухливості органів мовлення, в першу чергу, артикуляційного апарату, який тільки починає активно розвиватися.
На другому році життя активно вимовляються більш складні за артикуляцією звуки - [е], [и], [і], однак приголосні у них вимовляються як м'які - [т '], [д'], [з '], [з']. Зростає здатність до наслідування мови дорослих, розвивається розуміння мови інших людей. В цей же час дитина активно вживає в самостійній мові прості за структурою слова.
Удосконалення рухливості артикуляційного апарату на третьому році життя наближає вимову дитини до загальноприйнятого, однак складні за артикуляцією звуки в дитячій мові замінюються простими, наприклад, замість [ц] вимовляється
[т '] або [з'], [ч '] і [ш] замінюються [т '] і [з'], а [л] і [р] - [л '] або [й']; чітко оформляється артикуляція [ф], [ф '] і [в'].
У цьому віці фонематичні сприйняття вже розвинені досить добре: діти майже не змішують близькі за звучанням слова і в своїй вимові намагаються зберегти складову структуру слова .
На четвертому році життя відбувається подальше зміцнення артикуляційного апарату, а в мові з'являються тверді приголосні, шиплячі звуки, правильно вимовляються слова зі збігом кількох приголосних. У цей час дити чують помилки у вимові інших, легко розрізнюють близькі за звучанням звукосполучення і слова. У них відбувається подальший розвиток фонематичного сприйняття.
На п'ятому році життя у дітей збільшується рухливість артикуляційного апарату. Більшість дітей правильно вимовляють шиплячі звуки, сонорні - [л], [р], [р'], у деяких з них залишається нестійка вимова свистячих і шиплячих звуків, які можуть взаємозамінюватися: в простих словах діти чітко вимовляють дані групи звуків, а в складних і малознайомих – замінюють.
До шести років у дітей формується правильна вимова всіх звуків рідної мови і слова різної складової структури. Добре розвинений фонематичний слух дозволяє дитині виділити наявність заданого звука з ряду інших звуків, склади або слова із заданим звуком з ряду інших слів, диференціювати близькі за звучанням фонеми, визначити кількість звуків у слові, називати послідовно звуки у словах, робити звуковий аналіз слів. Дитина може скласти слово із заданих звуків.
Таким чином, до моменту надходження в школу у дитини сформована звуковимова, яка забезпечує успішне навчання грамоти.
РОЗДІЛ 3
РОЗВИТОК ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНОЇ СТОРОНИ МОВЛЕННЯ
Під лексико-граматичною стороною мовлення розуміють словниковий запас і граматично правильне його використання у своїй вимові.
Граматична сторона мови включає в себе володіння способами словозміни і словотворення, а також уміння складати граматично правильні словосполучення і речення.
У два роки словник дитини складається близько з 350 слів, де кожне слово співвідноситься з конкретним предметом або дією. Пасивний словник більше активного: дитина добре розуміє звернену мову і виконує інструкції дорослого.
Граматична будови мови засвоюється дитиною поетапно. Першими з'являються називний відмінок однини і множини, знахідний відмінок іменників; наказовий спосіб, форма 3-ї особи однини теперішнього часу дієслів. Речення складається з трьох-чотирьох слів.
До трьох років у словнику дитини налічується більше 1200 слів. З’вляються слова-узагальнення, що позначають родові поняття; уточнюються та розширюються значення слів; обсяг словника збільшується за рахунок збагачення життєвого досвіду дитини, спілкування з оточуючими дорослими. В її мові з'являються прості прийменники: в, на, у, е. Речення складається з 5-6 слів. Лексико-граматичні відносини в ньому виражаються за допомогою прийменників і флексій. Закріплюється узгодження прикметників з іменниками в непрямих відмінках.
До чотирьох років словниковий запас зростає до 1700-2000 слів. З'являються складні прийменники: через, з-під, із-за. Закріплюється узгодження прикметника з іменником. Речення стає більш поширеним, з'являються складносурядні і складнопідрядні речення з союзами щоб, тому що, який.
До п'яти років діти вживають сліва, що позначають основні геометричні форми, знають вимірювання деяких величин, більш-менш точно орієнтуються у просторі. Словник складається із 2100 слів. В цей віковий перід діти опановують всіма типами відмінювання іменників. Але спостерігаються труднощі вживання іменників у родовому і місцевому відмінках множини. До цього часу діти засвоюють основні форми узгодження слів. Після п'яти років діти виділяють частини предметів, засвоюють властивості предметів, починають вживати слова, що позначають абстрактні поняття.
Таким чином, до кінця дошкільного періоду, до моменту надходження в школу, діти мають досить різноманітний словник і в достатній мірі володіють граматичною будовою рідної мови. По тому, як діти будують свої висловлювання, можна робити висновки про рівень їх мовленнєвого розвитку .
РОЗДІЛ 4
РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ
Розвиток мовлення у дітей - тривалий і трудомісткий процес, який передбачає засвоєння малюком спочатку звуків, потім їх поєднань, які пізніше стануть словами. Розвитку зв'язного мовлення малюка сприяє постійне спілкування з батьками та інші фактори, які є основою формування активного і пасивного словникового запасу.
Фактори розвитку зв'язного мовлення у дитини:
спілкування з батьками;
гра;
навчання;
побутова діяльність;
творча діяльність.
В умовах, коли в сім'ї відбувається правильне, постійне спілкування з усіма її членами, дозвілля і відпочинок сім'ї проходить активно, розвиток мови, як правило, проходить успішно. Проте в сучасному світі, коли дорослим часто не вистачає часу приділяти достатньо уваги своїм дітям, процес спілкування в сім'ї відбувається менш активно, кожен зайнятий своєю власною справою, проводить дозвілля наодинці або в мовчанні, розвиток зв'язного мовлення дитини може затримуватися.
