Організація
рефлексивної діяльності молодших школярів
ВСТУП
Організація рефлексивної діяльності дитини молодшого шкільного віку є однією з найскладніших психологічних і педагогічних проблем як в теоретичному, так і в практичному аспектах. Особливої актуальності це питання набуває в умовах сьогодення в зв’язку з вирішенням одного з основних завдань нової української школи – створити школу, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, а й уміння застосовувати їх у житті. А це передбачає, насамперед, розвиток особистісних якостей молодшого школяра, необхідних для самореалізації, самоствердження компетентної особистості, як зазначено у Державному стандарті початкової освіти. [4]
Вчителю дуже важливо дізнатися, чи добре його учні засвоїли навчальний матеріал, чи подобаються їм методи роботи, які застосовує педагог на уроках? Якщо про це запитати «прямим текстом», то отримаємо негативну зворотну реакцію - учні або промовчать, або скажуть те, що, на їхню думку, чекаєте від них ви. Щоб цього не сталося, вчителі використовують методики зворотного зв’язку.
В умовах нової української школи проведення рефлексії особливо необхідне. Питання в тому, яким чином ми організовуємо її. Найчастіше, вчителі виділяють її як окрему частину уроку. Але рефлексія не частина уроку - це метод моніторингу, iнструмент для аналiзу. [3]
Мені як вчителю важливо отримати якомога більше iнформації - при чому ця інформація може бути як від учня, так і від мене. Саме тому помилково планувати рефлексію на кінець уроку. ЇЇ можна проводити протягом всієї діяльності учнів на уроці. Сьогодні провели рефлексію одразу після мотивації навчальної дiяльності, далі – після групової роботи чи роботи в парах, третій варіант – після проведення самостійної роботи, четвертий – під час узагальнення.
Розглянемо такі питання як розвиток рефлексiї і її динаміка у молодшого школяра, організація рефлексивної діяльності учнів на різних етапах уроку відповідно до вiкових особливостей учнів. А також пропоную оригінальні прийоми рефлексії, які можуть використовувати вчителі на уроках у 1-4 класах.
РОЗДІЛ 1. РЕФЛЕКСІЯ – ОСОБЛИВИЙ ВИД МИСЛЕННЯ ТА ЕТАП УРОКУ
Рефлексія у сучасній педагогіці
Технологізація навчання передбачає обов’язкову рефлексію, під якою в педагогіці розуміють здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви та зіставляти їх із суспільно значущими цінностями, а також діями та вчинками інших людей. Мета рефлексії – згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності – її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримані результати тощо. [2]
У сучасній педагогіці і психології спостерігається інтенсивне накопичення як уже всім відомих форм і методів рефлексії, так і експериментальних досліджень рефлексивних процесів, а звідси і створення нових прийомів. У цілому це свідчить про значущість рефлексії як особливого виду мислення та етапу уроку.
Теоретичною основою статті послужили дослiдження як вітчизняних педагогів - О.І.Пометун, В.І.Садкіної, так і зарубіжних - Дж. Локка, Р.Бустрома, А.Гіна. Аналіз психолого-педагогічної літератури з даної проблематики засвідчує, що рефлексія формується в дошкільному віці, а як новоутворення особистості вона розвивається у молодших школярів. Розвиток рефлексії є однією з умов її особистісного становлення, з якою пов’язане ціннісне осмислення життя дитиною.
Більшість науковців розглядають педагогічну рефлексію як
навичку, що дозволяє не тільки контролювати спрямованiсть уваги, а й усвідомлювати власні думки, відчуття і емоційний стан. Рефлексія - це будь-які наміри особистості, спрямовані на самоаналіз, самопізнання, самооцінку. Вони можуть проявлятися в оцінці своїх вчинків, думок і подій.
Від того, наскільки людина освічена і може себе контролювати, залежатиме глибина рефлексії. [8] Завдяки рефлексії ми маємо можливість спостерiгати за собою збоку і бачити себе очима людей, які нас оточують.
У сучасній педагогіці розглядаються наступні етапи навчання на основі рефлексiйного досвіду:
1. Звернення до досвiду як фiксації того, що вiдбувалося, без аналізу або інтерпретації.
2. Звернення до почуттів, переживань, які супроводжують досвід, і їх образна констатацiя.
