Урок географії у 7 класі


ТЕМА. ПРИРОДНІ ЗОНИ ЄВРАЗІЇ.

Мета:

навчальна: сформувати знання про природні зони Євразії та закономірності їхнього розміщення територією материка; вдосконалювати практичні уміння та навички характеризувати природні зони материка за тематичними картами атласу;

розвивальна: формувати науковий світогляд, розвивати аналітичне мислення, уміння робити висновки й узагаль­нення, сприяти розвитку інтересу до природи свого материка;

виховна: виховувати любов до природи Землі, її багатств, уміння працювати в колективі.


Тип уроку: вивчення нового матеріалу.


Обладнання: фізична карта Євразії, карта природних зон Євразії (світу), карта кліматичних поясів Євразії (світу), підручники, атласи, контурні карти, проектор, ноутбук.


Опорні та базові поняття: природний комплекс, широтна зональність, висотна поясність, природна зона.

Хід уроку


I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, ВМІНЬ ТА НАВИЧОК УЧНІВ

Робота з тестом на тему «Євразія»




Творчі питання

Пригадайте, що таке широтна зональність, висотна поясність.

У межах яких природних зон розташована Північна Америка?

Які чинники порушують широтне простягання природних зон на материках?

Слайд №1

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


Подивіться на карту природних зон материка — вона нагадує яскраво-плямистий килим. «Повний набір» кліматичних поясів Північної півкулі Єв­разії зумовлює наявність усіх природних зон Землі. На жодному з вивчених материків немає такого різноманіття ґрунтів, рослин та тварин, яке спостерігається в Євразії. На жодному з вивчених материків області вертикальної по­ясності не займають такі великі площі. Досвід зі встановлення особливостей природних зон інших материків Землі допоможе вам з'ясувати складну мозаї­ку природних зон Євразії.


IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ


1. Особливості розміщення природних зон на материку

У Євразії представлені всі природні зони земної кулі, але тільки зони арк­тичних пустель, тундри, лісотундри й хвойних лісів утворюють суцільні сму­ги, які тягнуться із заходу на схід через весь материк.

Порушення широтної зональності в розміщенні природних зон найбільш чітко простежується на заході й сході Євразії. Найбільшу площу на материку займають природні зони помірного поясу.


2. Характеристика природних зон (випереджальний матеріал, який готували учні).


Зона арктичних пустель — на заході охоплює окремі острови в Північно­му Льодовитому океані, на сході — крім островів, ще й частину узбережжя.





Слайд №2





Тундра й лісотундра — вузькою смугою уздовж північного узбережжя Євразії й на прилеглих островах; під час просування на схід розширюється зі збільшенням суворості клімату. Облямовує тундру з півдня зона лісотундри.


Слайд №3




Ліси помірного поясу.

Зона хвойних лісів, або тайга тягнеться широкою смугою від Атлантично­го до Тихого океану. Європейська й азіатська тайга відрізняються. На заході переважає сосна й ялина, за Уралом — ялиця, сибірський кедр, у Східному Сибіру — модрина. Найбільше дерево тайги — сибірський кедр (кедрова сосна, 35-40 м заввишки й 2 м завширшки, близько 500 років). В азіатській частині поширена багаторічна мерзлота. Найстійкіше дерево тайги — модрина.

Слайд №4



Мішані ліси поширені в Європі й Східній Азії. На заході змішані ліси по­чинаються на півдні Скандинавського півострова й тягнуться до передгір'їв Південного Уралу. Крім хвойних, ростуть дуб, липа, ясен, в'яз, граб.

Широколистяні ліси також не утворюють суцільної смуги: на заході Євро­пи вони тягнуться від південних берегів Балтійського й Північного морів, по­ступово витягуючись на Східноєвропейській рівнині.

Слайд №5




Лісостеп неширокою смугою проходить від Середньодунайської низовини до річки Єнісей. Окремі ділянки лісостепу зустрічаються серед лісів і гір на сході Азії.


Степи — безлісні простори, де панує злакова рослинність. Зона степів тягнеться смугою від низов'їв Дунаю й берегів Чорного й Азовського морів, огинаючи з півдня Уральські гори, до Алтаю, продовжуючись на піднесених рівнинах східної Азії. Під трав'янистим покривом степів утворюються родючі чорноземні ґрунти.