Роль дошкільного дитячого закладу в процесі розвитку зв'язного мовлення
Згідно із Законом України «Про освіту» кожна дитина дошкільного віку повинна отримати дошкільну освіту. Дитячий садок дозволяє дитині отримувати всебічний розвиток, набувати навички спілкування з дорослими, однолітками в умовах навчального, творчого процесу, ігор та активного дозвілля .
Роль сім'ї в процесі розвитку зв'язного мовлення
Однак відвідування дитсадка малюку ніколи не
замінить спілкування з батьками. Батькам обов’язково необхідно виділяти хоча б кілька хвилин в день, щоб займатися з малюком за наступними напрямками:
поповнення словникового запасу дитини на основі ознайомлення з навколишнім світом;
уточнення значення різних слів і можливих способів їх вживання;
засвоєння і вживання в мові різних словосполучень;
розвиток фонетичного слуху у дитини;
розвиток дикції дитини;
вироблення правильної звуковимови;
розвиток зв’язного мовлення.
Основна функція зв'язного мовлення - комунікативна. Вона розвивається в двох основних напрямках - діалозі і монолозі.
Розвиток обох форм зв'язного мовлення відіграє провідну роль в процесі мовного розвитку дитини і відбувається поступово разом з розвитком мислення, діяльності і спілкування.
На першому році життя, закладаються основи майбутнього зв'язного мовлення в процесі активного емоційного спілкування з дорослим,. На основі розуміння, спочатку дуже примітивного, починає розвиватися активна мова дітей. Далі, до початку другого року життя з'являються перші змістовні слова, які пізніше використовуються дитиною для позначення предметів. Поступово з'являються перші речення. На третьому році життя швидкими темпами розвивається розуміння мови, власна активна мова, різко зростає словниковий запас, ускладнюється структура речень. Діти користуються діалогічною формою мови.
Головною особливістю дошкільного віку є виникнення планувальної функції мови. Вона набуває форму монологічної, контекстної. Діти засвоюють різні типи висловлювань (опис, розповідь, міркування) з опорою на наочний матеріал і без нього. Ускладнюється синтаксична структура оповідань, збільшується кількість складносурядних і складнопідрядних речень. У роботі з дошкільниками використовується бесіда як словесний метод навчання, як специфічний вид заняття та як прийом. Бесіда - важлива частина будь-якого заняття, наприклад, вступна, пояснювальна, узагальнююча бесіда, бесіда-супровід будь-якої діяльності тощо. Бесіда як метод навчання — складний вид заняття, адже вимагає максимум концентрації уваги і зосередженості дитини на темі розмови, передбачає достатній рівень знань про те, що обговорюватимуть. Отже, бесіда використовується в сукупності з іншими методами (розгляд картини, художнє читання, розповідь) і вимагає ретельної підготовки як від дітей, так і від дорослого.
У процесі бесіди діти навчаються логічно мислити, швидко пригадувати, аналізувати, порівнювати, висловлювати судження, робити висновки, формулювати власні думки. Діалог, який виникає між дітьми та педагогом упродовж бесіди, сприяє формуванню вміння слухати та розуміти співрозмовника, зрозуміло відповідати, ясно висловлювати власні думки, поважати думки іншого, не відходити від теми обговорення, стримувати своє безпосереднє бажання висловитися, коли висловлює думку інша дитина — тобто відбувається виховання культури діалогу. В процесі бесіди дитина передусім планує своє висловлювання, вчиться вислухати думку іншої людини. Бесіда активізує, уточнює та збагачує лексичний запас дітей.
Важливою є тематика бесід із дітьми. Основною в дошкільному закладі є узагальнювальна бесіда. ЇЇ головна мета - систематизація, узагальнення, уточнення та поширення знань і досвіду дітей з певної теми. Бесіда, як правило, відбувається у вигляді чергування запитань та відповідей. Логічна структура бесіди передбачає три послідовні частини, кожна з яких має свою мету та способи реалізації — початок, основна частина та заключна, підсумкова.
На початку бесіди вихователь намагається зосередити увагу, активізувати мислення, викликати в уяві дітей живі, яскраві образи, пов'язані з темою бесіди, створити відповідний емоційний настрій, націлити малюків на обговорення певного кола питань. Почати бесіду можна по-різному: зі звернення до досвіду дітей, з розповіді педагога, з показу іграшки або предмета, проблемного запитання, загадки, вірша, що стосуються теми бесіди.
Основна частина бесіди може складатися з кількох логічно завершених частин — розгляд картини, художнього читання, обговорення елементів продуктивної діяльності дітей, — кожна з яких має закінчуватися узагальненням педагога щодо основних позицій, думок, що були висловлені.
Педагогу треба бути дуже тактовним у оцінці дитячих думок, висловлювань, щоб не принизити, не загасити бажання висловлювати думки, прагнення виявляти активність співрозмовника. Важливо навчитися не нав'язувати дітям власну думку, пам'ятаючи про величезну силу педагогічного авторитету, давати їм можливість самостійного вибору.
У процесі керівництва бесідою педагогу потрібно враховувати індивідуальні особливості дітей, намагатися об'єднати бесідою всіх дітей, визначивши для кожного посильне завдання. Не можна насильно вимагати від дитини відповіді, краще дати їй можливість послухати інших, приєднатися до чиєїсь позиції, погодитися чи навпаки заперечити. Бездумне висловлювання, яким дехто з вихователів підміняє поняття «мовленнєва активність», краще замінити на уважне слухання.
У дошкільному закладі діти навчаються двум основним формам монологу — самостійної розповіді та переказу. Під час самостійної розповіді дитина самостійно обирає зміст та форму свого висловлювання, під час переказу матеріалом для висловлювання є літературно-художній текст.
Переказ — свідоме відтворення літературного зразка в усному мовленні. У процесі переказу дитина запам'ятовує та застосовує емоційні, образні слова та словосполучення з тексту, готові мовленнєві форми (граматичні конструкції, міжфразові зв'язки).