3. Повторне звернення до досвiду, його переосмислення з метою сформувати теоретичних принципи, які виступають як гiпотези.
4. Подання конкретного досвіду у результатi рефлексії пережитого, набуття нового досвіду. [6]
Звідси форми рефлексії:
- ретроспективна (виявлення i вiдтворення засобiв, процесiв, що мали місце в минулому) – тобто осмислення;
- проспективна (виявлення і корегування схем і засобів можливої майбутньої діяльності) – тобто проектування;
- iнтроспективна (контроль, корекцiя розумових процесів у ході реалiзації діяльності) – тобто регулювання діяльності «тут i зараз».[3]
Щоб органiзувати рефлексивну навчальну діяльність молодшого школяра вчителю важливо знати, що є сфери застосування рефлексії (фiксування стану розвитку), які присутні в кожному учнівському колективi:
- емоцiйно-чуттєва (позитивнi або негативні емоції: радiсть, смуток, розчарування, успiх тощо);
- потребно-пасивна або активний стан з прагненням до дiяльності, саморозвитку тощо;
- мотивацiйна (наскiльки діяльність виявилася особистiсно значущою, зовнiшні й внутрiшні мотиви);
- сфера iнтересів (які iнтереси з’явилися і на що вони спрямованi);
- сфера цiннісних орiєнтацій (що стало особистісною ціннiстю, як збагатилася палітра цінностей, у чому виявилася цінність);
- діяльнiсна сфера (яку діяльність ця взаємодiя провокує, а яку коригує, від якої змушує вiдмовитися, наскiльки збагачує досвід діяльності);
- гностична сфера (що сталося зі знаннями (чи вiдбулося їх нарощування, поглиблення, систематизацiя), що нового дiзналася дитина);
- сфера свiдомості (чи відбулося усвiдомлення своєї діяльності, як змiнилася система уявлень про себе, самооцiнка своєї діяльності);
- сфера вмінь (яких вмінь набула або не набула дитина). [6]
А далі як наслідок – можливi причини змiн:
успiшність діяльності;
змiна видів дiяльності;
цікавий змiст;
сприятлива атмосфера спiлкування;
можливiсть творчостi та ін. [6]
Зазвичай ці причини не бажано озвучувати під час аналiзу діяльності з учнями, а запропонувати, щоб вони назвали їх самi. Адже важливо, щоб діти самостійно з’ясували, чому щось відбулося. А для цього вчителю треба розвивати рефлексійні вміння у молодшого школяра.
1.2.Розвиток рефлексивних вмiнь молодшого школяра
Вступ до школи – кризовий етап у житті дитини. Адже її діяльність стає пiдпорядкованою системi сталих, однакових для всіх школярів правил. Учень повинен відповідально ставитися до навчання, усвiдомлювати його суспільне значення, дотримуватися вимог і правил шкiльного життя. Для успішного навчання учню необхідно мати достатньо сформованi пiзнавальні інтереси і досить широкий розумовий свiтогляд.
Головною особливістю даного перiоду є те, що розумовi операцiї, які здійснює дитина, стають тепер оборотними. Отже, вiк 6-9 років по-своєму психологiчному змісту є переломним в iнтелектуальному розвитку дитини. Згідно з концепцiєю Л.С.Виготського з початком шкільного навчання мислення висувається в центр свідомої діяльності дитини, стає домiнуючою функцiєю. [7]
Мислення дитини все більше стає схожим на мислення дорослого. Засвоєння в ході навчальної діяльності основ теоретичної свiдомості і мислення веде до виникнення і розвитку таких нових якісних утворень, як рефлексія, аналіз, внутрiшній план дiй.
Таким чином, молодший школяр тільки починає опановувати рефлексію, тобто здатнiсть розглядати і оцiнювати власні дії, уміння аналiзувати зміст і процес своєї розумової діяльностi.
Здатнiсть до рефлексії формується й розвивається у дітей під час виконання дiй контролю та оцінювання. Усвідомлення дитиною значення і змісту власних дій стає можливим лише тодi, коли вона вміє самостійно озвучити свою дiю. детально пояснити, що і для чого вона робить. Тому, навчаючи певної дії (математичної, граматичної та ін.), необхiдно вимагати від дитини не тільки самостійного і правильного виконання цієї дії, але й розгорнутого словесного роз’яснення всіх виконуваних операцiй. [7]
Для цього в процесі дій дитині слід ставити запитання про те, що вона робить, чому робить саме так, а не інакше, чому її дiя правильна тощо. Можливе також використання ситуацiї колективної чи парної рефлексивної дiяльності учнів на уроках.
