Голенська Алла Олександрівна
вихователь групи продовженого дня
Сумського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 19 ім. М. С. Нестеровського
Сумської міської ради
ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ
З АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ
Учень - це не посудина, яку потрібно заповнити,
учень - смолоскип, який треба запалити
На сьогодні, проблема адаптації дітей до школи є надзвичайно важливою та актуальною. Від вдалого і безболісного процесу проходження адаптації дитини до школи залежить загальний розвиток особистості дитини, її пізнавальних інтересів (вміння і бажання вчитися), закладається основа для впевненості в своїх силах та можливостях.
Однією з причин труднощів в адаптації до навчальної діяльності старших дошкільнят – майбутніх першокласників, є те, що початок шкільного навчання практично співпадає з періодом другої фізіологічної кризи – «кризи семи років» (Л. Виготський [2]). Одні діти доволі легко адаптуються до вимог школи, інші – навпаки дуже складно й повільно. За твердженням науковців (Л. Венгер [1], М. Галагузова [3], Е. Охрімчук [5] та ін.) існують біологічна та соціально-психологічна адаптації.
Шкільна адаптація включає в себе біологічну, психологічну і соціальну адаптацію.
Біологічна адаптація характеризується фізіологічним пристосуванням дитини до школи і має в свою чергу три етапи. Етап «фізіологічної бурі», коли організм відповідає бурхливою реакцією і напругою всіх своїх систем на комплекс нових впливів. На цьому етапі організм дитини отримує стрес, і витрачає забагато сил, що свідчить про високу «ціну», яку дитина сплачує. На ІІ-му етапі «буря» починає стихати, а «ціна» знижується. Відбувається пристосування організму, віднаходяться оптимальні варіанти реакцій на ці впливи. На ІІІ-му етапі організм дитини привчається реагувати на навантаження з мінімальними затратами [2].
Соціально-психологічна адаптація відбувається на трьох рівнях: академічна адаптація характеризує відповідність поведінки дитини нормам шкільного життя, тобто пристосування дитини до шкільних норм; соціальна адаптація відображує успішність входження дитини до нової соціальної групи (прийняття дитини однокласниками, достатня кількість комунікативних зв’язків, вміння вирішувати міжособистісні проблеми тощо), пристосування дитини до групи однокласників; особистісна адаптація охарактеризує рівень прийняття дитиною самого себе як представника нової соціальної групи (я–учень) [2].
Відзначимо, що соціально-психологічна адаптація представляє собою процес активного пристосування. Не лише середовище впливає не людину, але і вона сама змінює соціально-психологічну ситуацію. Тому адаптуватися доводиться не тільки дитині до класу, до свого місця в середньому навчальному закладі, до вчителя, але і самим вчителям – до нових для них вихованців.
Важливо відмітити, що формування мотивів навчання і позитивного ставлення до школи – одне з найважливіших завдань педагогічного колективу дитячого садка і сім’ї в підготовці дітей до школи, а отже, і їх адаптації. Робота вихователя дитячого садка по формуванню у дітей мотивів навчання і позитивного ставлення до школи спрямована на вирішення трьох основних завдань: формування у дітей правильних уявлень про школу і навчанні; формування позитивного емоційного ставлення до школи; формування досвіду навчальної діяльності [4]. Для вирішення означених завдань використовуються наступні форми і методи роботи: екскурсії до школи, бесіди про школу, читання розповідей і розучування віршів зі шкільної тематики, гра в школу та ін.
Вплив негативних факторів на адаптацію дитини до школи, за даними досліджень, має наступну послідовність: хибні методи виховання у родині, функціональна неготовність до навчання у школі, незадоволеність у спілкуванні з дорослим, неадекватне усвідомлювання свого становища в групі однолітків; низьких рівень освіти матері, конфліктна ситуація через алкоголізм, негативний статус дитини до вступу до школи, низький рівень освіти батька, конфліктна ситуація у родині, негативний статус відношення до дітей вчителя першого класу, неповна родина [4].
Враховуючи всі складнощі адаптації дитини до школи, метою соціально-педагогічній роботи є – створення педагогічних і соціально-психологічних умов, що дозволяють дитині успішно функціонувати і розвиватися в педагогічному середовищі (шкільній системі відносин). Мета може бути досягнута за рахунок послідовного рішення педагогічним колективом і психологами школи наступних завдань [5, c.11– 14]:
виявлення особливостей психолого-педагогічного статусу кожного школяра з метою своєчасної профілактики і ефективного рішення проблем, що виникають у них в навчанні та спілкуванні;
створення системи психолого-педагогічної підтримки всіх першокласників в період їх первинної шкільної адаптації, що дозволяє їм не тільки пристосуватися до шкільних вимог, але і всесторонньо розвиватися і удосконалюватися в різних сферах спілкування і діяльності;
створення спеціальних педагогічних і соціально-психологічних умов, що дозволяють здійснювати корекційну роботу з дітьми, які зазнають різних психолого-педагогічних труднощів.