Розповідь — самостійно розгорнуте викладення дитиною певного змісту в будь-якій літературно-мовній формі. Це складніший порівняно з переказом вид зв'язного мовлення, адже його зміст дитина складає самостійно.
У розвитку монологічного мовлення дітей вчать логічно й послідовно будувати розповідь без повторів, пауз, зайвих жестів. Вчать придумувати назву тексту, вживати різноманітні художньо-поетичні вирази, приказки, фразеологічні звороти, звертання, вигуки, вставні слова, пряму мову. Вчать складати описові розповіді, загадки про іграшки, ситуації за змістом картин; складати сюжетні розповіді за змістом картин та на задану тему; будувати розповіді з власного досвіду, творчі розповіді за опорними словами, продовження історії, розпочатої вихователем. Дошкільнят вчать переказувати оповідання та казки близько до тексту. Вихователі прагнуть розвивати оцінне та пояснювальне мовлення, вчать аналізувати власні розповіді та своїх товаришів. Отже, як бачимо, поступово ускладнюються програмові завдання розвитку зв'язного мовлення, зростають також вимоги щодо якості висловлювань дітей.
Опис предмета або явища створює цілісне уявлення про їхні ознаки, якості, властивості, дії. Усі речення в описовій розповіді спрямовані на виконання одного завдання — якомога повніше, яскравіше, точніше відповісти на запитання: «Який предмет?». Опис характеризується фіксацією зорових спостережень та забезпеченням об'єктивного викладу, що відбувається завдяки застосуванню численних прикметників, іменників-означень тощо.
Повідомлення — функціональний тип мовлення, для якого характерний послідовний виклад подій з погляду оповідача, наголошення на часі їх здійснення. Конструктивну роль у повідомленні відіграють дієслова на позначення дій, станів людини, форми дієслів минулого часу тощо. Повідомлення, на відміну від інших типів висловлювання, має незмінні структурні компоненти: початок, основну частину, закінчення, без яких воно втрачає цільність та завершеність.
Міркування — найбільш складний тип зв'язного висловлювання, для якого характерне встановлення логічних зв'язків між судженнями, що входять до його складу. У міркуванні використовуються будь-які твердження, зіставляються предмети, явища, наводяться приклади, формулюються висновки. За своєю структурою міркування — найскладніше синтаксичне утворення порівняно з описом або повідомленням. Воно складається з тез, доведень та висновку. Якщо в повідомленні акцентується увага на послідовності явищ, їх часовому співвідношенні з використанням дієслівних часових форм та лексики, що визначає рух, дію, час; в описі переважають мовні засоби вираження ознакових відношень, то в міркуванні домінують способи відбиття причинно-наслідкових зв'язків за допомогою складних сполучників, вставних слів, синтаксичних конструкцій, що відбивають причинні та цільові відношення. Основною міркувань є логічне мислення, що виявляє всі багатоаспектні зв'язки об'єктів реального світу.
Переказ — свідоме відтворення літературного тексту в усному мовленні. Це — складна діяльність, у якій беруть участь пам'ять, уява, мислення дитини. Щоб переказувати, дитина має навчитися уважно слухати літературний текст, зрозуміти головний його зміст; запам'ятати послідовність епізодів сюжетної лінії та способи авторського передавання змісту; свідомо, зв'язно та виразно відтворити текст у процесі переказу. У процесі навчання переказу літературних та фольклорних творів відбувається формування виразності мовлення.
Твори для переказу мають відповідати певним вимогам, головною з них є те, що слід добирати лише такі літературні тексти, які дитина зможе самостійно відтворити. Казки та оповідання мають бути доступними, персонажі добре знайомими дітям з інших творів, з яскраво вираженими рисами характеру, зрозумілими мотивами вчинків.
Застосування різних способів переказу привнесе в заняття різноманітність, сприятиме активізації мовлення більшої кількості дітей. Назвемо найтиповіші способи організації переказу.
Повний (цільний) переказ — одна дитина переказує весь текст. Варто використовувати саме цей спосіб, якщо текст короткий. Його недоліком є те, що, якщо вихователь не націлює дітей на виконання будь-яких специфічних творчих завдань за текстом, у дітей дуже швидко знижується інтерес до переказу.
Переказ за частинами (командами) — краще, якщо діти самі обирають команду, домовляються, хто яку частину переказуватиме. Переваги цього способу — в переказі бере участь більше дітей; діти уважно слухають не тільки власне, а й мовлення товаришів.
Колективний переказ — діти по черзі послідовно промовляють текст твору. Обсяг висловлювання визначає вихователь — це може бути речення (кожна дитина переказує текст по реченню, продовжуючи думку попередньої) або епізод.
Інсценування за ролями. Зазвичай цей спосіб переказу застосовують у молодшому дошкільному віці. Вихователь бере на себе роль автора, допомагає дітям розподілити ролі, дібрати атрибути, елементи костюма, обговорює з ними характер персонажів, радить обрати правильну інтонацію.
Творчий переказ. Цей спосіб переказу варто застосовувати у старшому дошкільному віці, коли діти вже мають певний досвід відтворення текстів. Творчий переказ — це відтворення з виконанням творчих завдань.
Вибірковий переказ. Іноді доречно запропонувати дітям переказати найбільш цікаві в мовному плані фрагменти, визначені вихователем або обрані дітьми за бажанням.
Таким чином, мовленнєвий розвиток дошкільника до моменту надходження в школу відбувається комплексно, з усіх аспектів - фонетико-фонематичного, лексико-граматичного і комунікативного. Старший дошкільник має добре розвинене мовлення, володіє лексико-граматичною структурою мови і здатний будувати як монологічні, так і діалогічні висловлювання.
РОЗДІЛ 5
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ
ОВОЛОДІННЯ ГРАМОТОЮ
Одним з етапів формування мовлення дитини є навчання грамотіи - читання та письма.