Рефлексія формується у молодших школярів у процесі навчальної діяльності, а саме в умовах спецiально органiзованого навчання, основу якого складає виконання дітьми повноцiнної навчальної діяльності, що веде до формування теоретичного мислення. Це безумовно створює більш широкі можливості для психічного розвитку і використання розумового потенціалу молодших школярів. [8]
Учителю треба створити умови для того, щоб учні відрефлексували те, про що дізналися та запитали себе, що це означає для них, як це змінює їхні попередні уявлення, а головне, як вони зможуть це використовувати у своїй подальшій пізнавальній діяльності та в житті. Вони мають також оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу і спланувати чіткі реальні кроки його подальшого опрацювання; порiвняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших та інколи скоригувати певні позиції. Головне, щоб під час навчання рефлексія формувалася не стихiйно. За такої умови у багатьох школярів рефлексивний розвиток досягне необхідного рівня до кінця молодшого шкiльного віку.
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РЕФЛЕКСИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ
2.1. Види рефлексії відповідно до етапу уроку.
Поговоримо про рефлексію з погляду її практичного застосування на уроках. Як стверджують наукові джерела, слово «рефлексія» походить від латинського reflekxio – «звернення назад». Словник іншомовних слів визначає рефлексію як:
1. Самоаналіз, роздуми людини над власним душевним станом. 2. У філософії - відображення, а також дослідження процесу пізнання. [1]
Саме самоаналіз діяльності і її результатів – найбільш ціннісний момент у процесі навчання, оскільки свідчить про активну позицію учня, тобто в цьому випадку школяр не просто здобуває знання, а бере їх сам усвідомлено. Учень, який аналізує свою роботу: мені цікаво (нецікаво); мені зрозуміло (незрозуміло); було складно (легко); я хочу знати ще більше (не хочу знати ще більше) – почувається стовідсотково причетним до навчання. [11]
Проведення рефлексії на уроці включає етапи:
зупинка дорефлексійної діяльності. Будь-яка попередня діяльність має бути завершена чи призупинена. Якщо виникли труднощі в розв’язання проблеми, то після рефлексії її розв’язання може бути продовжене;
відновлення послідовності виконаних дій. Усно чи письмово відтворюється все, що зроблено, в тому числі й те, що на перший погляд здається дріб’язковим;
вивчення відтвореної послідовності дій з точки зору її ефективності, продуктивності, відповідності поставленим завданням тощо. Параметри для аналізу рефлексійного матеріалу вибираються із запропонованих учителем;
виявлення та формулювання результатів рефлексії. [8]
Таких результатів може бути виявлено декілька видів: предметна продукція діяльності – ідеї, пропозиції, закономірності, відповіді на запитання тощо; способи, які використовувалися чи створювалися протягом діяльності гіпотези відносно майбутньої діяльності.
Особливість рефлексії як структурної одиниці уроку полягає в тому, що можна здійснювати не тільки в кінці уроку, як було прийнято раніше, а й на будь-якому його етапі. І це залежить від того, про яку саме рефлексію йде мова. Зараз загальноприйнятою вважають наступну класифікацію, засновану на функціональних відмінностях:
рефлексія настрою та емоційного стану;
рефлексія діяльності;
рефлексія змісту навчального матеріалу . [10]
проводити рефлексію настрою доцільно на початку уроку з метою встановлення емоційного контакту з класом, визначення готовності до роботи, тестування міжособистісних стосунків між класом і вчителем.
Важливо визначити «вразливі точки» у класі – у кого проблеми з настроєм, налаштуванням на активну навчальну діяльність. Для цього існує два види підходу - загальний та індивідуальний. Загальний призначений для фронтальної роботи і має на меті поліпшити настрій – при цьому використовують емоційно-художнє оформлення (мультимедійна презентація, музичний фрагмент тощо). Безумовно, рефлексія не повинна бути лише вербальною – це можуть бути малюнки, схеми, графіки тощо. А ще краще, якщо обрані прийоми рефлексії настрою пов’язані з темою і змістом уроку.
