Неологізми. Різновиди неологізмів

Неологізм (від грецьких «молодий, новий» і «судження, вислів») — слово, а також його окреме значення, вислів, які з’явилися в мові на даному етапі її розвитку і новизна яких усвідомлюється мовцями (загальномовні неологізми) або були вжиті тільки в якомусь акті мовлення, тексті чи мові певного автора (стилістичні, або індивідуально-авторські неологізми, що можуть бути порівняні з оказіоналізмами).

Неологізми поділяються на загальномовні та індивідуально-авторські. Загальномовними називають такі нові слова, які, по-перше, досить швидко стають надбанням усіх або обмеженого за якоюсь ознакою (професійною, соціальною, територіальною) кола носіїв мови, і, по-друге, виконують переважно номінативну, тобто називну, функцію.

Індивідуально-авторські неологізми є поширеним явищем в українській літературній мові, але рідко переходять у загальновживану лексику. Як правило, вони надовго зберігають забарвлення образної індивідуальності і доречні тільки в окремих творах, де виконують певну художню функцію.

Ось неологізми сучасних українських письменників:

- Юрія Ряста: Вітрусь, Тупало, Курликало, Кахикало, Кудикало, Чукикало (вірш «Хто де жив»);

- Ліни Костенко: золотаве звечоріння, стрімголова малеча, одкам’янійте, статуї античні, пензлі боговгодні;

- С. Цушко: комп’ютеренята.

Багато нових слів приходить до нас із політики, наприклад: популізм, кучмізм, державотворення, новодемократійний, новонезалежний, лобізм, ющенківці, б’ютівці, фракційник, позафракційник, реформіст, реформістський.

Література

1. Коць Т.А. Мова відкриває нові можливості // Культура слова. – Київ, 2002. – Вип.60. – с.39-43.

2. Сучасна українська літературна мова. А. П. Грищенко, - К., 1997.

3. Авраменко О. М. , Чукіна В.Ф. Стилістика сучасної української мови. Програма факультативного курсу/10-11 кл. – К.: Грамота, 2008.