Читання і письмо - види мовленнєвої діяльності, основою для яких є усне мовлення. Особливе значення для навчання читання та письма має формування елементарного усвідомлення чужої і власної мови, тобто її елементів та закономірностей. Як вказують дослідники , показниками достатнього рівня усвідомлення мови і готовності до навчання грамоті є такі вміння: зосередити свою увагу на завданні; довільно і навмисно будувати своє висловлювання; відбирати найбільш підходящі мовні засоби для виконання вербального завдання; зіставляти різні можливі варіанти вирішення вербального завдання; оцінити виконання вербального завдання.
Механізми читання та письма в сучасній психології розглядаються як процеси кодування і декодування усного мовлення . В усному мовленні значення кожного слова закодовано в певному комплексі звуків мови. У писемній мові використовується інший код - письмовий знак (буква, ієрогліф і ін.), який співвідноситься з елементом усного мовлення. Перехід з одного коду на інший називається перекодуванням. Таким чином, читання є переклад літерного коду в звучання слів, а письмо, навпаки, перекодування усного мовлення.
Система українського письма є звуковою та складовою, тобто графічний знак кодує звук мови. Ця особливість вимагає іншого механізму читання: процес перекодування забезпечується звуковим та складовим аналізом слова. Отже, змінюється і психологічний механізм читання, який вимагає на початковому етапі відтворення звукової форми слів за їх графічною (буквеною) моделлю. Таким чином, сучасна методика навчання читання заснована на аналітико-синтетичному методі В основі цього методу лежить позиційний принцип читання, тобто вимова приголосної фонеми при читанні повинна проводитися з урахуванням позицій наступної за нею голосної фонеми. Тому під час навчання грамоти учні повинні:чітко розрізняти голосні і приголосні фонеми; знаходити голосні фонеми як складоутворювальні елементи; орієнтуватися на голосну букву і визначати твердість або м'якість попередньої приголосної фонеми; засвоювати приголосні фонеми в поєднанні з усіма голосними.
Таким чином, успішність навчання читання багато в чому визначається не тільки розвиненістю власної мови дитини, але і в хорошому орієнтуванню в звуковому боці мови. Крім того, істотну роль в оволодінні читанням відіграє і розвиненість фонематичного слуху. Однак первинного фонематичного слуху, який забезпечує сприйняття чужої мови, недостатньо для оволодіння читанням і письмом. Необхідний розвиток вищого рівня, на якому дитина може проводити аналіз звукової структури слова.
Розвиток фонематичного слуху і фонематичного сприйняття має важливе значення для оволодіння читанням: діти з нерозвиненим фонематичним слухом відчувають труднощі в засвоєнні букв, повільно читають, припускаються помилок. Причому дослідженнями доведено, що фонематичний слух і фонематичні сприйняття повинні бути сформовані до початку навчання грамоти, оскільки одночасне навчання читання і розвиток фонематичного слуху роблять взаємне гальмування.
Важливою умовою готовності до повноцінного оволодіння читанням є достатній словниковий запас, що позначається на розумінні прочитаного тексту. Оскільки лексикон літературного тексту значно ширше меж лексикону розмовної мови, велика розбіжність між словником дитини і словниковим складом читаного тексту знижує розуміння прочитаного.
Таким чином, розвинений фонематичний слух, широке орієнтування дітей у мовній дійсності, розуміння звукового аналізу та синтезу, а також усвідомлене ставлення до мови є основними передумовами навчання читання.
Писемна мова будується на основі літературної мови і являє собою зразок монологічної, контекстної вимови, яка дітьми досить повно освоюється тільки в старшому шкільному віці. Однак знайомство з такими текстами відбувається тоді, коли батьки читають дитині книги вголос, супроводжуючи читання своїми коментарями і переглядом ілюстрацій. Така ситуація носить виразний комунікативний характер, створюючи потужний емоційно підкріплений інтерес до книги. Таким чином, у дитини виникає бажання самостійного читання, яке стає усвідомленим тільки до старшого дошкільного віку.
РОЗДІЛ 6
ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ЧИТАННЯ ДІТЕЙ
З ПОРУШЕННЯМИ МОВИ
Порушення мовного розвитку в дошкільному віці різноманітні і мають різну етіологію.
Всі дефекти мови діляться на дві групи на основі психолінгвістичних критеріїв:
а) порушення мовних засобів спілкування;
б) порушення в застосуванні засобів спілкування в процесі мовної діяльності (комунікації).
До першої групи належать такі порушення:
фонетичне недорозвинення;
фонетико-фонематичні недорозвинення;
загальне недорозвинення мови.
До другої групи відноситься заїкання, при якому основою дефекту є порушення комунікативної функції мови при збереженні мовних засобів спілкування.
Проблеми в навчанні читання виникають переважно у дітей, які страждають дефектами мови першої групи, оскільки саме недостатній розвиток мовних засобів, в першу чергу фонетичної сторони мови і фонематичного сприйняття, стають перешкодою для оволодіння грамотою не тільки в дошкільному, а й в молодшому шкільному віці.
Порушення мови у дошкільника в подальшому, під час навчання читання та письма, призводять до виникнення дислексії та дисграфії. При дислексії читання уповільнене, з фонетичним спотвореннями і нерозумінням змісту прочитаного. При дисграфії дитина пише відповідно з тими помилками, які вона вимовляє
Розпізнавання дислексії в дошкільному віці затруднене, оскільки пов'язано саме зі сприйняттям писемного мовлення. Однак інші порушення мови, наприклад, загальне недорозвинення мови або, особливо, фонетико-фонематичні недорозвинення є одним з факторів, які визначають розвиток дислексії під час навчання читання та письма.
При порушеннях мовного розвитку в більшості випадків страждає саме фонетико-фонематична сторона мовної системи. У дітей відзначаються:
змішування фонем близьких за акустико-артикуляційними характеристиками;
дефектна вимова опозиційних звуків кількох груп, переважають заміни і змішування, часто спотворення звуків;
неможливість визначення першого, останнього звука у слові;
неможливість визначення звука в середині слова;
труднощі у визначенні послідовності звуків у слові;
труднощі у визначені спільного звука із серії слів тексту;
недостатня сформованість фонематичних процесів, яка тягне за собою недорозвинення навичок аналізу і синтезу звукового складу слова і передумов до успішного оволодіння грамотою.
