ЯМПІЛЬСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА I-III СТУПЕНІВ №2
ЯМПІЛЬСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
«Демографічні процеси у світосистемі»
(урок у 11 класі)
Підготувала: вчитель географії, спеціаліст вищої категорії
«старший вчитель» Рогова А.О.
Ямпіль
ТЕМА: ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ У СВІТОСИСТЕМІ
Навчальна мета: узагальнити знання про демографічні процеси та їх значення для розвитку як окремих країн, так і географічного простору в цілому, сформувати усвідомлення основних задач демографічної політики, удосконалити уміння аналізувати демографічні показники; удосконалити знання про міграції, їх причини та наслідки; удосконалити уявлення про напрямки основних міграційних потоків, сформувати розуміння взаємовпливу демографічних процесів та економічного розвитку, сформувати знання про методику демографічних прогнозів та їхнє значення.
Розвивальна мета: розвивати науковий світогляд, інтерес до демографічних процесів, аналітичне мислення, математичну компетентність; розуміння глобальних суспільних процесів, навички аналізу й синтезу інформації.
Виховна мета: виховувати любов до рідної землі, толерантність.
Тип уроку: удосконалення, узагальнення й систематизація знань, вдосконалення вмінь і навичок.
Обладнання: підручник, атлас, карта населення світу, політична карта світу.
Опорні та базові поняття: природний рух населення, народжуваність, смертність, статево-віковий склад, тип відтворення населення, демографічний перехід, шлюбно-сімейна структура, демографічний вибух, демографічна криза, демографічна політика, міграція, еміграція, імміграція, сальдо міграцій, міграційний потік, демографічний прогноз.
ХІД УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Людина є найвищою цінністю на Землі, її трудовим та інтелектуальним потенціалом, основою розвитку, носієм духовної культури. Людина — головна продуктивна сила суспільства, завдяки їй створюються всі матеріальні і духовні блага. Водночас людина є не тільки виробником, але й головним споживачем цих благ. Важливо знати, які процеси відбуваються в суспільстві, як і чому змінюється кількість населення, де воно розміщується тощо. Розглянемо сьогодні головні особливості народонаселення світу.
III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, ВМІНЬ І НАВИЧОК УЧНІВ
1. Що вивчає наука демографія?
2. Які процеси належать до демографічних?
3. Що таке природний рух населення? За якими показниками його розраховують?
4. Що таке міграція? Які її види виділяють?
5. Які причини міграцій?
IV. УДОСКОНАЛЕННЯ, УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ
1. Динаміка чисельності населення світу (слайд 3-6)
Демографія — наука про закономірності відтворення населення. Вона
вивчає процеси народжуваності, смертності, шлюбності, освіченості, міграції, зайнятості, віковий та статевий склад населення та ін.
За оцінками ООН, населення світу становить близько 7,7 млрд. осіб. У 1820 р. цей показник був 1 млрд. Протягом XX ст. вона збільшилася майже у чотири рази. З 1990 р. почалося уповільнення темпів приросту. За оцінками, 2024 р. населення Землі становитиме 8 млрд., а 2100 р. — 11.
2. Природні, соціальні, економічні й екологічні чинники та просторові особливості природного руху населення у світі (слайд 7-11)
Основним «постачальником» населення світу є країни «периферії». Висока народжуваність характерна для країн з високою дитячою смертністю. Релігійно-історичні традиції багатодітності існують в ісламських країнах та в індуїстів. У містах народжуваність нижче, ніж у сільській місцевості. У разі підвищення загального рівня життя народжуваність скорочується. Залучення жінок в активне
громадське життя веде до зниження народжуваності. Смертність у світі зміщується у бік старшого віку; дитяча смертність суттєво зменшилася (окрім відсталих країн — Ангола, Афганістан, Ліберія та ін.). Рівень смертності залежить від рівня розвитку держав та економічних показників на душу населення.
3. Демографічний перехід, його фази (слайд 12-15)
Демографічний перехід — історичний перехід від одного типу відтворення населення до іншого.
Залежно від економічної ситуації всі країни і райони світу останніми роками проходять чотири етапи демографічного переходу.
Для першого етапу характерні однаково високі коефіцієнти народжуваності і смертності та незначне зростання кількості жителів.
Другий етап характеризується зниженням коефіцієнта смертності за умови збереження високого показника народжуваності, при цьому зростає середня тривалість життя і встановлюються високі темпи приросту населення. Саме цей етап дістав назву "демографічний вибух".
На третьому етапі коефіцієнт смертності стабілізується на низькому рівні, дещо знижується коефіцієнт народжуваності, але швидке зростання кількості населення продовжується.
На четвертому етапі знижується і стабілізується як смертність, так і народжуваність, а відповідно, і чисельність населення. У деяких країнах може спостерігатися перевищення смертності над народжуваністю.
Сучасний демографічний перехід є швидким зниженням народжуваності і смертності, в результаті чого відтворення населення зводиться до простого заміщення поколінь. Цей процес є частиною переходу від традиційного суспільства (для якого характерна висока народжуваність і висока смертність) до індустріального.