Індивідуальний підхід спрямований на тестування настрою учнів. Тут можна варіювати від малювання смайликів, «Світлофорів» до інших прийомів типу: «Термометр настрою» (рис.2.1), «Сонечко посміхається тим, хто ….. встиг поснідати, прийшов у доброму гуморі, привітався з друзями тощо».
Рисунок 2.1. «Термометр настрою»
Можна запропонувати учням назвати своє ім’я та закінчити речення, пов’язане з попереднім уроком. Наприклад : «Я – Юля. Після уроку математики я зрозуміла….».
Наприкінці уроку також можна проводити цей вид рефлексії, щоб визначити, чи вдалося зберегти або поліпшити емоційний фон, якщо були проблеми на початку уроку. Але все ж таки бажано, щоб вчитель керував емоційним станом класу у процесі роботи, а дорогоцінний час використав на рефлексії діяльності та рефлексії змісту навчального матеріалу.
Другий вид рефлексії – рефлексія діяльності, яка дає можливість осмислити способи і прийоми роботи з навчальним матеріалом, знайти найбільш ефективні і раціональні. Цей вид рефлексії відповідає на питання: «Як я працював?», «Як ми працювали у парі чи групі?», «Як я чи мій товариш впоралися з завданням?» та ін. Даний вид рефлексії доцільно використовувати як під час перевірки домашнього завдання, так і після проведення будь-якого виду роботи або під час підбиття підсумків уроку.
Застосування цього виду рефлексії наприкінці уроку дає можливість оцінити активність кожного на різних етапах уроку. Можна використати всім відомий прийом «Східці успіху». Учитель роздає шаблони у вигляді зображення драбини чи східців, а учень у кінці чи протягом уроку оцінює свою роботу на кожному етапі (можна в балах, словами, знаками чи засобами кольору).
Доцільно використовувати прийом «Мішень» (Рис.2.2), оскільки це дозволяє оцінювати всі види діяльності, причому як своєї, так і однокласників чи вчителя на уроці. Учитель роздає шаблони з малюнком мішені, поділеної на сектори (з критеріями), а учні ставлять мітки в секторах з відповідним в оцінці результатом. Чим ближче до центру мішені, тим вища оцінка, на краях мішені вона найнижча. Критерії і кількість секторів можуть і повинні варіюватися залежно від теми і мети уроку. Важливо враховувати індивідуальні та вікові особливості учнів. Даний прийом дозволяє побачити взаємозв’язок роботи і результату.
Ставлення вчителя до мене Зрозумів все. Я був активним Мені мало що вдалося |
Рисунок 2.2. Прийом «Мішень»
Рефлексія змісту навчального матеріалу. Основна мета даного виду рефлексії полягає у виявленні рівня усвідомлення змісту уроку. Учителю важливо не тільки дізнатися і зрозуміти емоційний стан учня під час проведення навчального заняття, але і те, наскільки продуктивним для нього був урок. У педагогічній практиці вже накопичено багато прийомів, які дозволяють вчителю виконати ці завдання.
Уже класичним є прийом «Незакінчені речення». На дошці (окремих аркушах, екрані тощо) написані фрази, які допоможуть в аналізі уроку. Учні почергово висловлюються одним реченням, самостійно обираючи початок фрази. «Незакінчене речення» може бути усним чи письмовим, залежно від індивідуальних і вікових особливостей учнів. Рефлективні формули типу: «Сьогодні я навчився…», «Найважчим було…», «Мені хотілося б навчитися…», які пропонуються учням мають варіюватися залежно від теми, мети, завдань уроку, особливостей класного колективу.
Для підбиття підсумків можна скористатися вправою «Плюс-мінус-цікаво», запропонованою Едвардом де Боно. Цей прийом також може бути усним чи письмовим, якщо дозволяє час на уроці. Використовуючи цю вправу вчитель має змогу поглянути на урок очима учнів, проаналізувати його з точки зору цінності для кожної дитини.
Ще одним із варіантів рефлексії змісту в кінці уроку можна запропонувати учням анкету, яка дозволяє здійснити самоаналіз, дати якісну і кількісну оцінку уроку. Анкета корисна тим, що деякі пункти можна змінювати, доповнювати залежно від того, на які елементи уроку вчитель звертає особливу увагу. Можна попросити учнів аргументувати свою відповідь – це підвищить цінність анкетування.