РОЗДІЛ 7
МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ДОШКІЛЬНЯТ
ЧИТАННЯ
Батьки кожної дитини-дошкільника замислюються над питаннями навчання читання свого малюка. І на сьогодні різних методик з навчання читання досить багато. Але, перш ніж вибрати для своєї дитини будь-яку методику, слід чесно відповісти собі на питання: а які мотиви керують вашим бажанням навчити дитину-дошкільника читання?
Якщо вам просто хочеться всім показати, яка у вас дитина геній, пишатися, як рано вона навчилася читати, то краще навчання читання взагалі не починати, тому що шкоди в цьому випадку дитині ви принесете більше, ніж користі. Є тільки дві дійсно правильних умови для початку навчання читання. По-перше, коли дитина сама проявляє інтерес до букв і знаків. У такому випадку навчання читання можна починати в будь-якому віці, як тільки цей інтерес проявився, і підібрати такі ігрові методики, які не відбивають, а розвивають інтерес дитини.
Інший випадок, це коли особливого інтересу в дитини до букв немає, але підходить час навчання в школі, і хочеться допомогти дитині легше перенести адаптаційний період у початковій школі. А діти, які до школи вже вміють читати, як правило, легше пристосовуються до нових для них шкільних умов. У цьому випадку починати навчати читання дитину раніше 5,5-6 років навіть не варто.
Працюючи в дитячому садочку компенсуючого типу з дітьми з загальним недорозвитком мовлення, вчителі-логопеди працюють над головною задачею – виправлення вад мовлення дітей та всебічна підготовка дитини до навчання у школі. Сучасна школа висуває ряд вимог до першокласників. Одною з них є сформованість навичок читання. Тут педагоги стикаються з певними труднощами, пов’язаними з недостатньою підготовленістю дітей до звукобуквенного аналізу і синтезу, труднощами засвоєння понять голосний-приголосний звук, твердий-м’який, звук, буква, слово, речення.
Несформованість фонематичного слуху, порушення звуковимови, порушення складової будови слова, недостатність лексико-граматичних засобів мови призводять до певних труднощів в засвоєнні навичок читання. Навчання читання в закладі компенсуючого типу не є першочерговою задачею. Навчання читання сприяє скорішому і більш єфективному виправленню мовних вад у дошкільнят. Запропоновані методики допоможуть впоратися с труднощами навчання малюка читання і зацікавити його процесом підготовки до школи.
7.1. Методика аналітико-синтетичного читання.
Методика аналітико-синтетичного навчання читання дошкільників з ЗНМ спирається на теоретичні і практичні розробки
К.Д. Ушинського, Д.Б. Ельконіна і давно зарекомендувала себе як надійний і успішний спосіб навчання читання . При всіх її перевагах, однак, не можна не відзначити одну з її особливостей, що створює в ряді випадків у дітей проблеми. Ця методика успішно працює тоді, коли дитина досягла високого рівня усвідомлення мовних конструкцій і має весь комплекс психологічних і мовних передумов, які зазвичай складаються у більшості дітей до 7 років. Якщо ж дитина не засвоїла всі ці механізми, то даний метод навчання в повному обсязі буде їй недоступний, а значить, не задовольняє в потрібній мірі вимоги сучасної школи. Стає зрозумілою необхідність введення і інших методів, які найбільшою мірою відповідали б психофізіологічним особливостям дітей.
7.2. Методика глобального читання.
При використанні ж глобального методу навчання, вимоги до аналізу мінімальні і основна опора робиться на зоровий аналізатор. Полуглобальний метод полегшує дітям з мовними порушеннями засвоєння досвіду складового читання навіть при невисокому рівні володіння фонематичним аналізом. Діти легше засвоюють навички злиття складів на практичному рівні. Їм вже доступний поділ на склади в простих по складовій структурі словах. Принцип навчання в даній методиці полягає в засвоєнні складів як цілісних одиниць впізнання (як би ієрогліфів) з самого початку навчання. Функціональної базою для цього методу є складовий аналіз слів, який, як відомо, засвоюється легше і раніше в онтогенезі. Основне завдання цього періоду - досягти усвідомлення самої мови, вміння ділити мовний потік на слова, склади, звуки (в найбільш легких для виділення їх позиціях: ударний голосний, початок слова). Послідовність засвоєння мови і мовних одиниць відповідає принципам індивідуального та вікового розвитку дитини. Перш за все, за допомогою ігрових прийомів привертається увага дітей до звукової сторони мови, активізується їх слухова увага. Робота над аналізом мови ведеться в наступній, природній послідовності: спочатку діти вчаться виділяти слова з висловлювання (фрази), потім ділять слова на склади. Лише після закріплення цих двох навичок можна переходити до виділення одного звуку на тлі слова в легкій позиції.
Основні відмінності даної методики виступають з моменту засвоєння букв, що позначають приголосні. Вже на першому занятті, присвяченому знайомству з буквою М, необхідно понайомити дітей з графічними і фонетичними складами. Познайомивши дітей з новою буквою, дітям демонструється читання всього списку двобуквенних складів української мови, які можуть бути утворені цією літерою, і вже пройденими голосними. Діти спочатку знаходять заданий склад у спеціальній таблиці, а потім самі по черзі повторюють, «читають» кожен показаний і озвучений склад. За допомогою спеціальних прийомів діти запам'ятовують читання складів глобально. Одним з таких прийомів є використання складових таблиць.