Отже, для того, щоб допомогти дитині відчути себе в школі комфортно, розвинути існуючі у неї інтелектуальні, особистісні, фізичні ресурси для успішного навчання, педагогам і психологам необхідно знати особливості дитини, її можливості, потреби; згідно чого будувати навчально-виховний процес (індивідуальний підхід). Педагоги повинні допомогти дитині сформувати навики і внутрішні психологічні механізми, необхідні для успішного навчання та спілкування в шкільному середовищі.
Соціально-педагогічна діяльність з адаптації першокласників до школи здійснюється психологом, соціальним педагогом, класним керівником, а також ведеться робота з сім’єю для виявлення рівня підготовки школярів.
В межах цієї роботи здійснюються ряд заходів. Психолого-педагогічна діагностика, направлена на виявлення особливостей статусу школярів, проводиться двічі – на етапі вступу (зарахування) дитини до школи і в середині першого класу. Розвиваюча психологічна і педагогічна робота здійснюється протягом всього року і наповнюється конкретним змістом залежно від завдань , що стоять на різних етапах роботи. Консультативна робота з педагогами і батьками проводиться психологом, пов’язана, в основному, з обговоренням результатів проведеної діагностики, конкретним запитом педагога або батьків, що пов’язані із проблемами навчання, спілкування або психічного самопочуття дитини. Методична робота, направлена на вдосконалення методики і модифікацію змісту навчання, здійснюється педагогами, спільно з адміністрацією школи за наслідками аналізу психолого-педагогічного статусу першокласників. Психокоректувальна робота орієнтована на надання допомоги дітям, що зазнають труднощі в шкільній адаптації. Ці труднощі можуть виявлятися в поведінці, навчанні, самопочутті дитини. Надання допомоги здійснюється у формі групової та індивідуальної психокоректувальної роботи. Організаційно-консультативна робота з шкільною адміністрацією, направлена на вдосконалення процесу управління навчально-виховним процесом, створення соціальних і педагогічних шкільних умов, що мають на меті сприяння успішній адаптації дитини [4, c. 110– 122].
Зазначені напрями роботи в межах соціально-педагогічної діяльності на етапі шкільної адаптації наповнюються конкретним змістом відповідно до того або іншого етапу роботи. Вчені виділяють наступні етапи адаптації дитини до школи.
Перший період – вступ дитини до школи. Він починається в березні – квітні місяці одночасно із записом (або відбором) дітей до школи і закінчується на початку вересня. В межах даного етапу передбачається проведення психолого-педагогічної діагностики, направленої на визначення шкільної готовності дитини. Як правило, діагностика складається з двох частин: спочатку здійснюється загальна експрес-діагностика, що дозволяє судити про рівень психологічної готовності і сформованості деяких навчальних навичок у дитини. Пізніше, стосовно дітей, що показали низькі результати, організовується другий діагностичний тур. Він направлений на виявлення причин низьких результатів. Другий етап – проведення групових і індивідуальних консультацій батьків майбутніх першокласників. Групова консультація у формі батьківських зборів – це спосіб повідомити батькам деяку корисну інформацію щодо організаційних моментів. Індивідуальні консультації, перш за все, проводяться для батьків, чиї діти показали низькі результати в процесі тестування і можуть зазнавати труднощів в процесі адаптації до навчання у школі. Третій етап – Групова консультація педагогів майбутніх першокласників, що носить на даному етапі загальний ознайомлювальний характер. Далі відбувається психолого-педагогічна нарада за наслідками діагностики, основною метою якої є вироблення і реалізація певного підходу до комплектування класів.