Крім вищезгаданих прийомів рефлексії, які можуть проводитися як в усній, так і в письмовій формі, можна запропонувати прийоми тільки письмової рефлексії, які мають свої позитивні сторони. Так, письмова рефлексія займає більше часу на уроці, але дозволяє розвинути дуже цінні якості: вміння виділяти головне і стисло записати основні позиції вивченого матеріалу. До таких прийомів належать відомі всім есе, «Бортовий журнал», «Щоденник», «Синквейн». Не буду зупинятися докладно на описуванні даних прийомів, зазначу лише про універсальність прийому «Синквейн», цінність якого полягає в тому, що застосовувати його можна до текстів з кожного предмета, коли потрібно зрозуміти й осмислити його зміст. Крім традиційного варіанту синквейна – складання нового п’ятивірша – можна запропонувати наступні варіації:
складання короткого оповідання за готовим синквейном з використанням слів і фраз, які входять до його складу;
корекція та вдосконалення синквейну;
аналіз неповного синквейну без вказівки його теми і визначення назви;
складання синквейну-загадки (без першого рядка).
Взагалі, вчителю треба постійно урізноманітнювати арсенал прийомів рефлексії, щоб уроки були цікавими і результативними, тобто мета одна, а засоби різні. І, звичайно ж, пріоритет треба віддавати рефлексії діяльності та рефлексії змісту навчального матеріалу. У наступному розділі роботи я пропоную декілька оригінальних варіантів рефлексивних прийомів, які використовую у роботі з учнями .
2.2.Практичне використання прийомів рефлексії на уроках у початковій школі
У цьому розділі я хочу запропонувати, як доцільно використовувати деякі рефлексивні прийоми відповідно до функціональних відмінностей між ними і згідно з віковими особливостями учнів 1-4 класів.
Прийоми для проведення рефлексії настрою на початку уроку.
«Сонечко посміхається …»
Мета: створення сприятливої атмосфери, організація комунікації між учнями, оперативне включення їх в діяльність.
Віковий період: учні 1, 2 класу.
Обладнання: не потребує.
Етап уроку: психологічне налаштування.
Порядок роботи:
Учні сидять або стоять за партами. Учитель промовляє фразу: «Сонечко посміхається тим, хто…
…ще не прокинувся
…у доброму гуморі
… посміхнувся сьогодні однокласникам
… дещо засмучений тощо.
Ті, кого стосується та чи інша характеристика, піднімають ручки долоньками вгору, ніби тягнуться до сонечка.
Цей метод може бути використаний з метою рефлексії взаємодії, що відбулася. У цьому випадку вчитель може включити у формулювання оцінні судження, а учні, підводячись висловлюватимуть оцінку. Наприклад, «Сонечко посміхається тим, хто
…задоволений своєю роботою
…не задоволений
…втомився
…хотів би ще попрацювати
Можна також пофантазувати щодо назви прийому. Це може бути: «Дощик накрапає…», «Сніжинки падають…» тощо. Відповідно до цього змінюються і рухи дітей, що особливо цікаво і не набридає учням.
Одним з цікавих прийомів, особливо, коли учні займаються у підгрупах (українська мова, літературне читання, англійська мова) є «Трикутник настрою».
Мета: визначення емоційної готовності учнів до роботи, організація комунікації між учнями, оперативне включення їх в діяльність.
Віковий період: учні 2-4 класів.
Обладнання: не потребує.
Етап уроку: психологічне налаштування на початку уроку, підсумки.
Порядок роботи:
Вчитель пропонує учням визначити свій настрій за параметрами: «радість», «сум», «невпевненість» (параметри можуть змінюватися).
За проханням вчителя діти утворюють у визначеній частині класу уявний «трикутник», сторони якого і є вищезгаданими параметрами. Спочатку визначається кількість учнів кожної «сторони», а потім «сторони»(діти) формують «трикутник».
Зрозуміло, що «сторони» навряд чи будуть однакові за довжиною. Доцільно цей же прийом використовувати і під час підбиття підсумків уроку, щоб відстежити динаміку емоційного стану учнів.(Рис.2.1.)
С у м Невпевненість Радість |
Рисунок 2.1. Рефлексивний прийом «Трикутник настрою»
До сучасного уроку висувається безліч вимог. Однією з яких є збереження фізичного та психічного здоров'я учнів. Це допомагає дозувати навчальне навантаження, а також запобігати перевтомі органів чуття дитини і інтелектуальному виснаженню. Цьому сприяє проведення рефлексії, спрямованої на емоційну сферу і настрій дитини.