При роботі з таблицею (вже на першому - другому заняттях за новою буквою) дітям пропонується по черзі відшукувати в таблиці названі склади. Обов'язково при цьому дається установка: «Знайди якомога швидше!». При спробі відшукати швидко діти намагаються схопити загальний графічний вигляд складу. При повторних вправах з таблицею зв'язок графічних і фонетичних складів засвоюється міцно і поступово автоматизується. Тоді даний склад стає оперативною одиницею читання. У кожному черговому сеансі роботи з таблицею необхідно міняти взаємне розташування складів в ній, щоб вивчати не конкретні таблиці, а склади.
При читанні необхідно стежити за правильністю виділення наголосу. Робота зі словами проводиться за певною методикою. Слова згруповані на основі спільної складової структури і розташування наголошеного складу. Читання групи слів з єдиною ритмоінтонаціонною структурою полегшує дітям правильну постановку наголосу: мама, міна, Міла, мило. мало, малі, вела, молоко, полила. На початку навчання матеріал для читання має кольорове виділення складів. У мовному матеріалі занять склади виділяються жирним шрифтом. Коли читання трискладових слів уже не викликає ускладнень, можна переходити до читання немаркованого тексту.
7.1. Методика М.О. Зайцева (методика читання по складах)
Займатися навчанням читання з дитиною за цією системою можна починати вже з 2 років, тому що навчальний матеріал в даній методиці – це кубики. Ними можна зацікавити маленьку дитину та молодших школярів. У чому сенс даного методу? Діти все схоплюють набагато швидше, коли підносиш їм інформацію в ігровій формі. Тому Зайцев придумав зробити кубики, які були б різними за розмірами, кольорами, звуками (різне звучання виходить за рахунок різних наповнювачів). Здавалося б – нічого особливого, але саме ці відмінності між кубиками з буквами допомагають дитині відчути різницю всіх звуків, дозволяючи позбавити себе від непотрібної в даний момент інформації про твердість, мякість та інш. Методика дуже ефективна в роботі з дітьми із ЗНМ, ЗПР, ММД, алалією, 
аутизмом.
7.2. Методика Марії Монтессорі
М. Монтессорі вважає, що простіше буде навчити дошкільнят виразного читання, якщо спочатку навчити їх писати. Звичайно, все відбувається в легкій і цікавій ігровій формі: діти вирізають букви з шорсткого паперу, малюють їх на манній крупі, обводять різні яскраві трафарети,
а незабаром вже пишуть цілі слова і речення.
7.3. Методика Глена Домана
«У рік дитину легше навчити читати, ніж у два, а в два – легше, ніж в три!» –так говорои сам Глен Доман. Суть методики полягає в тому, щоб показувати дитині картки з написаними на них цілими словами. За допомогою фотографічної особливості нашої пам'яті дитина самостійно починає розрізняти букви, а пізніше вже і читати.
Глен Доман для читання дошкільнятам радить використовувати спеціальні книжки. В них текст розташований окремо від картинки, а на сторінці повинно бути не більше одного речення.
7.4. Методика Л. Шелестової
Суть методики полягає в тому, щоб викликати у дітей інтерес до читання, використовуючи розвиваючі завдання, вправи, ігрові ситуації; познайомити їх з буквами; навчити читати склади і слова; розширити уявлення про навколишній світ, щоб ніхто навіть і не зрозумів, що навчається читати.
Запропоновані завдання діти виконують невимушено, з цікавістю та бажанням досягти результату. Ігрові ситуації, загадковість сюжету спонукають дитину до дії, вселяють оптимізм, позитивні емоції, впевненість у собі. Граючись, діти закріплюють знання про кольори та їх відтінки, предмети побуту, вчаться класифікувати предмети, систематизувати й аналізувати, робити прості узагальнення.
Щоб краще ознайомити дітей з буквами та складами, педагоги долучають їх до виготовлення ігрового матеріалу. Діти з радістю вирізають і наклеюють склади на «рибки», «листочки», «мушлі» тощо. У процесі ігор з буквами та складами діти постійно повторюють їх, конструюють слова, вигадують чистомовки на потрібний склад, добирають до слів рими, придумують цікаву історію, яка завершується читанням.
Принципи методики:
доступність;
новизна;
практичність виконання ігрового завдання;
всебічний розвиток дитини: розширюються її знання про навколишній світ; розвивається логічне мислення; збагачується словниковий запас; удосконалюються навички різних видів діяльності, як малювання, ліплення, вирізання, конструювання та інш.; формуються навички читання складів, речень, коротких текстів;
вдосконалюється вимова звуків в складах, словах, фразах.
Використання своєї методики Людмила Шелестова детально описала в своїй книзі «Вчимося читати».
Як говорила Людмила Василівна: «Навчання не повинно бути самоціллю, а лише захоплюючою грою, рамки якої встановлює сама дитина.»
7.5. Ребус-метод
У нас всього два правила:
Від слова ми беремо лише його початок — перший звуковий склад.
Зайвими будуть докладні пояснення. Усе що слід зробити, це розбірливо й ритмічно, ніби віршики, продемонструвати малюкові кілька прикладів:
Маска — МА
Вафля — ВА
Кошик — КО
Ложка — ЛО
Листя — ЛИ
Лійка — … ЛІ
Тут можна ненадовго призупинитися, запрошуючи дитину пограти. Але зволікати не слід, і ми продовжуємо:
Ремінь — РЕ
Келих — …
Око — О
Їжа — …
Можна погратися словами, а можна й іменами:
Ваня — ВА
Таня — ТА
Соня — СО
Тоня — ТО.
Ігор І
Уля — У
П’ять хвилин веселих тренувань минуло і учень готовий до другого правила:
2. З декількох слів гучно й ритмічно вимовлених вголос одне за одним, ми виділяємо лише їхні початки — перші склади — і дослухаємось, яке нове слово у нас вийшло.
Так само без пояснень ми читаємо віршик:
Маска-маска — МА-МА
Кошик - ложка — КО-ЛО
Кактус-шапка — КА-ША
Маска-шапка — МА-...
Вафля-заєць — ВА-...
Кошик-заєць — …
Подумаєш два слова! Втримаємо відразу три!