Слайд №6



Слайд №7




Слайд №8




Напівпустелі й пустелі утворилися в посушливих областях центральної, південно-західної, частково південної Азії в трьох кліматичних поясах: помір­ному, субтропічному й тропічному. Пустелі помірного поясу займають значну частину Центральної Азії. Це пустелі Каракуми, Кизилкум, Гобі, Такла-Макан. Для пустель помірного поясу характерна різка контрастність кліматичних умов: виснажлива спека вліт­ку й сильні морози з вітрами узимку. Зона напівпустель і пустель субтропічного поясу розташована плоскогір'ях і нагір'ях — Малоазіатському, Іранському тощо. Пустелі тропічного поясу займають Аравійський півострів, північні береги Перської затоки, Аравійського моря й область нижньої течії річки Інд. При­родні умови тропічних пустель Євразії багато в чому схожі з африканськими.

Слайд №9



Субтропічні ліси — поширені на південному заході і південному сході Єв­разії.

Слайд №10





Савани та рідколісся поширені на півостровах Індостан, Індокитай та ост­рові Шрі-Ланка. Для них характерне переважання трав'яного покриву, де розкидані зарості чагарників і окремі ділянки рідкостійних лісів, під якими сформувалися червоно-бурі й червоні ґрунти.


Слайд №11

Субекваторіальні ліси — на узбережжях морів і схилах гір півостровів Ін­достан і Індокитай.

Зона вологих екваторіальних лісів Євразії охоплює південь півострова Ін­докитай, майже повністю Великі Зондські острови й південний захід острова Шрі-Ланка.


Слайд №12



3. Висотна поясність гір Євразії

У Європі найбільш чітко висотна поясність проявляється в Альпах: п'ять висотних поясів закономірно змінюють одне одного. Найбільша кількість висотних поясів спостерігається на південних схилах Гімалаїв. На північних схилах гір усього два висотні пояси. Це пояснено сусід­ством із нагір'ям Тибет, якому властиві суворі кліматичні умови.

У Гімалаях склад висотних поясів західної (біля підніжжя більш сухої та прохолодної) та східної (жаркої та вологої) відрізняється. У західній частині до 1000 м зростають рідкостійні посухостійкі ліси та чагарники. У східній: на аналогічних висотах поширені вологі вічнозелені ліси, які поступово заміщу­ються мішаними та хвойними лісами. Снігова лінія розташована вище, ніж у західній частині.



V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ


Робота над тестами






  • Позначте на контурній карті межі помірного поясу та природні зони: тай­га, мішані ліси, широколисті ліси, лісостеп, степ.


  • За картами атласу та тестом підручника складіть характеристику природ­них зон Євразії.


Назва природної зони

Географічне положення

Особливості

клімату

Переважний

тип ґрунтів


Представники









рослинного світу

тваринного світу







  • Порівняйте набір та розташування природних зон Євразії та Північної Америки.

  • Установіть ознаки схожості та відмінності.


  • Робота в контурних картах. Позначте на контурній карті:

1) райони поширення вертикальної поясності в Євразії;

2) природні зони пустель та напівпустель.


  • Запитання


У яких кліматичних поясах Євразії сформувалися пустелі й напівпустелі?

Чому цій природній зоні в Євразії відведено великі площі?

Які природні зони характерні для субтропічного кліматичного поясу Євра­зії? Чим пояснено формування різних природних зон на заході й сході цьо­го поясу?

Чим пояснити багатство й розмаїтість тваринного й рослинного світу еква­торіального поясу Євразії?

Чому вертикальні пояси південних і північних схилів, західної та східної частин Гімалаїв відрізняються між собою?


VI. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацюйте § 47-48 підручника.

Розпочніть роботу над дослідженням: «Здійснення уявної подорожі уздовж 50-ї паралелі: складання карти маршруту з позначенням країн, природних об'єктів та природних комплексів» (позначити природні комплекси).

Випереджальне (окремим учням): підготувати повідомлення про найвідоміші природні об'єкти, занесені до списку світової спадщини ЮНЕСКО в Євразії.