Другий період – первинна адаптація дітей в школі. В рамках даного етапу – з вересня по січень – передбачається:
проведення консультативної і просвітницької роботи з батьками першокласників, направленої на ознайомлення дорослих з основними завданнями і труднощами періоду первинної адаптації, тактикою спілкування і допомоги дітям;
проведення групових і індивідуальних консультацій педагогів по виробленню єдиного підходу до окремих дітей і єдиної системи вимог до класу з боку різних педагогів, що працюють з класом;
організацію методичної роботи педагогів, направленої на побудову навчального процесу відповідно до індивідуальних особливостей і можливостей школярів, виявлених в ході діагностики і спостереження за дітьми в перші тижні навчання;
організація педагогічної підтримки школярів. Така робота проводиться як правило вихователями, педагогами в позаурочний час. Основною формою її проведення є різні ігри, що допомагають дітям швидше познайомитися, зрозуміти вимоги школи зняти надмірну психічну напругу тощо;
організацію групової розвиваючої роботи з дітьми, що направлена на підвищення рівня їх шкільної готовності, соціально-психологічну адаптацію в новій системі взаємин. Така групова робота будується як продумана система занять з фіксованою міні-групою школярів (не більше 10-ти чоловік);
аналітична робота, направлена на осмислення підсумків діяльності педагогів, психологів і батьків в період первинної адаптації першокласників.
Третій період – психолого-педагогічна робота зі школярами, що зазнають труднощів у шкільній адаптації. Робота в цьому напрямі здійснюється протягом другого півріччя першого класу і полягає в наступному:
проведення психолого-педагогічної діагностики, направленої на виявлення групи школярів, що зазнають труднощів у шкільному навчанні, спілкуванні з педагогами та однолітками, самопочутті;
індивідуальне і групове консультування та ознайомлення батьків з наслідками діагностики;
ознайомлення та консультування педагогів у питаннях навчання та спілкування з окремими школярами;
організація педагогічної допомоги дітям, що зазнають різних труднощів у навчанні та поведінці з урахуванням даних психодіагностики [4, c. 128– 134].
Разом з тим, важливою є методична робота педагогів, що направлена на аналіз змісту і методики викладання різних предметів. Метою аналізу є виявлення та усунення методичних недоліків у навчальному процесі, у стилі спілкування з дітьми, що можуть провокувати різні адаптаційні труднощі.
Організація групової психокоректувальної роботи зі школярами, що зазнають труднощі в навчанні та поведінці; аналітична робота, що направлена на осмислення результатів проведеної протягом півріччя та року в цілому роботи також є важливими напрямами соціально-педагогічної роботи з адаптації дітей до школи.
Науковці зазначають, що у процесі навчання важливо враховувати індивідуальні особливості дитини. На початку навчання учитель повинен надати кожній дитині можливість працювати у властивому їй темпі роботи, вимоги до виконання шкільних норм поведінки повинні вводитись поступово у формі побажань, з боку вчителя недопустимими є прояви роздратування, різкі зауваження, агресія.
Надзвичайно велике місце в адаптації дитини до школи належить сім’ї. Тому велике значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі тестування та спостереження. Батькам необхідно давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини – як правильно підготувати її до школи, які проблеми спіткають майбутнього школяра вже в процесі навчання, як подолати труднощі адаптаційного періоду.
Таким чином, в процесі адаптації дитини до шкільного навчання змінюється соціальна позиція дитини: з дошкільника він перетворюється на учня, який має дотримуватись певних вимог; відбувається зміна провідної діяльності (з гри на навчальну діяльність), важливим стає соціальний статус дитини в колективі. Всі ці нововведення в житті дитини часто призводять до труднощів у процесі адаптації дитини до школи, що в свою чергу знижує мотивацію до навчання, його успішність. Існує ряд заходів, що здійснюються педагогами, психологами, соціальними педагогами, які направлені на подолання зазначених труднощів, велика увага приділяється також роботі з батьками.
Список використаних джерел
1. Криза орієнтації: як допомогти учневі соціалізуватися // Рідна школа. – №3, с. 10–14.
2. Венгер Л. А. Психология: учебное пособие. М.: Просвещение, 1988. –369 с.
3. Виготський Л. С. Психология развития ребенка. Москва: ЕКСМО, 2003. – 320 с.
4. Галагузова М. А. Социальная педагогика: курс лекций. Москва: ВЛАДОС. – 2000. – 416 с.
5. Кузікова С. Б. Корекція пізнавальної діяльності дітей дошкільного та шкільного віку: навчально-методичний посібник. Суми: ВПП «Мрія – 1» ЛТД, 1997. – 220 с.
Слухач ____________ Голенська А.О . 0953420605 _______________
підпис ПІП мобільний телефон
Керівник ____________ Клочко О.М. канд.пед.наук.
підпис ПІП науковий ступінь, вчене звання
Дата захисту _________________
Термін навчання (__________________________________)