Кошик-робот-вафля — КО-РО-ВА
Кошик-робот-напій — ...
Кактус-листя-напій — ...
Дим-тигр-напій — …
Виявляється можемо і три! З чотирма буде складніше, їх в пам’яті важко втримати й шестирічкам:
Півень-рак-місяць-дах — …
Бантик-рак-бантик-нитки — …
Ангел-напій-напій-сито — …
Бантик-танк-ремінь-яблуко — …
Важко. Діти забувають слова, плутаються, намагаються вгадати. Позначається брак концентрації уваги, невміння зосередитись. Можна було б зупинитися на розвитку цих якостей і продовжити тренування. Та облишмо це і допоможемо їм картинками. Вони слугуватимуть зоровою опорою:
Із появою зорових образів починається процес справжнього читання. Ми ще не читаємо по літерах, але вже читаємо! І зайняло це у нас всього десять хвилин.
Повна методика передбачає зайняття протягом декількох тижнів, а для когось і пари місяців. Це нормально. Перехід від читання картинками до читання по літерах легко здійснюється на наступних уроках:
7.6. Читання по складах для дошкільнят
Починаємо вчити букви. Після того, як дитина запам'ятає їх і зможе скласти з тих же кубиків або магнітиків написане слово, переходимо до наступного етапу. Приблизно протягом місяця по
10-15 хвилин на день читаємо дитині буквар, водячи своїм пальцем або указкою по буквах. Незабаром можна водити по буквах вже і пальчиком малюка. Після такої підготовки приступаємо до самого навчання.
Читаємо склад самі, а після цього просимо «учня» повторити його. Запам'ятайте, діти не розуміють, що «М» і «А» разом дають склад «МА». Діти це запам'ятовують. Правильна приказка: «Повторення – мати навчання». Так що не лінуйтеся, якщо малюк не може вам назвати склад, повторюйте його самі.
Ознайомлення дітей з літерами та складами супроводжується ілюстративним матеріалом, використання якого дозволяє паралельно апелювати до обох півкуль головного мозку, а отже органічно поєднати логічне та асоціативно-образне мислення дитини у сприйнятті нового. Окрім того, робота з малюнками сприяє розширенню уявлень дітей про навколишній світ та збагаченню їхнього словникового запасу.
Яку б техніку читання для дошкільнят ви не вибрали, ніколи не забувайте про доброзичливість. Дитині має бути цікаво вчитися читати. Ну а для підтримки дитячого інтересу вам у поміч величезний асортимент магазинів: яскраві букварі, різноманітні кубики, картки, магніти. Майбутнє дитини, рівень освіти та духовного розвитку в ваших руках, головне не пропускайте потрібний момент.
7.7. Від звуку до букви.
Цей метод читання доступний для всіх дітей і повністю відповідає правилам української мови та психологічним особливостям дитини. Починати навчання читання цим методом треба не раніше 4-х років. Чим старшою стає дитина, тим активніше в неї починає працювати ліва півкуля головного мозку і дитина стає більш активнішою до аналітичної діяльності. Дитині стає простіше виокремити із слів окремі звуки і зрозуміти, що букви існують для позначення звуків на письмі.
В цей період часу дитині стає цікаво експериментувати із словами, грати в різні ігри і виникає справжній інтерес до рідної мови. Тому дуже важливо поєднувати завдання із навчання читання із завданнями з розвитку мовлення.
7.8. Динамічні кубики Чаплигіна
В основі методики – складове читання. Ця методика була запропонована ще Львом Толстим. Головне нововведення - в конструкції кубиків (тому вони й названі динамічними) – грані кубиків легко обертаються навколо своєї осі. Таким чином дитина зможе швидко складати і читати склади, розуміючи, як саме з літер «М» і «А» виходить «МА».Замінюючи прямо на очах у дитини одну букву на іншу, ми можемо отримати не тільки новий склад, але й нове слово. Так, наприклад, зі слова МАМА виходить слово МАША, а далі – ПАША або КАША.
На перших порах доведеться відмовитися від заучування букв. Хоча більшість дітей з буквами якраз досить швидко справляються. Проблеми починаються пізніше, коли в малюка ніяк не виходить зв'язати літери в склади і слова. У методиці навчання читання дитини все починається не з букв, а зі складів і слів. Дитині не потрібно заучувати всі існуючі склади, щоб застосувати їх, скажімо, на наступному занятті або через місяць. На кожному занятті використовується тільки те, що стане в нагоді прямо зараз.
Літери на кубиках підібрані особливим чином. І вже з перших двох кубиків можна скласти близько двадцяти слів. які мають для дитини зрозумілий зміст.
З трьох подвійних кубиків вийде вже більше 500 слів, а з усього комплекту (10 одинарних і 10 подвійних) величезна купа слів і речень.
Це відмінний "конструктор" для експериментів і складання слів. Автори відмовилися від різних прийомів і методів заучування будь-яких теоретичних знань, наприклад, букв або складів. Тут немає ні пісеньок, ні картинок, ні ігор (якщо не враховувати ігр зі словами) . У даній методиці взагалі немає нічого, що потрібно вивчити на завтра, післязавтра або на місяць вперед. Через просте до складного.
Малюкові не просто (та й не завжди потрібно) розуміти, що таке фонема, склад або закритий склад. Адже в його повсякденному житті все це не відіграє ніякої ролі!
Цю методику дуже легко використовувати в роботі вихователям і батькам. Весь необхідний матеріал представлений в комплекті гри. Малюк буде отримувати величезне задоволення, бачити свої результати і прагнути до нових успіхів.
РОЗДІЛ 8
ПРАВИЛА НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ЧИТАННЯ
Перед тим, як приступити до навчання дитини читання, придбайте буквар або абетку. Ця книга буде надалі асоціюватися у малюка із заняттями, і гра в маленького школяра тут вельми корисна. Добре, якщо у книзі будуть не тільки букви, але й малюнки. Це допоможе дитині асоціювати букву з уже знайомим йому предметом. Наприклад, літера «Т» – асоціація молоток. Підберіть кілька коротких віршів або скоромовок для кожної букви – це неодмінно перетворить заняття в захоплюючу подорож у світ знань.