На даний час процес демографічного переходу завершили Росія, Китай і всі розвинені країни. В процесі різкого падіння народжуваності знаходяться Єгипет, Алжир, також Мексика, Бразилія, Аргентина, ряд інших країн Латинської Америки. В останні роки в Ірані, Туреччині та Тунісі народжуваність знизилася до рівня простого заміщення поколінь.
4. Статево-вікова, шлюбно-сімейна структура населення. Демографічне старіння населення (слайд 16-22)
Хлопчиків народжується більше, ніж дівчаток. До шлюбного періоду співвідношення чоловіків та жінок зрівнюється, а потім кількісна перевага жінок постійно зростає. В країнах, що розвиваються (в Азії та Африці), переважають чоловіки (50,4 %).
Шлюбно-сімейна структура — розподіл населення за шлюбним статусом (визначається нормами держави) та сімейним (повні, неповні, нуклеарні, складні).
Кількість літніх людей (понад 60 років) зараз більша, ніж дітей у віці до 5 років. Демографічне старіння характерне для країн «центру» й тих, що займають вищі позиції у «напівпериферії».
5. Демографічне старіння населення (слайд 23-24)
Під старінням населення, або демографічним старінням, слід розуміти збільшення частки людей старших вікових груп в населенні. Старіння населення є результатом тривалих демографічних змін, зрушень в характері відтворення населення, в народжуваності й смертності та їх співвідношенні, а також, частково, міграції.
Розрізняють два типи старіння населення:
- старіння "знизу", що є результатом зниження народжуваності;
- старіння "зверху", що є результатом збільшення середньої очікуваної тривалості життя, зменшення смертності в старших вікових групах за умови низької народжуваності.
Цей процес є результатом демографічних змін в характері народжуваності, смертності і частково міграції. Облік тенденцій і наслідків демографічного старіння — одне з головних завдань демографічної політики.
У цілому старіння населення є світовим процесом. Частка людей похилого віку в структурі населення зростає високими темпами в розвинених країнах і багатьох країнах, що розвиваються. Україна є й буде в наступні роки однією з "найстаріших" країн світу.
Відповідно до повідомлення Міністерства соціальної політики (2018р), Україна входить в 30 найбільш старих країн світу за часткою осіб віком 60 років і більше. Так, в 2015 році частка цих осіб становила 21,8%, а частка людей віком 65 років і більше - 15,5% від загальної чисельності населення.
Зазначається, що відповідно до національного демографічного прогнозу до 2025 року частка осіб старше 60 років становитиме 25% загальної чисельності населення, віком 65 років і більше - 18,4%, а в 2030 році - більш ніж 26% і понад 20% відповідно.
6. Характеристика демографічної ситуації в країнах за статево-віковими пірамідами (слайд 25-26)
Статево-вікові піраміди наочно демонструють один з трьох видів відтворення.
1) Прогресивний — доля дітей близько 40 %, літніх — близько 10 % (високий рівень народжуваності й смертності); піраміда має форму трикутника; притаманний найменш розвиненим країнам; за дуже стрімкого росту природного приросту — демографічний вибух.
2) Стаціонарний — доля дітей близько 27 %, літніх — близько 20 % (зниження рівнів народжуваності й смертності); піраміда у формі дзвоника.
3) Регресивний — доля дітей близько 20 %, літніх — близько ЗО % (низькі рівні народжуваності й смертності — старіння нації); піраміда у формі урни; за від’ємного природного приросту — демографічна криза (депопуляція).
7. Особливості демографічної політики у країнах з різним типом відтворення (слайд 27-28)
Політика держави, що проводиться з метою контролю природного приросту населення називається демографічною. Це ціла система адміністративних, економічних та пропагандистських державних заходів з регулюванням народжуваності в необхідному державі напрямку.
Напрями демографічної політики: обмеження чи заохочення. Засоби: контроль народжуваності, планування сім’ї (міграція певної статі), сімейна політика (захист сімей, створення суспільного «ідеалу» сім’ї). Заходи: економічні, адміністративно-правові (регламентування шлюбних відносин, медичні обмеження, статус матерів, міграційна політика тощо), пропагандистсько-виховні (громадська думка, норми поведінки, суспільний клімат).
У країнах з першим типом відтворення населення пов’язано багато проблем. Одна з них – "старіння нації", тобто зростання кількості людей похилого віку. Тому державні заходи спрямовані на збільшення народжуваності та природного приросту, а в країнах з другим типом, навпаки,— на скорочення.
Політику заохочування народжуваності найбільш активно проводять Франція і Швеція. У Німеччині прийнята складна система заохочувальних заходів, яка включає виплати грошової допомоги і надбавок, надання житлових пільг. Демографічна політика, спрямована на стримування народжуваності, проводиться в багатьох країнах Азії.
У деяких країнах Європи спостерігається явище "депопуляції", коли рівень смертності вищий за народжуваність. При цьому від"ємний природний приріст призводить до вимирання населення. До цієї групи потрапили : ФРН, Італія, Австрія.