Прийоми для проведення рефлексії діяльності.
Щоб оцінити активність кожного учня на різних етапах уроку, можна використати вже відомий прийом «Східці успіху». Я спробувала його адаптувати для учнів 1,2 класів засобами кольору.
Мета: оцінити активність кожного учня на різних етапах уроку, формувати навички самооцінки.
Віковий період: учні 1,2 класу.
Обладнання: аркуші паперу (формат А5), кольорові олівці.
Етап уроку: підбиття підсумків після проведення будь-якого етапу уроку.
Порядок проведення
1.Учитель роздає аркуші у вигляді східців, кількість яких залежить від кількості етапів чи завдань уроку. На дошці етапи уроку чи зміст завдань дублюються.
2. Учні протягом уроку чи в кінці уроку (на розсуд вчителя) оцінюють свою роботу чи свій емоційний стан (на розсуд вчителя) засобами кольору. Значення кольорів і їхню кількість обирає вчитель. (Рис.2.2.)
2 1 3 4 |
Рисунок 2.2. Аркуш самооцінювання «Східці успіху»
У 3, 4 класах можна запропонувати учням самим намалювати «східці» у зошиті і показати на рисунку, що було добре (велика сходинка), що не зовсім вийшло(маленька) або якийсь вид роботи пропущений, скажімо, не розв’язав задачу (відсутність сходинки). У цьому випадку самоаналіз стає більш наочним.
Про універсальність методу «Мішень» я вже згадувала у попередньому розділі. Пропоную різновиди даного прийому відповідно до мети, завдань, етапу уроку, вікового періоду та виду діяльності учнів. (Рис.2.3.)
Оцінка діяльності вчителя Оцінка методів взаємодії Оцінка свої діяльності Оцінка змісту |
Моя робота у групі Думка вчителя Робота групи Настрій у групі |
Рисунок 2.3. Прийом «Мішень» (різновиди)
На уроках даний прийом доцільно використовувати протягом усього вивчення теми.
Більшість цікавих і ефективних методів і прийомів рефлексії можна використовувати з учнями 3,4 класів, але такі навички як самооцінювання, самопізнання і самоконтроль необхідно формувати в учнів, починаючи з 1-го класу. З цією метою пропоную наступні прийоми, які не забирають багато часу на уроці, активізують пізнавальну діяльність і інтерес учнів.
Прийом «Рефлексивна фізкультхвилинка» №1.
Учитель пропонує учням дати оцінку окремим компонентам уроку через виконання окремих рухів, а також висловити своє ставлення до того, що відбулося.
Рухи можуть бути такими:
- присісти – низька оцінка, негативне ставлення;
- звичайна поза, руки вздовж тулуба – задовільна оцінка, спокійне ставлення;
- руки, зігнуті в ліктях на поясі – гарна оцінка, позитивне ставлення;
- руки вгорі, плескання в долоні – дуже висока оцінка, захоплення.
Порядок роботи:
1. Учитель знайомить учнів з рухами, пояснюючи їхнє значення.
2. Потім вчитель називає окремі елементи уроку: зміст, робота в групі чи парі, власна діяльність учня, діяльність вчителя, а учні рухами висловлюють свою оцінку та ставлення.
Рухи можна змінювати, щоб діти не втрачали інтерес.
Прийом «Рефлексивна фізкультхвилинка» №2.
Порядок роботи той же, що і під час попереднього прийому, але зі звуковим супроводом. Вчитель пропонує висловити оцінку і ставлення за допомогою певних рухів і звуків типу:
«Юху –у –у!», «Ваау» - дуже висока оцінка, захоплення;
«Фіфті-фіфті», «Окей» - задовільна оцінка, спокійне ставлення;
«О-йо –йой…», «Упс…» - низька оцінка, негативне ставлення.
Такі прийоми незначні за часом проведення і водночас цікаві як першокласникам, так і дітям старшого віку.
Прийом «Знайди себе» я використовую найчастіше, коли учні працюють у підгрупах. (Додаток А )
Мета: визначити рівень усвідомленості дитиною значення і змісту власних дій, формувати навички самооцінки, вмінь аргументувати свою позицію.
Віковий період: учні 2-4 класу.