Починайте навчання з голосних букв. Голосні можна співати на мелодії знайомих пісеньок. Це цікаво і весело. Постарайтеся, щоб кожне заняття супроводжувалося творчим завданням – зліпити, прикрасити, вирізати. Тоді літери не будуть здаватися малюкові незрозумілими ієрогліфами, вони стануть для нього чимось живим і знайомим.
Вивчивши голосні, приступайте до приголосних. Важливо пам'ятати, під час навчання дошкільнят читання, треба букви називати звуками. Наприклад, звук «Р», а не «ЕР». Так дитина відразу перейде до читання складів. Спробуйте скласти про кожну букву маленьку казку, яка б представляла «незнайомку» малюкові. Наприклад, «Казка про букву« У ». Жила була дуже пустотлива і весела буква У, яка більше всього на світі любила кататися на гірках. Забиралася вона на самий верх і мчала з криком «Ух …». Тут доречно буде зліпити з пластиліну або вирізати з паперу букву У і пару разів скатити її з імпровізованої гірки.
Використовуйте будь які матеріали для творчості. Це може бути природний матеріал: шишки, каштани, жолуді, листочки, квіти, гілочки та ін. Дітям дуже цікаві продуктами харчування: макарони, манка, гречка, квасоля, кукурудза, тісто та ін. Або канцелярські приладдя: папір, картон, альбом, ножиці, пластилін, фарби та ін. Малюки пізнають світ шляхом чуттєвого сприйняття, тобто вони повинні все помацати, понюхати або навіть спробувати. Ліпіть букви з пластиліну, вирізайте з картону, печіть буквене печиво – такі заняття назавжди залишаться в пам'яті дитини. Одним із корисних прийомів запам’ятовування букв є малювання букв (фігур, цифр) на спині дитини. В цьому випадку розвиваються м’язові відчуття та м’язова пам’ять, що допомагає дитині легше і швидше запам’ятати ту чи іншу букву. Якщо малюку важко вгадати написану на спині букву, нехай він паралельно малює елементи букви на манці, на стіні, на папері. Аналогічні вправи можна робити на долоньках дітей. Спочатку на правій, потім на лівій руці, а також на тильних сторонах долоней.
Вивчаючи букви, відразу намагайтеся складати їх у склади і слова. Це допоможе малюкові розвивати аналітико-синтетичну діяльність, він побачить перші позитивні результати і почне формуватися позитивна мотивація і дитина у подальшому буде займатися з цікавістю. Як би не хотілося дорослим зацікавити дитину самостійним читанням книг – без його власного бажання читати результата не буде.
Будьте послідовні, дійте від простого до складного і не починайте нового, ще не закріпивши вже засвоєний матеріал. Раннє навчання дітей читання ефективно тоді, коли малюк чекає з нетерпінням кожного заняття. Запам'ятайте, навчаючи дошкільника читання, важливо проводити заняття регулярно, краще частіше і недовго (по 10-15 хв 3-5 разів на день).
Про те, як навчити дитину-дошкільника читати, краще всього замислитися задовго до школи. У школах, як правило, немає того індивідуального та ігрового підходу до кожного учня, як це було в дитячому садку, де враховувалися інтереси кожної дитини і здійснювався індивідуальний та диференційний підхід до кожного малюка, тому батьки повинні прислухатися до всіх рекомендацій вихователів у дитячому садку щодо розвитку і навчання власної дитини і прикласти максимум зусиль, щоб зацікавити свого малюка процесом навчання і викликати бажання із задоволенням вчитися читати. Адже, якщо маляті не цікаво, то так взагалі можна відбити будь-яке бажання навчитися читати. Погодьтеся, не райдужна перспектива.
Тому, щоб у майбутньому не мучитися, змушуючи дитину прочитати хоч одну книжку, необхідно постійно займатися всебічним розвитком свого малюка, готуючи його до школи.
Список використаної літератури::
Городилова В.И., Кудрявцева М.З. Чтение и письмо. - М., 1995.
Ефименкова Л.Н. Формирование речи у дошкольников. - М., 1985.
Ефименкова Л.Н. Коррекция устной и письменной речи учащихся начальных классов. - М., 1991.
Эльконин Д.Б. Как учить детей читать. − М.: Знание, 1976. – Вып.4.
Жукова Н.С., Мастюкова Е.М, Филичева Т.Б. Преодоление общего недоразвития речи. - М., 1990.
Журова Л.Е., Эльконин Д.Б. К вопросу о формировании фонематического восприятия у детей дошкольного возраста. − М.: Просвещение, 1963.
.Зайцев М.О. Технологія навчання читання. – Москва: «Просвещение» 1989.
Зайцев М.О.Навчаймо читанню українською мовою. – Київ, 2006.
Каше Г.А. Подготовка к школе детей с недостатками речи. − М., 1985.
Колесникова Е.В. Развитие фонематического слуха у
дошкольников. - М., 2002.
11. Корнев А.Н. Дислексия и дисграфия у детей. - С.Пб., 1995.
12. Логопедия: Учебник для студентов дефектол. фак. пед. вузов /
Под ред. Л.С. Волковой, С.Н. Шаховской. − М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998.
13. Розвивальне читання для дошкільнят: планування роботи,
рекомендації (за методикою Л.Шелестової)/ за аг. Ред.. Л.В.Шелестової. – К: Фенікс, 2016 – 160 с.
14. Ткаченко Т.А В первый класс без дефектов речи. - С. Пб., 1999.
15. Филичева Т.Б., Чиркина Г.В. Подготовка к школе детей с общим
недоразвитием речи в условиях специального детского сада. - М.,1993.
16. Филичёва Т.Б., Чевелева Н.А. Логопедическая работа в
специальном детском саду. - М., 1987.