8. Міграції, їх показники, чинники та вплив на відтворення населення і його перерозподіл у світі (слайд 29-30)
Показник міграції — сальдо міграцій (різниця між кількістю іммігрантів та емігрантів). Безпосередньо впливає на кількість населення країни, а згодом мігранти включаються чи випадають з процесу природного відтворення населення країн.
Чинники міграцій виражені у видах міграцій.
• За часом: постійні (повна зміна місця проживання), тимчасові (на визначений час — навчання у виші, робота за контрактом), сезонні (збір врожаю, кочове скотарство, риболовля, паломництво), маятникові (щоденний (кількаденний) виїзд на роботу, навчання), епізодичні (спонтанні — відрядження, відпочинок).
• За правовим статусом: легальні та нелегальні.
• За напрямком: міждержавні, внутрішні.
• За формою: організовані (спрямовані державними органами чи певними установами), стихійні.
• За способом здійснення: добровільні, примусові (депортація, переселення з місць природної чи техногенної катастрофи).
• За причиною: економічні, соціальні (сімейні, національні), політичні, військові, культурні.
Просторові тенденції міграційних процесів
Залежать від історичного періоду. На сучасному етапі переважає переміщення людей в країни з кращими умовами життя чи працевлаштування (з «периферії» до «напівпериферії» та «центру»). З другої половини XX ст. географія міграційних потоків змінилася: зменшилась міграція європейців в Америку, збільшилася внутрішньо європейська міграція, арабське населення активно переміщується у багаті нафтовидобувні країни, з усіх найменш розвинутих країн є відтік населення у більш розвинуті країни. Зменшується кількість «м’язів», збільшується частка «мізків».
9. Якість життя як чинник природного і механічного руху населення (слайд 31-32)
На природний приріст та механічний рух населення має значний вплив якість життя, що зумовлений рівнем соціально-економічного розвитку країни.
Так, у міждержавній міграції можна виділити декілька напрямів: міграція з розвинутих до промислово розвинутих країн; міграція в межах промислово розвинутих країн; міграція робочої сили між країнами, що розвиваються; міграція робочої сили з колишніх соціалістичних країн (схожа на міграцію з країн, що розвиваються, до промислово розвинутих); міграція наукових працівників, спеціалістів з промислово розвинутих країн до країн, що розвиваються.
Для промислово розвинутих країн іноземна робоча сила з країн, що розвиваються, означає забезпечення ряду галузей, інфраструктурних служб, необхідними працівниками, без яких неможливий нормальний виробничий процес, а іноді й просто нормальне повсякденне життя. Наприклад, у Франції емігранти становлять 25 % усіх зайнятих у будівництві, в Бельгії — половину всіх шахтарів, у Швейцарії — 40 % будівельників.
ООН щорічно проводить дослідження країн за рівнем якості життя. Головними індикаторами є очікувана тривалість життя на момент народження (інтегральний показник, що характеризує рівень смертності населення), рівень освіти, купівельна спроможність.
Якість життя визначається типом і рівнем розвитку економічної системи, відповідно відбувається й демографічний розвиток.
10. Демографічні прогнози (слайд 33)
Демографічний прогноз — науково обґрунтоване передбачення основних параметрів руху населення та майбутньої демографічної ситуації. Прогноз розраховують у «нижньому», «середньому» (найбільш вірогідний) та «верхньому» варіантах.
Прогнози за часом: короткострокові (5-10 років), середньострокові (25-30), довгострокові (понад 30).
Прогнози за призначенням: аналітичні (аналіз сучасних тенденцій шляхом оцінки їх подальшого впливу на соціально-економічний розвиток), нормативні (вироблення рекомендацій), функціональні (конкретним замовникам — галузям виробництва, освітянам тощо).
Оцінки й прогнози ООН з урахуванням нових даних про рух населення (за даними національних статистичних служб) кожні два роки переглядаються. Відповідно до прогнозу ООН до 2050 р. кількість населення Землі досягне приблизно 11 млрд. чол. — максимально. На думку спеціалістів ООН, 60 % із 77,8 млн. чоловік щорічного абсолютного приросту світового населення припадає лише на 10 країн, причому 36 % його — на Індію та Китай. При цьому, згідно з прогнозом, у 39 країнах кількість населення до 2050 р. буде меншою порівняно із сучасною. Найбільше скорочення кількості населення очікується в Естонії (–46,1 %), Болгарії (–43,0 %), Україні (–39,6 %), Грузії (–38,8 %), Гайані (–33,7 %) та Росії (–28,3%).
V. КОНТРОЛЬНО-РЕФЛЕКСІЙНИЙ ЕТАП (слайд 34)
VI. ПІДСУМКИ УРОКУ
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
- Опрацювати §20-21 с. 127-136.
- Дослідження:
1. Вплив старіння населення на місце країни в міжнародному поділі праці.
2. Працемісткі виробництва густозаселених регіонів світу.
3. Екологічні та соціальні проблеми густозаселених регіонів світу.