Обладнання: картки (форматА5) з певними фразами, розміщені у певних секторах класу.
Етап уроку: підбиття підсумків після проведення уроку.
Порядок проведення
1.Вчитель пропонує учням визначитись щодо своєї позиції за підсумками уроку (ступінь розуміння і усвідомлення вивченого на уроці): «Все зрозуміло», «Зрозумів сам і можу пояснити другу», «Маю ще питання…», «Хочу знати ще!».
2. Далі учитель просить учнів стати біля картки з відповідним змістом.
Якщо на уроці є час, то можна запропонувати дітям аргументувати свій вибір.
Прийоми для проведення рефлексії змісту.
Зупинюся знову ж таки на універсальному прийомі «Незакінчені речення», який можна використовувати у роботі з молодшими школярами. Разом з тим, використовуючи даний прийом дуже важливо враховувати не тільки вікові та індивідуальні особливості учнів, а ще й емоційний стан класного колективу в цілому. Так, наприклад, на уроках у 1,2-х класах використовую яскраві картки з фразами типу:
особливо цікавим було….
найкраще мені вдалося…
було важко, коли…
тепер я знаю, що …
я здивувався, коли…(додаток Б):
І, наприклад, учням 3, 4 класів можна пропонувати фрази з дещо іншим смисловим навантаженням:
сьогодні я навчився…
я зрозумів, що…
ці знання мені допоможуть…
вдома я розповім …
тепер я можу …
сьогодні мені допомогло…
хочу дізнатися завтра …
мене надихнуло… (Додаток В)
Одні з вищезгаданих прийомів дуже популярні, інші ми використовуємо рідко, а деякі не використовуємо за браком часу на уроці. Але головне для вчителя – завжди чітко пам’ятати і визначати пріоритети, адже не урок призначений для рефлексії, а рефлексія - для уроку. Важливішим є урок, а рефлексія тільки обслуговує його і дозволяє визначити ефективність заняття. Тому цей етап повинен бути яскравим, але не забирати багато часу.
Саме в умовах свідомого навчання відбувається становлення таких важливих якостей особистості, як рефлективність, спонтанність, критичність мислення, вміння працювати з інформацією, аналізувати свою діяльність і її результати.
Вважаю, що учителю, який використовує ефективні методи і прийоми рефлексії, працювати стає не легше, але цікавіше, відкривається простір для педагогічної творчості.
«Палітра прийомів рефлексії збільшується. Тому фантазуйте, комбінуйте – і вам не буде сумно. А дітям нудно!» В.І.Садкіна [11. С.54]
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Бусел В. Т. – Київ, Ірпінь: Перун, 2005. – 1728 с.
Гін А.А. Прийоми педагогічної техніки / Гін А.А.. – Харків: Основа, 2015. – 111 с.
Головкина Е.В. Подведение итогов урока. Рефлексия [Электронний ресурс] / Головкина Е.В. – Режим доступу до ресурсу: : http : //www.ezhva-licey.ru/teachers/nmr/metodich_razrabotki/itogi_uroka.
Державний стандарт початкової освіти. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://nus.org.ua/news/uryad-opublikuvav-novyj-derzhstandart-pochatkovoyi-osvity-dokument/.
Журибеда О. Як учителю отримати зворотний зв’язок від учнів? Кілька перевірених методик [Електронний ресурс] / Оксана Журибеда – Режим доступу до ресурсу: http://nus.org.ua/articles/yak-uchytelyu-otrymaty-zvorotnyj-zv-yazok-vid-uchniv-kilka-efektyvnyh-metodyk/.
Методична робота вчителя початкових класів/упоряд. О.Б.Полєвікова. – Харків: Основа, 2009. – 350 с.
Пометун О.І. Енциклопедія інтерактивного навчання / Пометун О.І. – Київ, 2007. – 144с.
Садкіна В.І. Кольорова вкладка «Рефлексія» - особливий вид мислення та етап уроку»//Педагогічна майстерня. – 2014. - №10.
Садкіна В.І. Маленькі секрети учительського успіху. Навчаємо з радістю. / Садкіна В.І.. – Харків: Основа, 2016. – 144 с.
Додаток А
Рефлексія діяльності. Прийом «Знайди себе»
Додаток Б
Прийом «Незакінчені речення» (1,2 кл.)
Додаток В
Прийом «Незакінчені речення» (3,4 кл.)
