Цікаво знати!
Лебідь... Назва цього птаха означає «білий», що відповідає його символіці, як білого денного світла (сонячний птах). У багатьох народів лебідь — Божественний птах, символ богів; цнотливості та незаплямованої білизни; повноти задоволення бажань; відродження; самотності; смерті; краси, вірного кохання; вродливої дівчини; щасливого дитинства.
Порівняймо священне ставлення до лебедів у деяких народів. Лебідь у давніх русів — символ вірності, любові до рідної землі.
Символіка лебедя досить складна. Червоний лебідь у світовій міфології символізував сонце, чорний — злі сили. Проте найпоширенішим є образ білосніжного (білого) лебедя. За міфами, на нього перетворювався Зевс, син Аполлона Кікн (уміщений потім, за міфами, у сузір’я Лебедя). Сам Аполлон їздив на колісниці, запряженій лебедями. Один із найголовніших божеств староіндійців Варуна (бог космічних вод, справедливості) також ставав лебедем. Подібні метаморфози характерні для Лха — близнят-богів (ведійська міфологія), Омі — (евенкійська). Євреї вважали лебедя «нечистим» птахом. Священним птахом-тотемом був він і в бурятів, якутів. Один із найголовніших язичницьких богів Білобог, за повір’ями, міг перевтілюватися на білого лебедя, тому волхви під страхом смертної кари забороняли полювання на нього. Лебеді завжди були в упряжці Купайла.
Лебідь у давніх русів — символ вірності, любові до рідної землі. У стародавньому слов’янському фольклорі існують прекрасні образи дів-лебедів. Поширеними мотивами було перетворення лебідки-королівни на дівчину-красуню і навпаки.
Давньоруський переказ знає могутню Білу лебідь, яка володіла живою водою, молодильними яблуками. Праукраїнська легенда про заснування Києва, окрім Кия, Щека та Хорива, називає ще й сестру їхню, Либідь.
Германці вірили, що сонце може перетворюватися на прекрасну Богиню — білосніжного лебедя. Так виникло уявлення про Лебедину діву як дочку і супутницю Сонця. У греків білі лебедині крила мала Богиня Вранішньої зорі — Еос.
Лебедині метаморфози відомі також у слов’янських казках, наприклад, «Царівна Лебідь». Оскільки лебідь — символ Сонця, його казкова «біографія» пов’язана зі скиненням пір’я і перетворенням на діву, викраденням юним героєм «лебединої сорочки» і поверненням її через випадкове порушення ним визначеного табу. Казку також має символіку зміни літа і зими, де лебідь наділений здатністю вмирати і відроджуватися. Красу цього птаха широко використовують у фольклорі, особливо в описах жіночої та дівочої краси. Біла лебідка завжди символізує відродження, чистоту, мудрість, ясновидіння, досконалість, але і смерть.
Цікаво, що лебідь символізував і козака, чоловіка взагалі («Де йшла дівка за яриною, де ярина лелії, за нею іде козаченько, як лебідь біліє»).
Досить часто лебідь символізує душу, яка літає по небу в образі цього благородного білого птаха. Відомий вислів «лебедина пісня» означає останній вияв таланту чи героїчний учинок у кінці життя. Він ґрунтується на уявленні про те, що лебідь перед смертю злітає високо в небо, ніби лине до сонця, і співає останню пісню, схожу на срібний мелодійний дзвін. Пара лебедів зберігає подружню вірність усе життя. А втративши свою пару, лебідь, проспівавши прощальну пісню, каменем падає на землю, розбиваючись насмерть. «Лебедина вірність» стала зразком любові та відданості закоханих, породила безліч поетичних, музичних та інших мистецьких творів, а сам вислів став крилатим.
Білому лебедю (символу сонячного дня) у казках протиставляється чорний лебідь (символ чорної ночі). Відомий також мотив перетворення білих лебедів на сірих гусей — символ невиправданих сподівань, несправжності, брехні.